Уведення крапель 2 страница

Десинхроноз – хворобливий стан, що виникає у людини при зміні звичного ритму сну і неспання, при тимчасовій зміні часових поясів (трансмеридіальні перельоти).

Деструктивний процес – патологічний процес, що викликає руйнування тканин.

Дизартрія – розлад артикуляції, складності у вимові звуків, складів і слів через парез, спазм, гіперкінез або атаксії мовної мускулатури.

Дезинтоксикація − спосіб лікування, який приводить до руйнування або послаблення дії токсинів мікроорганізмів. Зняття отруєння ядами, токсинами.

Дисбактеріоз кишковий – синдром, що характеризується порушенням рухливої рівноваги.

Дистальний – розташований далі від центру або серединної лінії тіла.

Дихальна функція шкіри – здатність шкірних покровів здійснювати газообмін між організмом і довкіллям.

Діагноз – медичний висновок про стан здоров’я обстежуваного, про наявне захворювання (травми) або про причини смерті, виражене в термінах, що позначають назви хвороб (травм), їхні форми, варіанти протікання і тому подібне.

Діатез алергічний – спадкова схильність організму до алергічних захворювань.

Діатез − аномалія конституції людини, що характеризується схильністю організму до деяких захворювань.

Діарея− часте рідке випорожнення кишок.

Дезинфекція− знищення патогенних форм мікроорганізмів у середовищі, що оточує людину.

Дезорієнтування− нездатність орієнтуватись у часі і просторі.

Декомпенсація− збій діяльності організму, що виникає при нездатності його пристосувальних механізмів компенсувати викликані хворобою порушення.

Делеція− втрата ділянки хромосоми.

Делірій− гостра сплутаність свідомості з напливом галюцинацій, дезорієнтування і руховим збудженням.

Деменція− набуте недоумство.

Депресія− пригнічений стан психіки.

Дератизація− боротьба з шкідливими гризунами, небезпечними в епідеміологічному відношенні, та таких, що наносять економічні збитки.

Дизентерія(від грець, „dis” −розлад, „enteros” − кишечник) − кишкова інфекція, яка викликається бактеріями роду шигел з переважним ураженням товстої кишки, що супроводжується вираженою інтоксикацією, рідким випорожненням з паралогічними домішками слизу, крові.

Диплокок−коки, які характеризуються подвійним розміщенням.

Диплопіядвоїння в очах.

Дисбактеріоз− кількісні та якісні зміни аеробної та анаеробної нормальної мікрофлори, яка в нормі заселяє нестерильні порожнини та шкіру людини і тварини в сторону її знищення та збільшення кількості мікробів, які в нормі відсутні або є в невеликій кількості.

Дисемінація− поширення збудника.

Дисимуляція− свідоме приховування хвороби або фізичних вад.

Дистальний− найбільш віддалений.

Дистрофія− порушення харчування (тканин).

Дисфагія– розлад ковтання.

Дисфорія− стан поганого настрою з підвищеною дратівливістю (в епілептиків).

Домінантна− переважаюча, пануюча ознака.

Евристика− осяяння (від грецького „еврика” − знайшов).

Егоцентризм− перебільшена увага до своєї особи.

Ейфорія− піднесений, приємний настрій.

Екзогенний− породжений зовнішніми причинами, умовами.

Екзотоксин− ядовита речовина (токсин), яка виділяється мікробами в навколишнє середовище.

Ексікоз − (дегідратація, зневоднення організму) − зменшення загальної кількості води в організмі, коли її втрата перевищує її надходження та утворення.

Електроенцелографія− запис біострумів мозку.

Ембріон – організм на ранніх стадіях розвитку, починаючи від зачаття і закінчуючи народженням.

Емоція− почуття.

Ендемічний− властивий даній місцевості.

Ендогенний− викликаний внутрішніми особливостями організму.

Ендотоксин− токсин, що вивільняється при розпаді бактеріальної клітини і виконує токсичні (ядовиті) функції.

Енергетичний баланс – різниця між кількістю енергії, що поступає із їжею і витрачається організмом.

Енергетичні процеси – процеси обміну речовин, що забезпечують постачання клітин для виконання актів життєдіяльності.

Енергометрія – визначення обсягу енергії, яка витрачається організмом людини.

Ентерокок − різновидність коків, що заселяє кишечник людини і тварин; може набувати патогенні властивості.

Енурез− мимовільне сечовиділення (різновид − нічний енурез).

Енцефаліт− запалення головного мозку.

Епідемічний осередок− місце перебування джерела інфекції та оточуюча його територія, в межах якого можливе поширення збудника хвороби, обумовлене відповідними механізмами передачі.

Епідемічний процес− процес поширення заразних захворювань в людському суспільстві при утворенні епідемічних осередків, послідовно виникаючий один із другого.

Епідемія− поширення епідемічного процесу на велику територію та велику кількість населення.

Еритропоез – процес утворення еритроцитів в організмі.

Етіологія− вчення про причини хвороби, сама причина хвороби.

Еукаріоти− організми, клітини яких мають ядро.

Загальний адаптаційний синдром – загальна системна реакція організму, яка розвивається у відповідь на дію різних подразників (стресорів): переохолоджування, перегрівання, болі, м’язове і психічне напруження, нестача кисню та ін.

Задишка – порушення частоти, ритму і глибини дихання, що супроводжується, як правило, відчуттям нестачі повітря.

Здоров’я– це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад (визначення ВООЗ).

Здоров’я– це стан рівноваги між самим собою та навколишнім середовищем у духовному, психічному та фізичному аспектах, а також здатність на високому рівні виконувати соціальні та біологічні функції.

Здоров’я психічне – стан душевного добробуту, характерний відсутністю хворобних, психічних проявів, яким забезпечують умови регуляції поведінки та діяльності особистості.

Здоровий спосіб життя– це діяльність спрямована на формування, зміцнення та збереження здоров’я у духовному, психічному та фізичному аспектах.

Зоонози− загальна назва інфекційних та інвазійних хвороб тварин, на які хворіє і людина. Захворювання, які можуть передаватись від хворої тварини здоровій людині.

Ідіотія− найвищий ступінь природженого недоумства (олігофренії).

Ізоляція інфекційних хворих− протиепідемічні заходи, направлені на роз'єднання хворих та осіб з підозрою на інфекційну хворобу від оточуючих їх людей для попередження поширення інфекції.

Ілюзія− спотворене сприйняття хворим предметів або явищ, які реально існують у даний момент.

Імбецильність− середній ступінь природженого недоумства.

Імперативний− наказовий.

Імунізація− специфічна профілактика інфекційних захворювань серед людей і тварин.

Імунітет− несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, що мають сторонні антигенні властивості.

Імунопрофілактика − заходи, направлені на боротьбу з інфекційними захворюваннями шляхом створення специфічної несприйнятливості до них.

Інвазія− проникнення в організм (тварин, рослин) паразитів тваринного походження з послідуючим розвитком різних форм їх взаємодії.

Інволюція− зворотний розвиток, згасання організму.

Індекс сприйнятливості− середнє відношення кількості хворих до кількості тих, що не хворіють, але можуть захворіти.

Іммобілізація – виникнення нерухомості через різні пошкодження і захворювання.

Інкубаційний період− початковий період інфекційних захворювань, що починається з моменту проникнення хвороботворного мікроба в організм до розвитку перших клінічних ознак хвороби.

Інкубація− час, який необхідний для прояву певних біологічних явищ.

Інсектициди− яди, що використовують для знищення членистоногих.

Інсоляція − освітлення сонячним промінням.

Інсульт − удар, раптове, стійке порушення мозкового кровообігу.

Інтерферон− це білок, призначений захистити клітину від проникнення в неї чужої генетичної інформації. Він автоматично виробляється і викидається клітиною в навколишню тканинну рідину відразу ж після того, як у клітину проникає будь-яка стороння нуклеїнова кислота.

Інтоксикація− отравлення ядами, токсинами.

Інфаркт – омертвіння ділянки тканин унаслідок припинення кровопостачання; найчастіше спостерігається інфаркт міокарду, рідше легень, нирок, селезінки й інших органів.

Інфекційні хвороби− група захворювань, що викликаються патоген­ними мікроорганізмами і характеризується специфічністю збудника, заразністю, наявністю інкубаційного періоду, циклічністю перебігу, реакціями взаємодії патогенного мікроорганізму та макроорганізму та утворенням постінфекційного імунітету.

Інфекція− проникнення та розмноження патогенних мікроорганізмів в макроорганізмі, їх взаємодія з розвитком різних форм інфекційного процесу від носійства збудника до інфекційного захворювання.

Ішемія – зменшення припливу крові до органу.

Ішемічна (коронарна ) хвороба серця – хронічний патологічний процес, зумовлений недостатністю кровопостачання міокарду; у переважній більшості (97 % – 98 %) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця.

Карантин− система заходів, направлених на попередження поширення інфекційних захворювань із епідемічного осередку. Карантин може бути накладений на гуртожиток, школу, дошкільний заклад.

Карантин у дитячих закладах передбачає припинення прийому нових дітей і переведення їх із групи в групу; ізоляцію хворих з невстановленим діагнозом, активно виявляти хворих тощо. Карантин, у залежності від характеру захворювання, поряд з ізоляцією, може супроводжуватися санітарною обробкою, вакцинацією, бактеріологічним обстеженням, дезинфекційними заходами.

Карантинні захворювання− група інфекційних захворювань, які характеризуються великою заразністю та високою смертністю, по відношенню до яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження.

Кардіосклероз – ураження м’язу (міокардіосклероз) і клапанів серця унаслідок розвитку в них рубцевої тканини у вигляді гнізд різної величини (від мікроскопічних до великих рубцевих вогнищ і полів) і поширеності, що заміщують міокард і деформують клапани.

Карієс− захворювання тканин зуба (емалі, дентину).

Каріотип− сукупність морфологічних особливостей хромосомного набору клітини організму цього виду.

Катар− запальний процес слизової оболонки будь-якого органу.

Каузальний− причинний.

Клептоманія− нав’язливий потяг до крадіжки речей.

Клітина – структурно-функціональна одиниця всіх органів і тканин.

Клімакс− період припинення функції статевих залоз.

Клостридїї − різновидність бактерій, які утворюють спори − по розміру перебільшують діаметр бактеріальної клітини.

Коки− бактерії кулястої форми.

Колап – одна з форм гострої судинної недостатності, яка виникає в результаті порушення нормального співвідношення між місткістю судинного русла і об’ємом циркулюючої крові.

Колапс ортостатичний (гравітаційний)– гостра судинна недостатність кровообігу, що виникає в результаті активного або пасивного переміщення людини з горизонтального положення у вертикальне.

Коліка – раптовий напад різких переймоподібних болей, що виникає при захворюваннях органів черевної порожнини, нирок; зумовлений тривалим судомним спазмом м’язів цих органів.

Коліт – запалення слизової оболонки товстої кишки.

Кома, коматозний стан− глибоке знепритомнення.

Конвергенція− зближення осей очних яблук при погляді на близький предмет.

Контагіозність− властивість інфекційних захворювань передаватись від хворих здоровим.

Контрактура – різке обмеження пасивної рухливості в суглобі. Контрактура може бути викликана різними причинами: станом м’язів, утворенням рубців, змінами в тканинах суглоба та ін.

Контузія мозку− забиття мозку.

Координація− узгодженість, упорядкованість довільних рухів.

Коринебактерії−різновидність бактерій, що характеризуються наявністю особливих включень у вигляді зернят; є патогенні для людини форми, наприклад, збудник дифтерії.

Криз – раптове різке погіршення стану хворого, що виникає на тлі наявного захворювання.

Кровотворення – процес утворення, розвитку і дозрівання лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів.

Кропив’янка – алергічне захворювання, що характеризується утворенням на шкірі і слизових оболонках пухирів.

Культура− популяція мікроорганізмів одного виду, отриманих при вирощуванні на поживних середовищах.

Лабільний− нестійкий.

Лактація− утворення і виділення молока. Час від пологів до припинення виділення молока називається лактаційним періодом.

Лактобактерин− лікарський препарат − живі бактерії, які активно пригнічують життєдіяльність дизентерійних паличок, ентеропатогенних кишкових паличок, патогенного стафілокока та протея; застосовується для лікування та профілактики дисбактеріозу.

Латентна інфекція− форма інфекційного процесу, яка характеризується тривалим зберіганням збудника в організмі без клінічних ознак хвороби, прояв якої може відбутись під дією факторів, що послаблюють захисні сили організму (переохолодження, стрес). При латентній інфекції вірус не репродукується.

Латентний− прихований.

Летальний− смертельний.

Летаргія− тривалий глибокий сон.

Лізоцим− фермент, антибактеріальний бар’єр у місцях контакту із зовнішнім середовищем.

Лікарняний контроль – комплексне медичне обстеження, спрямоване на зміцнення здоров’я, підвищення функціональних можливостей, досягнення високих спортивних результатів.

Ліквор- рідина (спинномозкова).

Лікувальне харчування (дієтотерапія) – вживання з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених раціонів харчування і режиму їжі.

Лімфаденіт− запалення лімфатичний вузлів.

Локальний− місцевий.

Люмбаго („простріл”) – гострий біль у поперековій області, що виникає, головним чином, унаслідок перевантаження хребетних м’язів (при підйомі тягарів або невмілому русі). Передуючим моментом є загальне переохолодження організму або місцеве переохолодження поперекової області.

Макрофаги− клітини сполучникової тканини, здатні до активного захвату і перетравлення чужорідних для організму тіл.

Макроскопічний− такий, який можна побачити неозброєним оком.

Маніакальний стан− стан піднесеного настрою і активності.

Маразм− фізичний і психічний розпад організму.

Мастит (грудниця) – запалення молочної залози. Зазвичай виникає за наявності тріщин на соску, як правило, у жінки, яка годує (так званий лактаційний мастит).

Мастопатія – дисгормональне захворювання молочної залози.

Мастит− запалення грудної залози.

Меланхолія− похмурий, пригнічений настрій.

Менінгіт−запалення мозкових оболонок.

Менінгокок −патогенний диплокок, що викликає у людей менінгіт.

Метаболізм – зміна, перетворення.

Метаболіти – речовини, що утворилися в організмі в результаті різних біохімічних реакцій у процесі обміну речовин.

Мигдалини− органи лімфатичної системи, розміщені в слизовій обо­лонці ротової порожнини і гортані.

Мігрень (гемікранія) – захворювання, що характеризується нападами болю в правій або лівій половині голови. Частіше спостерігається у жінок.

Мікроклімат – клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, відмінний від звичайних метеорологічних умов, властивих даному кліматичному поясу.

Мінливість – властивість, протилежна до спадковості, яка полягає в зміні спадкових завдатків – генів і в зміні їх прояву під впливом зовнішнього середовища.

Міозит – запалення скелетних м’язів.

Міокардит – запалення сердечного м’язу – міокарду.

Мікобактерії− різновидність бактерій, які характеризуються великим вмістом ліпідів, значною стійкістю до факторів навколишнього середовища; є патогенні для людини, наприклад, збудник туберкульозу.

Мікроб− жива істота, яку можна побачити тільки під мікроскопом.

Мікроорганізм− різні живі істоти з індивідуальною клітинною організацією або неклітинні форми життя (віруси).

Мікроскопія− вивчення за допомогою мікроскопа.

Мікроскоп− оптичний прилад, який збільшує зображення.

Мікрофлора− сукупність мікробів, що населяють певний ареал.

Мікроцефалія− малі розміри черепа, що зумовлює недорозвинення мозку.

Мутація− стійка стрибкоподібна зміна в спадковому апараті клітини, не пов’язана із звичайною рекомбінацією генетичного матеріалу.

Набряки – надлишкове скупчення рідини в тканинах і порожнинах організму.

Наркоманія- патологічний потяг до наркотиків і зловживання ними.

Невралгія – гострий, пекучий або ниючий, тупий біль за ходом нерва, що виникає нападами.

Неврит – запальне захворювання периферичних нервів.

Неврози – група нервово-психічних зворотніх захворювань, зумовлених психічним перенапруженням.

Некроз – омертвіння якоїсь ділянки тканини.

Непритомність – раптова короткочасна втрата свідомості внаслідок недостатнього кровопостачання мозку.

Нейропсихологія− галузь психології, що вживає окремі системи мозку спеціальними психологічними методами.

Нефрит− запальне захворювання нирок з переважаючим ураженням клубочкового апарату.

Ністагм− ритмічне сіпання очних яблук під час руху.

Облігатний– обов’язковий.

Обмін речовин і енергії (метаболізм (від грец. metabole – зміна, перетворення) – сукупність хімічних і фізичних перетворень речовини і енергії, що відбуваються в організмі і забезпечують його життєдіяльність у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем. Складається з процесів асиміляції і дисиміляції.

Обсервація− протиепідемічні заходи медичного спостереження ізольованих здорових людей, які були у осередку карантинного захворювання (елемент карантинних заходів).

Оживлення організму (реанімація) – відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу).

Онтогенез – процес індивідуального розвитку організму від моменту його зародження і до смерті.

Отит – запалення вуха.

Олігофренія− недоумство, природжене або рано набуте.

Остеохондроз− дистрофія кістково-хрящової системи хребтового стовпа.

Параліч− втрата рухів.

Параплегія− параліч нижніх кінцівок.

Парез− неповний параліч, слабкість м’язів.

Парестезії − відчуття оніміння, повзання мурашок, електричного струму тощо.

Патогенез – механізм виникнення і розвитку хвороби.

Патологія – наука про хвороби, хворобливі стани організму.

Патогенність мікроорганізмів− здатність мікроорганізмів приживатись в тканинах організму хазяїна, розмножуватись у них, викликаючи патологічні зміни.

Патологічні рефлекси− рефлекси, що виникають при ураженні пірамідного шляху (Бабинського, Жуковською, Россолімо та ін.).

Патопсихологія− розділ психології, що розглядає психіку хворого.

Періостит – запалення окістя.

Персистенція(постійність, збереження) − стан, характерний для багатьох вірусів і бактерій, коли мікроорганізм живе в організмі і постійно підтримує в ньому хворобливий стан. При цьому організм не реагує активно на збудника, вони взаємодіють, не вбиваючи один одного.

Перкусія – вистукування.

Перфорація – прорив, прорив стінки порожнистого органу.

Пітливість – підвищене потовиділення, яке не залежить від фізичної напруги, температури довкілля, перегрівання при укутуванні та інших фізичних чинниках.

Плацента (дитяче місце)− орган зв’язку зародка з організмом матері. Через плаценту плід від матері одержує необхідні поживні речовини і кисень, відаючи продукти обміну.

Поліневрит− множинне запалення нервів.

Поліомієліт− запалення передніх рогів сірої речовини спинного моз­ку, дитячий параліч.

Помилковий суглоб – стійка відсутність зрощення між кінцями зламаної або зруйнованої хворобливим процесом кості.

Потовиділення – один із фізіологічних механізмів регуляції обміну речовин і підтримки водно-сольового балансу.

Превентивний − захисний, попереджувальний.

Проксимальний – розташований ближче до початку кінцівки.

Променева хвороба – захворювання, що виникає в результаті впливу на організм іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують допустимі.

Пронос – багаторазове або одноразове випорожнення кишечника з виділенням рідких калових мас. Пронос не самостійне захворювання, а симптом багатьох хворобливих процесів.

Продромальний період −період, який триває від декількох годин до одного-двох днів, коли з’являються симптоми захворювання, які не специфічні для даного захворювання.

Прокаріоти− давні за походженням організми, клітини яких не мають ядра (бактерії, синьо-зелені водорості).

Проксимальний− наближений (відділ кінцівки) на протилежність дистальному.

Профілактика−попередження, в інфекційній патології попередження розвитку та поширення інфекційних захворювань за допомогою вакцин, сироваток, бактеріофагів, хіміотерапевтичних засобів тощо. Психастенія− психічна слабкість, форма неврозу. Психогенний− породжений психічною травмою. Психогігієна− гігієна психічного життя.

Психопатія− патологічне змінений характер. Психопатологія− симптоматика психічних хвороб. Психопрофілактика− профілактика психічних розладів. Психотерапія− метод лікування впливом на психіку хворого (пере­конання, навіювання, гіпноз).

Птоз− опущення верхньої повіки.

Пухлини – надлишкові розростання тканин, що складаються з клітин організму, які змінилися, втратили свою звичайну форму і функції.

Пубертатний період− період статевого дозрівання. Радикуліт− запалення корінців спинного мозку. Ратициди− яди, що використовуються при знищенні гризунів.

Реабілітація (від лат. reabilitatio – відновлення) – лікувально–відновлювальні заходи. Медична реабілітація – комплекс заходів щодо відновлення втрачених або ослаблених функцій; спортивна реабілітація – відновлення організму після тренувальних (змагальних) навантажень (перевантажень).

Реактивність− властивість організму реагувати на фізіологічні та хвороботворні подразники зовнішнього середовища.

Реактивні стани− психічні розлади, що виникають під впливом психічної травми.

Реанімація(оживлення) – комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення згасаючих або згаслих функцій організму. До реанімаційних заходів можуть бути віднесені: штучне дихання, непрямий (зовнішній) масаж серця та ін.

Регенерація (від лат. regeneration – відродження, відновлення) – відновлення структур, які були втрачені в результаті патологічних процесів. Розрізняють два види регенерації: 1) фізіологічну – відновлення структур, які відмирають у процесі нормальної життєдіяльності організму; 2) репаративну – відновлення після ушкоджень. Реанімація забезпечує широкий діапазон пристосувальних реакцій організму, будучи структурною основою життєдіяльності організму в нормі і патології.

Ревакцинація− повторне профілактичне щеплення після вакцинації для посилення імунітету.

Резистентність (лат. resistentia-опір, протидія) – стійкість організму до взаємодії різноманітних пошкоджувальних факторів середовища, реалізуючих на основі загально – біологічного принципу гомеостазу.

Релаксація (relax – англ.) – розслаблення. Спокійний стан, який виникає внаслідок зняття напруги після сильних переживань, фізичних навантажень. Може бути невимушеною та вимушеною, прийняття спокійної пози, уявлення стану спокою, розслаблення м’язів.

Реінфекція− повторне зараження тим же видом збудника, що і при першому захворюванні, який знову викликає Інфекційний процес.

Реконвалесценція − період одужання після перенесеної хвороби.

Ремісія− тимчасове мимовільне поліпшення в перебігові хвороби.

Респіраторний− дихальний, що відноситься до дихання, наприклад, респіраторне захворювання.

Рецесивна− прихована (латентна), відступаюча ознака. Ригідність− напруження м’язів.

Сенсибілізація − підвищена чутливість організму до впливів будь-яких подразників.

Сепсис− форма взаємодії мікроба з макроорганізмом, при якому відбувається розмноження мікроорганізмів у крові.

Септикопіємія − розмноження мікроорганізмів у крові і внутрішніх органах з утворенням гною.

Симуляція− свідоме пред’явлення неіснуючого захворювання або вигаданої фізичної вади.