Принципи та методи соціального управління.

Під принципами соціального управління потрібно розуміти правила,основні положення і норми поведінки, якими керуються органи управління в процесі керівництва, в силу соціально-економічних умов,що склались в суспільстві. Вони визначають вимоги до системи, структури, процесу і механізму соціального управління. Ці принципи представляють собою результат узагальнення людьми об’єктивно-діючих законів і закономірностей, притаманним їм загальних рис, характерних фактів і признаків, як стають загальним початком їх діяльності. Отож, принципи соціального управління - це керівні ідеї, первинні положення, що відображають закони розвитку відносин управління.

Таким чином, до основних принципів соціального управління відносять:

1. принцип єдиноначальності у прийнятті рішень та колегіальності при їх обговоренні;

2. принцип єдності адміністративно –державного, господарського,

культурного управління;

3. принцип поєднання галузевого та територіального соціального

управління;

4. принцип науковості соціального управління;

5. принцип прогнозування соціального управління;

6. принцип мотивації праці;

7. принцип відповідальності за результати соціального управління;

8. принцип раціонального підбору, підготовки, розстановки кадрів;

9. принцип економічності та ефективності соціального управління;

10. принцип системності;

11. принцип ієрархічності;

12. принцип необхідної різноманітності;

13. принцип обов'язкового зворотнього зв’язку;

14. принцип законності.

Системи принципів управління змінюються у процесі суспільного розвитку і соціального управління.

Різниця між принципами і методами соціального управління зводиться до того, що принципи не обирають - їх дотримуються. Принцип дозволяє формувати систему методів і кожен окремо, але кожен самостійний метод не має такого ж впливу на принцип управління.

Метод управління - це спосіб здійснення керівного впливу чи спосіб реалізації цілей соціального управління. В найбільш загальному вигляді всі методи управлінського впливу можна розділити на дві групи: основні та комплексні. До основних відносять такі, в яких чітко виділяється змістовний аспект по ознакам відповідності методів управління вимогам тих чи інших об'єктивних законів (соціальних, економічних тощо). А комплексними являються комбінації основних методів.

За змістом методи соціального управління відображають вимоги різних об'єктивних законів соціального розвитку і в зв^’язку з цим визначають економічні, організаційно-адміністративні та соціально-психологічні методи управління.

Економічні методи управлінняпредставляють собою способи досягнення цілей управління на основі реалізації вимог економічних законів. У сучасному значенні - це економічний розрахунок, оснований на свідомому використанні всієї системи економічних законів та категорій риночної економіки. Серед багатьох економічних методів управління можна виділити, наприклад, методи економічного стимулювання, що представляють собою методи соціального управління, які спираються на економічні інтереси робітників. Їх основу складає формування доходів підприємств та організацій, а також кожного робітника в залежності від особистого вкладу.

Техніка комплексної мотивації людей включає 3 основні групи методів:

заходи, що спрямовані на робітників;

заходи спрямовані на працю;

заходи спрямовані на організацію.

Організаційно-адміністративні методибазуються на владі, дисципліні та відповідальності. Організаційно-адміністративний вплив здійснюється в таких основних видах: пряма адміністративна вказівка; встановлення правил; розробка та впровадження рекомендацій; контроль та нагляд.

Основною формою реалізації та застосування організаційно-адміністративних методів соціального управління є розпорядництво та оперативне втручання в процес управління в цілях координації зусиль його учасників для виконання поставлених перед ними задач.

Виділяють 3 основні групи таких методів:

1. організаційно-стабілізуючі.Зміст цих методів заключається в установленні складу елементів та стійких організаційних зв'язків між ними за допомогою закріплення відповідних обов'язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками. Сюди відносять регламентування, нормування та інструктаж.

2. розпорядного впливу. Відображають поточне використання встановлених організаційних зв'язків і їх часткове коректування при зміні умов роботи. В основі цього впливу лежать повноваження та обов’язки. До цих методів відносять - постанову, розпорядження, резолюцію тощо.

3. дисциплінарного впливу.Призначені для підтримки стабільності організаційних зв’язків за допомогою дисциплінарних вимог та системи відповідальності.

Соціалъними та психологічними методами управлінняназивають способи управляючого впливу, що спираються на об’єктивні закони соціального розвитку та закони психології. Об’єктом впливу тут являються соціальні та психологічні процеси на рівні народонаселення, виробничого колективу, окремого робітника. Умовно ці методи теж можна розділити на 3 основні групи:

1. соціалъні методи управління.Вони включають широкий спектр соціально-політичних методів, методів соціального нормування, соціального регулювання, морального стимулювання тощо.

2. соціально-психологічні,щопредставляють собою конкретні способи та заходи впливу на процес формування та розвитку колектива, на процеси, які протікають всередині нього.

3. психологічні методи управління,направленніна регулювання відносин між людьми шляхом оптимального підбору та розстановки персоналу.