Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Під об'єднанням громадян розуміється добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, зазначених у статуті громадського об'єднання. Право громадян на створення громадських об'єднань реалізується як безпосередньо шляхом об'єднання фізичних осіб, так і через юридичних осіб[40].

В Законі України від 16 червня 1992 р. “Про об'єднання громадян” та Законі України “Про політичні партії в Україні” від 05.04.2001р. дається чітке визначення різновидів об'єднань громадян — політичних партій, та громадських організацій.

Політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

На відміну від політичної партії громадською організацією є об'єднання громадян, створене для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших суспільних інтересів.

Чинне законодавство передбачає кілька видів об'єднань громадян та вказує на критерії, за якими здійснюються їх розмежування. Такими критеріями є:

• мета створення і діяльності;

• територіальний масштаб діяльності;

• спосіб обліку членів;

• шлях легалізації (легалізація — офіційне визнання);

• вік, досягши якого дозволяється бути членом об'єднання громадян.

Види об'єднань:

1. Залежно від мети створення і діяльності об'єднання громадян визнається:

а) політичною партією;

б) громадською організацією. При цьому назва об'єднання (рух, конгрес, асоціація, фонд, союз тощо) для вирішення даного питання не має значення.

2. За територіальним масштабом діяльності громадські організації можуть бути: всеукраїнськими; місцевими; міжнародними.

Політичні партії утворюються і діють лише з всеукраїнським статусом. Утворення і діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України, забороняється.

3. За способом обліку членів громадські організації можуть поділятися на такі:

а) що мають фіксоване індивідуальне членство;

б) що не мають фіксованого індивідуального членства.

4. За шляхами легалізації (офіційного визнання) об'єднання громадян класифікуються на легалізовані шляхом:

а) реєстрації;

б) повідомлення про заснування.

Останнім часом вчені виокремили громадські об`єднання з правовим статусом непідприємницьких організацій, діяльність яких здійснюється у громадсько – політичній сфері, або як їх назвали “третій сектор”.[41] Це організації, утворені за власною ініціативою засновників, незалежно від волі органів влади чи посадових осіб, для сприяня самореалізації громадських ініціатив, для безпосередньої реалізації духовних, культурних, політичних та інших інтересів організованих груп населення. Вони не займаються отриманням прибутку. Крім політичних партій в цей сектор включаються незалежні професійні корпорації та організації взаємодопомоги, різноманітні професійні фонди, незалежні некомерціоналізовані дослідницькі центри та засоби масової інформації, громадські центри накопичення інформації та консультативної допомоги, захисту прав людини і громадянина, дискусійні клуби,громадські центри підготовки кадрів і центри культурного дозвілля і т.п.

Поширення набули громадські об`єднання різних ідеалізованих спільнот, професійних, вікових, статевих, земляцьких, етнічних, мовних та інших соціальних груп, спільнот, що об`єднуються на базі аматорських або певних ситуаційних інтересів, тощо. Існують також об`єднання побудовані на принципах господарської організації (різні центри, фонди), але не на комерційних засадах.Вони можуть бути політизованими, тобто можуть орієнтуватися на конкретні політичні або ідеологічні течії (благодійні фонди, що спеціально створюються з метою підтримки тієї чи іншої політичної партії або політичної течії).

Загалом можна виділити такі види організацій:

-політичні партії;

-професійні спілки;

-релігійні організації та церкви;

-організації громадського самоврядування населення;

-добровільні страхові і пенсійні фонди, кооперативи споживачів, кредитні спілки, бізнес –асоціації, громадські лікарні, школи, музеї, бібліотеки тощо;

-громадські організації (асоціації);

-благодійні фонди, установи або товариства, організації приватно корисні чи суспільно корисні.

Непідприємницькі організації є учасниками не лише цивільно–правових відносин, вони також вступають в адміністративно –правові відносини. Особливість цих відносин полягає в тому, що однією із сторін в них є офіційний або уповноважений суб’єкт виконавчої влади, і на відміну від цивільно-правових відносин, для яких характерна відповідальність однієї сторони перед іншою, адміністративним правом установлена відповідальність правопорушника не перед іншою стороною правовідносин, а безпосередньо перед державою в особі її відповідного органу (посадової особи).