Бронхіальна астма

Бронхіальна астма− алергічна хвороба, що характеризується приступами ядухи або експіраторної задишки в зв’язку з порушенням прохідності бронхів. Захворювання на астму починається в ранньому та дошкільному віці, хворіють близько 0,3 − 0,4 % дітей. У більшості з них є спадкова схильність до алергічних захворювань.

Етіологія і патогенез. Появі приступів бронхіальної астми у більшості дітей передують рецидивуючі інфекції органів дихання, які, уражаючи стінки бронхів, порушують їхню бар’єрну функцію, полегшують проникнення алергенів.

Шляхи проникнення алергену в організм різноманітні: через дихальні шляхи − інгаляційний (у вигляді запахів, пилку та спор рослин, лікарських засобів), через травний канал (харчові, лікарські), контактний − через шкіру та слизові оболонки, ін’єкційний (лікарські засоби, укуси комарів), від матері до плода через гематоплацентарний бар’єр (лікарські речовини). Екзоалергени бувають інфекційного (патогенні бактерії, віруси, гриби) та неінфекційного походження (домашній пил, шерсть, волосся та лупа тварин, лікарські речовини, пилок трав, квітів, дерев), а також деякі харчові продукти м’ясо, риба, молоко, цитрусові, шоколад, суниці, полуниці тощо) [31, с. 139].

Серед неінфекційних алергенів найбільш активним є алерген домашнього пилу. Серед інфекційних алергенів найбільшу сенсибілізуючу активність мають антигени мікроорганізмів − сапрофітів дихальних шляхів. З лікарських засобів алергічні реакції здебільшого спричинюють препарати групи пеніциліну, ацетилсаліцилова кислота, тіамін.

На першому році життя алергени в основному надходять в організм дитини через травний канал (внаслідок підвищеної його проникності) і є харчовими, пізніше вони проникають як через кишки, так і аерозольно [6, с. 235-236].

У дітей бронхіальна астма переважно атопічна. Атопія − загальна назва алергічних хвороб, у розвитку яких велике значення має спадкова схильність до сенсибілізації, а в патогенезі − реакції гіперчутливості негайного типу (анафілактичний тип). У реакціях цього типу основну роль відіграють реагіни (імуноглобуліни Е). Рівень їх у сироватці крові більшості хворих на атопічну астму значно вищий, ніж у здорових дітей. У частини цих дітей високий рівень імуноглобулінів Е зумовлений недостатністю активності лімфоцитів Т-супресорів [19, с. 190].

Під час приступу бронхіальної астми прохідність бронхів порушується з різних причин: 1) бронхоспазму; 2) набряку слизової оболонки бронхів; 3) виділення густого секрету в просвіт бронха. Порушення прохідності бронхів призводить до утруднення видиху. Під час приступу бронхіальної астми збільшується еластичний опір легень, знижується засвоювання кисню та виділення вуглекислого газу через порушення дифузії газів. У момент приступу значно порушується функція дихання: знижується його глибина, зменшується життєва ємність легень, межа та резерв дихання, збільшується залишковий об’єм легень, що веде до гіпоксемії та гіперкапнії. У дітей раннього віку при цьому основне значення мають набряк слизової оболонки бронхів та виділення густого секрету, тимчасом як бронхоспазм у них незначний [6, с. 236].

Основні клінічні прояви. У більшості дітей астма розвивається на фоні рецидивуючого інфекційного бронхолегеневого захворювання або респіраторного алергозу. Повторюються приступи ядухи. У 60 − 70 % хворих бронхіальною астмою ядуха постійно або періодично виникає в зв’язку з інфекціями дихальних шляхів, у частини − зі зміною атмосферного тиску, охолодженням, фізичним навантаженням.

Приступу ядухи передує період передвісників (зниження апетиту, погіршення сну, неспокій, підвищена дратівливість, чхання, блювання, свербіж шкіри), більш характерний для дітей раннього віку. Приступи астми починаються вночі або ввечері. Хворі збуджені, метушаться. Під час огляду спостерігається шумне дихання, вираженими є експіраторна задишка з довгим свистячим видихом, блідість шкіри з синюшним відтінком, напруження шийних м’язів та вен, переляк в очах. Хрипи чути на відстані, грудна клітка здута, її розміри збільшені в передньозадньому напрямі [31, с. 11].

Температура тіла під час приступу звичайно нормальна, але у дітей раннього віку може на короткий час підвищуватися. Кашель частий, сухий, понад силу, у дітей, на відміну від дорослих, з’являється на початку приступу. Харкотиння в’язке, діти його відкашлюють погано, частіше ковтають, через що можливо блювання з великою кількістю слизу та харкотиння в блювотних масах. Іноді діти скаржаться на біль у животі, що пов’язано з напруженням дихання і приступами кашлю. Після зняття приступу ядухи кашель поступово стихає, у дітей шкільного віку починає відходити харкотиння у вигляді щільних грудочок (зліпків бронхів), зменшуються задишка та здуття легень, зникають хрипи, але ще протягом 3 − 7 днів відмічаються кашель, емфізема. Поступово ці явища стають менш виразними, настає ремісія. При більш важкому перебігу приступи можуть повторюватися або бути тривалішими: від 30 − 40 хв до кількох годин і навіть днів (астматичний статус). Ускладнення бронхіальної астми такі: хронічна емфізема легень, легеневе серце, ателектаз, пневмоторакс, неврологічні розлади [19, с.190-191].

Лікування. Термінова госпіталізація при розвитку астматичного статусу або ускладнень. Забезпечення доступу свіжого повітря, умов спокійного перебування хворого. Відволікаючі процедури (гарячі ванни нижніх і верхніх кінцівок). Застосування інгаляторів з бронхіолітиками (беродуал, астмопєнт та ін.). Муколітичні бромгексин, протеолітичні ферменти вживання лужних мінеральних вод [22, с. 340].

Профілактика. У запобіганні бронхіальної астми велику роль відіграють харчування, дотримання режиму дня, вологе прибирання приміщення, систематичне його провітрювання, створення здорової атмосфери в сім’ї. Слід враховувати підвищену чутливість організму до певних харчових продуктів (риби, шоколаду, цитрусових, яєць тощо), уникати переохолодження, перевтоми, психічних травм. Конче потрібно своєчасно звертатися до лікаря з приводу гострих респіраторних вірусних та будь-яких інших захворювань, лікувати зуби [19, с. 191].

Контрольні питання:

1. Назвіть причини частих захворювань органів дихання.

2. Розкажіть анатомо-фізіологічні особливості та функції носової порожнини у дітей.

3. Розкажіть про особливості процесу дихання у дітей.

4. Анатомо-фізіологічні особливості грудної клітки у дітей.

5. Розкажіть про анатомо-фізіологічні особливості зовнішнього носа, глоткового лімфатичного кільця, гортані, трахеї, бронхів, легенів.

6. Назвіть захворювання верхніх дихальних шляхів, що часто зустрічаються у дітей та причини, що спонукають їх виникнення.

7. Розкажіть про причини виникнення та профілактику гострого бронхіту.

8. Гострий бронхіт; етіологія, основні симптоми, лікування.

9. Респіраторні вірусні інфекції: етіологія, основні симптоми, лікування , профілактика.

11. Пневмонія. Розкажіть про причини виникнення пневмонії, основні симптоми, догляд за хворим.

12. Перебіг крупозної пневмонії та її лікування.

13. Бронхіальна астма; причини виникнення, перебіг. Назвіть причини, які викликають порушення прохідності бронхів під час приступу та першу допомогу при приступі бронхіальної астми.

13. Профілактика захворювань органів дихання.

Завдання для самостійної роботи:

Підготувати реферат: „Перша допомога дитині при приступі бронхіальної астми”.

ХВОРОБИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Система кровообігу забезпечує транспорт кисню, поживних речовин до тканин організму і перенесення продуктів обміну до видільних органів: легень, нирок, травного тракту, шкіри (рис. 5.4). Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки рухаючись, що забезпечується працею серця, нормальною діяльністю судинної системи. Кровообіг відбувається в замкненій системі, яка із серця, артерій, вен і капілярів (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Схема кровообігу

Серце є основним органом системи кровообігу. Воно розташоване в грудній порожнині в передньому середостінні над діафрагмою, позаду груднини. Дві третини серця лежать у лівій частині грудної порожнини, а одна − у правій. Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього (ендокарда) вистеленого − ендотеліоцитами; середнього − м’язового (міокарда), що складається з кардіоміоцитів; зовнішнього (епікарда), утвореного тонкою оболонкою сполученої тканини. Серце поділене перегородкою на дві порожнисті половини − ліва і права, кожна з яких складається з передсердя і шлуночка. [25, с. 389-390]. Між правим передсердям і шлуночком міститься тристулковий клапан, біля виходу легеневої артерії з правого шлуночка − тристулковий клапан (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Будова серця:

1 − аорта; 2 − легеневий стовбур; 3 − легеневі вени;

4 − ліве передсердя; 5 − клапан аорти; 6 − мітральний клапан; 7 − перегородка; 8 − перекард; 9 − міокард; 10 − лівий шлуночок; 11 − правий шлуночок; 12 − нижня порожниста вена;

13 − трикуспідальний клапан; 14 − клапан легеневого стовбура; 15 − епікард; 16 − праве передсердя; 17 − легеневі вени;

18 − верхня порожниста вена.

У лівій частині серця між передсердям і шлуночком розміщений двостулковий (мітральний) клапан, а біля виходу аорти з лівого шлуночка − тристулковий, у формі півмісяця, клапан аорти. Нагнітальна функція серця (рис. 5.3) ґрунтується на періодичному скороченні (систолі) і розслабленні (діастолі) шлуночків. Під час діастоли шлуночків (систоли передсердь) вони заповнюються кров’ю, а під час систоли шлуночків (діастоли передсердь) кров вкидається в аорту і легеневу артерію. Клапани перешкоджають поверненню крові в передсердя та шлуночки. Кров з правої частини серця надходить до системи легеневої артерії, де насичується киснем і прямує через чотири легеневі вени в ліву частину серця (ліве передсердя). Рух крові по легеневих судинах від правого серця (правого шлуночка) до лівого (лівого передсердя) утворює легеневе, або мале, коло кровообігу. Кров з лівого шлуночка надходить в аорту, а через її розгалуження − у капілярну мережу, де відбувається обмін речовин [3, с. 197].

Рис. 5.3. Рух крові в серці

Таким чином, із мікроциркуляторного русла в тканини надходять кисень і поживні речовини, а з тканини у кров проникають СО₂, продукти катаболізму, які далі прямують по венозних судинах до правого серця. Кровообіг, який здійснюється по судинах від лівого шлуночка до правого передсердя, утворює велике коло кровообігу. Венозна кров з „периферії” надходить до правого передсердя через верхню і нижню порожнисті вени [39, с. 267-268].

Рис. 5.4. Схема газообміну

Маса серця новонародженого відносно більша, ніж у дорослого, і становить 25 г. Стінки його тонкі. Через високе стояння діафрагми воно набуває лежачого положення. Коли дитина перебуває у вертикальному положенні, серце при опусканні діафрагми починає набувати косого положення. Шлуночки серця великі, а просвіти великих судин широкі. Після народження дитини збільшується навантаження на лівий шлуночок і зростає робота, яку він виконує. Якщо у новонародженого стінки шлуночків майже однакової товщини, то вже на кінець першого місяця життя починається інтенсивне зростання маси і порожнини лівого шлуночка. На кінець першого року життя стінка лівого шлуночка вдвічі товща, ніж правого. Правий шлуночок і праве передсердя збільшуються повільніше [6, с. 58-59].