Групи крові

Групова належність крові залежить від вмісту в еритроцитах аглютиногенів і в плазмі крові антитіл, що мають назву аглютинінів. Є два аглютиногени − А і В і два види аглютинінів − а і В.

Аглютиногени вступають у реакцію аглютинації з однойменними аглютинінами. При цьому відбувається реакція аглютинації, яка полягає в склеюванні з наступним руйнуванням (гемолізом) еритроцитів.

Залежно від наявності в еритроцитах аглютиногенів і в сироватці аглютинінів виділяють чотири основні групи крові (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Схема аглютинації еритроцитів і сироватки крові людей різних груп

Перша група − О (І) − еритроцити не містять аглютиногенів (О). У сироватці крові містяться обидва аглютиніни − £ і β.

Друга група − А (II) − еритроцити містять аглютиноген А, у сироватці крові є аглютинін β.

Третя група −В (III) − еритроцити містять аглютиноген В, сироватка − аглютинін £.

Четверта група − (IV) − еритроцити містять аглютиногени А і В. У сироватці крові аглютинінів немає (О) [25, с. 320-321].

При переливанні крові реакція аглютинації відбувається між аглютиногенами еритроцитів крові донора і аглютинінами сироватки хворого (реципієнта). Аглютиніни крові донора не вступають у реакцію аглютинації з аглютиногенами еритроцитів реципієнта, оскільки кров, що переливається, в значній мірі розводиться у крові реципієнта.

У зв’язку з цим люди з О (І) групою крові є універсальними донорами: першу групу крові можна переливати всім без винятку хворим. Хворим з О (І) групою кроні можна переливати тільки однойменну кров.

Хворі, що мають АВ (IV) групу крові є універсальними реципієнтами, їм можна переливати кров усіх груп. Донорську кров АВ (IV) крові можна переливати тільки особам з однойменною групою крові.

Кров А (II) і В (III) груп можна переливати хворим з однойменною і АВ (IV) групами крові. Хворим, що мають А (II) і В (III) групи крові можна переливати донорську однойменну і О (І) групи крові.

Тільки при значних крововтратах і переливаннях великих доз крові групи О (І) можлива зворотна аглютинація між аглютинінами донорської крові і еритроцитами реципієнта. Тому при великих крововтратах слід переливати кров однойменної групи [39, с. 226-227].

Резус-фактор. Еритроцити людини містять особливу антигенну речовину, яку було вперше виділено у мавпи Масасus rhesus і тому названу резус-фактором. Цей фактор було виявлено з допомогою сироватки, одержаної від кролика, імунізованого еритроцитами мавпи.

Залежно від наявності або відсутності резус-фактора всі люди поділяються на резус-позитивних (85 %) і резус-негативних (15 %). У резус-негативних (Rh−) осіб після переливання позитивної крові (Rh+) виробляються антитіла − резус-аглютиніни. Антирезус-аглютиніни можуть винної у жінки під час вагітності, якщо кров її є резус-негативною, а кров плода − резус-позитивною. Тому при повторних переливаннях, а також при переливаннях крові жінкам, які народжували мертві плоди або дітей, хворих на жовтяницю, слід переливати резус-негативну кров. Переливання резус-позитивної крові цим категоріям осіб, імунізованим проти резус-фактора, може супроводитися тяжкою реакцією, іноді закінчується смертю [40, с. 136-137].