Спинення кровотечі

Самоспинення кровотечі пояснюється захисною реакцією організму, яка включає рефлекторний спазм стінок ушкоджених судин і зсідання крові з утворенням згустків (тромбів), що закупорюють просвіт кровотечних судин. Зсідання крові відбувається як складна фізіологічна реакція організму, в якій беруть участь багато факторів.

Спинення кровотечі може бути тимчасовим і остаточним.

Тимчасового спинення кровотечі досягають з допомогою накладання давлячої пов’язки, тампонади рани, пальцьового притиснення судин, підвищеного положення або максимального згинання кінцівки в суглобі і накладення джгута.

Тимчасове спинення кровотечі є попереднім заходом, щоб запобігти крововтраті під час транспортування [10, с. 45].

Притискання кровоточивого місця стерильною тугою пов’язкою.Це можна здійснити лише тоді, коли в руках лікаря є стерильний матеріал (рис. 11.21). Виняток можуть становити лише кровотечі, які безпосередньо загрожують життю хворого. Але в такому разі тугої пов’язки часто буває недосить.

Рис. 11.21. Притискання місця кровотечі стерильною пов’язкою.

Пальцьове притиснення артерій.Цей метод може бути застосований у разі кровотечі з великих судин. Суть його полягає в тому, що артерію (її проксимальний відрізок) поблизу місця кровотечі притискають до кісткових виступів (рис. 11.22). Так, сонна артерія може бути притиснена до поперечних відростків шийних хребців, підключична − по верхньому краю середини ключиці до першого ребра; пахова − в пахвовій ямці, до головки плечової кістки; плечова − до плечової кістки; стегнова − безпосередньо над пахвинною зв’язкою до горизонтальної гілки лобкової кістки, черевна аорта − до хребетного стовпа.

Притискають артерію до кістки двома великими пальцями рук, покладеними один на одного, або великим пальцем однієї руки. У міру стомлення пальці міняють.

Метод пальцьового притиснення артерій має свої недоліки: за тривалого стискання виникає біль (при цьому можна стиснути і нервові стовбури); пальці, які стискають судину, швидко втомлюються, через що відновлюється кровотеча; труднощі, пов’язані з транспортуванням хворого [27, с. 28].

Пальцьове притиснення судини в рані.Одягнувши стерильну рукавичку або обробивши руки спиртом, розчином йоду спиртовим, хлоргексидином чи іншим антисептичним засобом, хірург притискає кровоточиву судину в рані, зупиняючи тим самим кровотечу.

Рис. 11. 22. Пальцове притискання артерій.

Максимальне згинання або перерозгинання кінцівки в суглобах (спосіб Адельмана).Внаслідок максимального згинання чи перерозгинання суглоба проксимальніше від місця пошкодження стискається привідна артерія (рис. 11.23). Метод згинання може бути використаний у ліктьовому, кульшовому і колінному суглобах; метод перерозгинання − в плечовому і кульшовому суглобах. Ці способи можна застосовувати у разі пошкодження підключичної, пахвової, плечової, стегнової, великогомілкової артерій. При пораненні інших артерій спосіб Адельмана ненадійний.

Для максимального згинання на згинальну поверхню суглоба кладуть ватний валик, згинають кінцівку і закріплюють її в такому положенні бинтом.

Рис. 11.23. Зупинка кровотечі за допомогою згинання або перерозгинання кінцівки в суглобах (спосіб Адельмана).

Для перерозгинання обидва лікті із зігнутими передпліччями зводять на спині (майже до повного дотикання) і фіксують у такому положенні бинтами. Метод супроводжується болем і неприємний для хворого [36, с. 517].

Припідняте положення кінцівки.Це досягається підкладанням подушок, підняттям кінця ліжка або просто підвішуванням кінцівки. При цьому значно знижується в артеріях і венах кінцівки кров’яний тиск, на кілька градусів знижується температура піднятої частини, що сприяє припиненню кровотечі. Особливо таким чином зупиняють венозні кровотечі [19, с. 424].

Кругове перетискання кінцівкипроксимальніше від місця кровотечі Здійснюють за допомогою джгута Ес-марха. Це найбільш використовуваний метод тимчасового спинення кровотечі. За відсутності стандартного джгута можуть бути використані бинти, закрутки, пояси, пневматичні манжетки та інші допоміжні засоби.

Есмарх запропонував для кругового стискання кінцівки користуватися еластичним джгутом − міцною гумовою трубкою завдовжки 1,5 м і завширшки 1,5 см, що на одному кінці має гачок, а на протилежному невеликий ланцюжок. Бір з цією метою використовував товсту гумову стрічку завширшки 2 см з ґудзиком на одному кінці і дірками на другому.

Рис. 11.24. Імпровізований джгут:

а, б, в − етапи накладання.

Крім гумового джгута запропоновано й джгути з тканин. З цією метою використовують і еластичні бинти, які діють м’якше. Застосовують їх частіше на плечі, а також у дітей. Джгути можуть бути двох видів: стандартні − спеціально виготовлені промисловістю та імпровізовані (джгут-закрутка рис. 11.24) − зроблені з підручних матеріалів безпосередньо на місці події, наприклад, ремінь, ко­синка, рушники, мотузка тощо [10, с. 47].

Під час накладання джгута треба дотримувати таких правил.

1. Не накладати джгут на голе тіло,
щоб уникнути защемлення шкіри.

2. Перед накладанням джгута кінцівку треба підняти і утримати в такій позиції 1 − 2 хв, щоб кров, яка є в судинах, відпливла і не брала участі у загальному кровообігу.

3. Накладати джгут проксимальніше від місця кровотечі в натягненому вигляді.

4. Кінцівку стискати до зникнення пульсу на периферичній артерії. Слабо накладений джгут може перетискати лише вени, тим самим збільшуючи кровотечу.

5. Накладати джгут треба не дуже сильно, щоб не стискати нервові стовбури (це особливо важливо під час маніпуляцій у середній третині плеча, де можна притиснути до кістки променевий нерв).

6. Кожний наступний тур джгута накладають слабше за попередній.

7. Тривалість стискання джгутом верхньої кінцівки повинна становити не більше 1,5 год, нижньої − не більше 2 год. Триваліше стискання може призвести до ішемічної контрактури кінцівки, що виникає внаслідок переродження і розпаду м’язових волокон, які погано постачаються кров’ю. Якщо джгут треба тримати довше, його періодично розпускають, попередньо притиснувши пальцем артерію (проксимальніше від місця кровотечі).

8. До джгута прикріпляють етикетку, на якій вказують час його накладання.

9. Під час транспортування хворого джгут повинно бути видно [27, с. 29-30].

Протипоказанням до накладання джгута є запалення судин кінцівки (флебіт, артеріїт, тромбофлебіт). Це може бути причиною відривання тромбу і тромбоемболії легеневої артерії чи її гілок. За наявності в судинах інфекції зняття джгута може призвести до проникнення її в загальне русло крові. У людей літнього віку, хворих на алкоголізм, цукровий діабет, сифіліс, хвороби судин під час стиснення джгутом можна дуже травмувати судини [10, с. 125].

Остаточного спинення кровотечі досягають механічними, термічними, хімічними і біологічними методами.

Механічні методи спинення кровотечі. Перев’язка гудини в рані полягає в накладенні лігатур на кровотечні судини. Застосовується широко в хірургічній практиці під час операцій і хірургічної обробки рани.

Ідеальним методом остаточного спинення кровотечі з великих артерій і вен є накладання судинного шва, який дає можливість відновити цілість судини і нормальне кровопостачання.

Тампонаду рани застосовують для спинення капілярних і паренхіматозних кровотеч. Тампони виймають через 48 год, коли ушкоджені судини добре затрамбовані [40, с. 50].

Термічні способи спинення кровотечі. Щоб спинити кровотечу, можна застосувати місцеве охолодження тканин гумовими пузирями, наповненими холодною водою, льодом або снігом. Зниження температури супроводиться спазмом судин, що сприяє спиненню кровотечі.

Хімічні методи спинення кровотечі. Ці методи ґрунтуються на застосуванні судинозвужувальних засобів і препаратів, які підвищують здатність крові зсідатися. Для звуження судин використовують 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду місцево, змазуючи ним слизові оболонки. При носових кровотечах тампони змочують 10 % розчином атропіну сульфату. При маткових кровотечах вдаються до препаратів ріжків (ерготал, ерготамін та ін.) [36, с. 519-520].

Для підвищення здатності крові зсідатися призначають 10 % розчин кальцію хлориду всередину по 1 столовій ложці 3 − 6 разів на день або 10 мл 10 % розчину внутрішньовенно, кальцію глюконат (2,5 − 5 мл 10 % розчину внутрішньовенно чи внутрішньом’язово або 5 мл усередину 3 − 4 рази на день).

Рекомендується приймати препарати вітаміну К, зокрема вікасол, аскорбінову кислоту.

Біологічні методи спинення кровотечі. Місцево застосовують препарати, добуті з крові (тромбін, фібринна плівка, гемостатична губка). Тромбін випускають в ампулах сухим. Застосовують у вигляді розчинів, якими змочують тампони. Гемостатичну губку випускають у стерильній упаковці. Накладають безпосередньо на кровотечну поверхню.

Для загальної дії з метою підвищення здатності крові зсідатися вдаються до переливання невеликих доз крові (50 − 100 мл) або плазми [27,с. 32-33].

При кровотечі з носапостраждалого саджають, голову тримають прямо чи нахиляють уперед, щоб запобігти затіканню крові у носоглотку. У ніздрі вводять ватні турунди, змочені розчином перекису водню. На перенісся кладуть холодний компрес або кусочок льоду (рис. 11.25).

При кровотечі після виривання зубахворому необхідно прижати місце, що кровоточить, невеликим стерильним тампоном з вати чи марлі і міцно зжати щелепи.

При кровотечі з вухаслуховий прохід закрити тампоном неможна. Якщо це поверхнева рана, необхідно обробити спиртовим розчином йоду і закрити чистою пов’язкою. Якщо причину кровотечі не з’ясовано, необхідно негайно викликати „швидку допомогу” тому, що кровотеча із вуха може виникнути внаслідок ушкодження черепа і мозку [19, с. 425].

Рис 11.25. Зупинка носової кровотечі.

Легенева кровотечадуже небезпечна для життя. Необхідно розрізняти легеневу і шлункову кровотечу. При легеневій кровотечі кров світліша, без домішок шлункового вмісту, блювання не спостерігається. Як правило, виникає кашель з виділенням згустків крові чи з домішками крові у мокротинні. Якщо легенева кровотеча велика, вона виявляється у вигляді пінистого яскраво-червоного струменя. При легеневій кровотечі треба заспокоїти хворого, заборонити рухатися і розмовляти, надати підвищеного положення. Прикласти пухир з льодом. Давати пити дитині не можна. Кашель під час кровотечі припинити, бо він її посилює. Негайно викликати лікаря [40, с. 414-415].

Шлункова кровотечасупроводжується позивом до блювання або блюванням. Кров при цьому темна, бура, з домішкою залишків їжі, із згустками чи за типом кавової гущі. Хворий має перебувати у спокої, його кладуть на високу подушку, прикладають холод до надчеревної ділянки або дають ковтати маленькі кусочки льоду [17, с. 185].

При кишкових кровотечахз прямої кишки виділяється чиста кров, або кров разом з екскрементами. Таких хворих кладуть на низьку подушку, фіксують на животі пухир з льодом або холодний компрес [27, 34-35].