Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна

 

Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна – це нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном [57, с. 279]. Із самої назви нотаріальної дії випливає її суть: перешкодити вільному розпорядженню майном. Якщо на майно накладено заборону на його відчуження, власник не може розпорядитись ним (продати, подарувати, заставити тощо), оскільки немає одного з елементів права власності – розпорядження цим майном або дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані [56, с. 204].

Накладання заборони відчуження майна вчиняється нотаріусом за місцем розташування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна та земельної ділянки, а також за місцем державної реєстрації транспортного засобу або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину, в зв’язку з яким накладається заборона.Підставами для вчинення зазначеної нотаріальної дії можуть бути:1) повідомлення установи банку чи іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;2) посвідчення договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, а також транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, або при посвідчені договору про внесення змін щодо предмета застави (іпотеки), якщо це передбачено договором;3) за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;4) посвідчення договору довічного утримання (догляду);5) за повідомленням іпотекодержателя;6) видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п’ять років);7) одержання повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя;8) посвідчення спадкового договору;9) інші випадки, передбачені законом. Провадження щодо накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна можна умовно розділити на два етапи:– власне здійснення нотаріальної дії шляхом вчинення відповідного напису;– реєстрація накладання заборони відчуження майна.Накладання заборони відчуження провадиться майна шляхом вчинення напису про це на повідомленні банку, іншої юридичної особи про видачу позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про накладення заборони щодо відчуження видається представнику відповідного банку чи іншої юридичної особи, що видала позику (кредит), а другий залишається у справах нотаріуса.Накладання заборони відчуження за спадковим договором, договором довічного утримання (догляду), застави (іпотеки), а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.Накладання заборони відчуження майна при одержанні повідомлення про смерть особи, яка за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом яким заведено спадкову справу, на примірнику поданого нотаріусу заповіту, про що надсилається повідомлення нотаріусу, який посвідчив заповіт. Накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Накладені заборони щодо відчуження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а заборони щодо відчуження транспортного засобу – в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

– кредитора про погашення позики;

– про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

– про припинення договору іпотеки у зв’язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, після припинення договору іпотеки у зв’язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

– про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;

– органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;

– про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п’ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;

– про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;

– про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

– про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;

– про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

– за рішенням суду;

– в інших випадках, передбачених законом.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об’єкти нерухомого майна підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна [24].