Тепловий удар

Надання невідкладної допомоги при сонячному та тепловому ударі

Асфіксія при задушенні.

Странгуляційна асфіксія (задушення) виникає в наслідок здавлення трахеї, сосудів і нервових стволів шиї. Характеризується швидким розладом газообміну по типу гіпоксії, короткотривалим спазмом судин мозку, а потім їх стійким розширенням і різким підвищенням венозного тиску [26, с. 105].

Перша допомога при задушенні.Включає швидке визначення причини задушення і її усунення. При задушенні дають доступ свіжого повітря, негайно починають оживляти потерпілого (штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця) [27, с. 150].

Тепловим ударом називають гостре перегрівання організму, яке супроводиться підвищенням температури тіла, задишкою і прискоренням пульсу. Тепловий удар може виникнути під час тривалої фізичної праці при високій температурі зовнішнього середовища, наприклад під час роботи в гарячих цехах, кочегарках, біля домен. Розвиткові теплового удару сприяють підвищена вологість і погана вентиляція повітря. Найчастіше тепловий удар розвивається в ослаблених і недостатньо тренованих осіб та дітей [40, с. 211].

Основні клінічні прояви. Характерною є клінічна картина при тепловому ударі. Відмічаються загальна слабість, головний біль, сильна спрага, нудота, блювання, стиснення в ділянці серця й утруднення дихання. Обличчя у потерпілого гіперемійоване, шкіра гаряча на дотик, часто вкрита липким потом. Пульс частий,артеріальний тиск знижується, дихання прискорюється. Температура тіла підвищується до 39 − 40 °С. У тяжких випадках може виникнути коматозний стан із втратою свідомості, з різким ослабленням серцево-судиної діяльності і дихання.

Профілактика теплового удару полягає в суворому додержанні санітарно-гігієнічного режиму під час роботи в гарячих цехах та відпочинку в літній період. Рекомендуються часті перерви і пиття холодної газованої води з додаванням 0,5 − 1 % розчину натрію хлориду [26, с. 100].

Перша допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне приміщення з достатньою вентиляцією, розстебнути комір та пояс і покласти холод на голову. Йому дають випити холодної води; у тяжких випадках госпіталізують. У стаціонарі призначають прохолодні ванни з температурою води 18 − 20 °С, усередину — амідопірин по 0,3 г 2 − 3 рази на день, підшкірно вводять серцеві засоби, ізотонічний розчин натрію хлориду. При порушеннях дихання підшкірно вводять лобелін, цититон, дають вдихати кисень. При розвитку термінального стану із спиненням серця й дихання роблять ШВЛ, закритий масаж серця і вживають інших лікувальних заходів, необхідних при реанімації [17, с. 364].