Соціальна адаптація звільнених від покарання і заходи з її забезпечення

Проблема соціальної адаптації осіб, звільнених від відбування покарання, – одна з центральних у боротьбі зі злочинністю – знаходиться на стику кримінології та кримінально-виконавчого права. У кримінологічному плані вона є одним з напрямів попередження рецидивної злочинності. Соціальна адаптація – це міст, витканий із соціальних і психологічних ниток, по якому звільнений повертається в суспільство, відновлює соціально корисні зв'язки, правовий статус громадянина. У той же час мова йде про ефективність кримінального покарання.

В умовах ринкових стосунків невідкладним завданням суспільних наук є науковий аналіз об'єктивних суперечностей нашого суспільства, вироблення обґрунтованих рекомендацій по їх дозволу, надійних економічних і соціальних прогнозів. Сказане повною мірою стосується і кримінології, і кримінально-виконавчого права – наук, які покликані виявляти, вписувати і пояснювати соціальні суперечності характеру кримінології і кримінально-виконавчого права з тим, щоб на даній основі виробити систему заходів із подолання їх негативного впливу.

До найважливіших комплексних проблем боротьби зі злочинністю, розробці і здійсненню яких необхідно приділити першочергову увагу, відноситься проблема соціальної адаптації звільнених від відбування покарання у виді позбавлення або обмеження свободи.

Аналіз і узагальнення матеріалів досліджень сприяли також розробці і теоретичному обґрунтуванню практичних рекомендацій по ефективному здійсненню процесу соціальної адаптації, активізації профілактичної діяльності державних органів, трудових колективів, громадських організацій і окремих громадян, що беруть участь у цьому процесі.

За останні роки на практиці було чимало зроблено для вдосконалення процесу соціальної адаптації звільнених від відбування покарання: введений адміністративний нагляд, розширені права і обов'язки спостережних комісій, створені опорні пункти охорони правопорядку, групи сприяння спостережним комісіям, ради профілактики правопорушень на підприємствах.

У даний час як побутовим, так і трудовим облаштуванням звільнених займаються місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, а також спостережні комісії, служби у справах дітей, служби зайнятості населення, підприємства, установи і організації, куди звертаються звільнені з місць позбавлення свободи. Їх працевлаштуванням займаються кримінально-виконавчі установи, виправні центри (кримінально-виконавчі установи відкритого типу), приймачі-розподільники, кримінально-виконавчі інспекції, міліція, окремі підрозділи органів внутрішніх справ.

Звільнені від відбування покарання мають право звернутися за сприянням у працевлаштуванні в будь-який з названих органів. У той же час не кожен з них має можливість надати роботу і житло, оскільки не всі вони наділені достатніми повноваженнями.

Разом із тим велике число органів і посадових осіб, що займаються працевлаштуванням звільнених, не сприяє ефективності цієї роботи. Відсилання звільненого з однієї організації в іншу, ходіння його по інстанціях істотно гальмують вирішення питання. Дії організацій, що відають направлянням на роботу, не завжди узгоджені. Рівень їх інформованості про потреби підприємства в робочій силі залишає бажати кращого. Бюро з працевлаштування не завжди оперативно повідомляє про це в органи внутрішніх справ. Спостережні комісії вимушені користуватися застарілою інформацією або самостійно вступати у переговори з керівниками підприємств.

Організоване планування працевлаштування звільнених практично не здійснюється, відсутній єдиний облік звільнених, направлених на роботу. Дуже рідко прокуратурою здійснюється систематичний нагляд за виконанням підприємствами розпоряджень органів влади. Не визначена і специфічна роль кожного органу в цій роботі. Звідси – непотрібне дублювання (наприклад, видача направлень на підприємства, де немає житлової площі, або які вже не потребують робочої сили; концентрація звільнених від відбування покарання, у тому числі й рецидивістів, на одному підприємстві). Отже, одному із заходів по вдосконаленню працевлаштування звільнених є впорядкування системи органів, що займаються цим питанням, – визначення компетенції кожного з них і порядку їх взаємодії.

У юридичній літературі неодноразово обговорювалося питання про необхідність створення єдиного органу, що відає трудовим облаштуванням звільнених осіб. Безперечно, що спеціальний орган, який би здійснював реалізацію питань працевлаштування та інших питань, пов'язаних із соціальною адаптацією, необхідний. Причому утворити цей орган слід при місцевих органах самоврядування. Таким органом могли б стати центри соціальної адаптації, в обов'язки яких у ракурсі даних проблем входили б виявлення через відповідні підрозділи органів внутрішніх справ і відділи виконкомів місцевих рад всіх категорій звільнених із кримінально-виконавчих установ і виправних центрів, їх прописка, постановка на облік, трудове влаштування на підприємства, організації з урахуванням працездатності звільненого із наявної спеціальності, контроль за його поведінкою в побуті й на виробництві, організація виховної роботи, вжиття заходів до осіб, що ухиляються від суспільно корисної праці.

Згідно зі спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.12.2003 р. № 250/1562/342 «Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» установлюється наступний порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації.

Адміністрація установи виконання покарань повинна не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання провести бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особової справи.

Взагалі ж адміністрація УВП при цьому виконує доволі широке коло функцій:

1. Для перевірки можливості проживання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк після звільнення за обраним ним місцем проживання за три місяці до закінчення строку покарання надсилає повідомлення-запит до відповідного районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ (далі – орган внутрішніх справ). Повідомлення-запит надсилається, як правило, до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, де засуджений проживав до взяття під варту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

2. Стосовно засуджених з числа інвалідів першої та другої груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок – понад п'ятдесят п'ять років, які, у разі потреби та за їхньою згодою, підлягають направленню до спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, разом з повідомленням-запитом до органу внутрішніх справ направляє відповідно до Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування відповідного спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів особисту заяву засудженого, медичну довідку про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду, довідку про розмір призначеної пенсії (за наявності), а також довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності групи інвалідності).

3. У разі, якщо виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до взяття під варту (засудження), надсилає повідомлення-запит до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, яку обрав засуджений для проживання після звільнення. При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання ним даного місця проживання.

4. У разі отримання з територіального органу внутрішніх справ інформації про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем повідомляє його про це і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення до іншого місця проживання.

5. За 20 днів до звільнення засудженого надсилає повідомлення про звільнення до відповідного територіального органу внутрішніх справ, а стосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання більш м'яким, – копію повідомлення до відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції.

6. Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, за 30 днів до звільнення додатково направляє повідомлення до відповідної служби у справах дітей органу місцевої виконавчої влади.

7. Стосовно працездатних засуджених працездатного віку за 20 днів до звільнення надсилає повідомлення до міського (районного) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, яку вони обрали для проживання, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

8. У разі звільнення засуджених від покарання достроково за встановленими законодавством підставами повідомлення надсилає до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення. Стосовно осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково, також надсилає до відповідної спостережної комісії повідомлення.

9. Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі акта про помилування, а також звільнених осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк покарання на підставі акта про помилування, у повідомленнях обов'язково вказує номер та дату Указу Президента України та в якому вигляді здійснено помилування.

10. Перед звільненням засудженого проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз'яснює положення Законів України "Про зайнятість населення" та "Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" щодо порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання, і вручає йому під розпис відповідну пам'ятку (копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого).

11. У разі надходження з територіального органу внутрішніх справ повідомлення про неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання додатково направляє повідомлення до територіального органу внутрішніх справ, де імовірна його поява, виходячи з анкетних даних засудженого.

Підрозділ кримінально-виконавчої інспекції повинен у місячний термін після постановки на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання з випробуванням, направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Управління з питань помилування Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення (копію – до управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань).

12. У разі вчинення злочину особою, яка на підставі акта про помилування була звільнена від покарання з випробуванням та перебуває на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, протягом 10 днів з моменту надходження до кримінально-виконавчої інспекції інформації про порушення кримінальної справи направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Управління з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення, а після винесення вироку за фактом злочину - повідомлення наказу (копію - до управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань).

На територіальні органи внутрішніх справ покладаються наступні обов’язки:

1. У разі надходження з установи виконання покарань повідомлення-запиту організовує перевірку можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання. Про наслідки вирішення цього питання сповіщає установу виконання покарань не пізніше як через 20 днів з дня надходження повідомлення – запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту.

2. При надходженні з установи виконання покарань повідомлення про звільнення засудженого організовує перевірку прибуття звільненого до обраного ним місця проживання.

3. Протягом місяця після звільнення засудженого інформує установу виконання покарань про його прибуття, реєстрацію та працевлаштування (направляється відривний талон повідомлення про прибуття звільненого).

4. У місячний термін після взяття на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання, направляє до Управління з питань помилування Адміністрації Президента України стосовно кожного з них повідомлення.

5. У разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом 10 днів після звільнення інформує про це установу виконання покарань.

6. У разі вчинення злочину особою, яка була звільнена від покарання на підставі акта про помилування та перебуває на обліку в територіальному органі внутрішніх справ, протягом 10 днів з моменту надходження інформації про порушення кримінальної справи направляє до Управління з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення, а після винесення вироку за фактом злочину – повідомлення.

Література до глави ХІ

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимошук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.

2. Бандурка А.М., Денисова Т.А., Трубников В.М. Общая теория социа­льной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). – Харьков-Запорожье: НУВД, ЗГУ, 2002. – 440 с.

3. Голина В., Трубников В. Судимость и административный надзор //Радянське право. - 1974. - № 5. – С. 75-78.

4. Думко Ф. К., Ульянов О. I., Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі. – Одеса: Одеський ін-т внутр. справ, 1999. – 122 с.

5. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 52, ст. 455). (Із змінами, внесеними згі­дно із Законами № 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, № 10, ст. 64; № 2537-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 40, ст. 193; № 1105-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 7, ст. 49; № 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст. 198).

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 7. - Ст. 49.

7. Закон України «Про міліцію» //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. - № 4. - Ст. 20.

8. Иногамова-Хегай Л., Казарян Э. Основания и предпосылки применения условно-досрочного освобождения // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 26-29.

9. Інструкція про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільне­ними з місць позбавлення волі: Наказ МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листопада 2003 р. № 1303.

10. Інструкція про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі //Затверджена наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 04.11.2003, № 1303/203. Зареєстровано в Мініс­терстві юстиції України 15 січня 2004 р. за № 46/8645.

11. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.

12. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис... доктора юрид. наук: 12. 00. 07. – Х., 2002. – 408 с.

13. Корнієнко М.В. Роль органів внутрішніх справ України в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки. – Дніпропетровськ: „Україна”, 2001. – 430 с.

14. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.I. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.I. Борисов та ін. / За ред. професорів М. . Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.

15. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 – 1196 с.

16. Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб. / О.М. Джужа, С.Я. Фаренюк, В.О. Корчинський та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.

17. Кримінально-виконавче право України: [Підручник для студентів юридичних спеціальних вищих навчальних закладів] / В.М. Трубников, В.М. Харченко, О.В. Лисодід, Л.П. Оніка, А.Х. Степанюк; За ред. В.М. Трубникова. – Харків: Право, 2001. – 384 с.

18. Кримінально-виконавчий кодекс України: Прийнятий 11 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 33. – Ст. 1767; Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 3-4. – Ст. 21.

19. Кримінальний Кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР). - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

20. Мойсеєнко В. Указ про помилування // Закон і обов’язок. – 2009. – № 26 (16 червня).

21. Назаренко Д.О. Адміністративний нагляд чи контроль за поведінкою осіб, звільнених з місць позбавлення волі //Від громадянського суспільства до правової держави: Матеріали 1 Міжнародної науково-практичної конференції. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – 487 с. (С. 96-99).

22. Назаренко Д.О. Про співвідношення кримінальної й адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду //Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-8 квітня 2006 р. У 2- ч. – Частина 2. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 363 с. (С. 158-161).

23. Назаренко Д.О. Категорії осіб, відносно яких встановлюється адміністративний нагляд // Від громадянського суспільства – до правової держави. Тези 11 Міжнародної науково-практичної конференції. – Харків.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 506 с. (С. 399-401).

24. Назаренко Д.О. Об’єкт порушення правил адміністративного нагляду //Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Випуск 36. – Харків, 2007. – С. 107-113. (446 с.).

25. Назаренко Д.О. Історія виникнення і розвитку поліцейського (адміністративного) нагляду //Право і безпека. – 2006. - № 5’4. – С. 148-157 (196 с.).

26. Назаренко Д.О. Кримінально-правові і кримінологічні підстави застосування адміністративного (превентивного) нагляду//Право і безпека. – 2006. - № 5’5. – С. 75-80 (216 с.).

27. Назаренко Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. – Автореф. дис. канд.. юрид. наук.: Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.

28. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1104 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 7. – Ст. 50.

29. Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України: Наказ МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 р.

30. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України: Наказ МВС України № 785 від 11 вересня 2001 р.

31. Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України: Затверджене Наказом МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 р.

32. Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 384 від 13 липня 1996 р.

33. Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду: Постанова Пленуму Верховного Суду № 3 від 28 березня 1986 р. // Збірник ППВС України. – 1986 -1990.

34. Про затвердження Інструкції про порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ МВС України від 9 вересня 1995 року № 616.

35. Про затвердження Iнструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України: Наказ МВС України № 316 від 17 серпня 1994 р.

36. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3.

37. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон Укра­їни від 22 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.

38. Про практику застосування судами України законодавства у спра­вах про по­рушення правил адміністративного нагляду: Постанова Пленуму Верховного Суду № 3 від 28 березня 1986 р. // Збірник ППВС України. - 1986-1990.

39. Про затвердження Інструкції про порядок встановлення та здійс­нення адмі­ністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбав­лення волі: Наказ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 04.11.2003, № 1303/203.

40. Про затвердження Інструкції про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 травня 2006 року № 93.

41. Проект Федерального закону № 151943-4 “Про адміністративний контроль за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, внесений депутатами ГД ФС А.М. Розуваном, А.Н. Волковим, И.В. Бариновим і А.И. Гуровим // Комитет Го­сударственной Думы по безопасности (http://www.duma.gov.ru)

42. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.03.86 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.93; № 19 від 26.10.95)// Инфодиск: Законодательство Украины: http:www.infodisk.com.ua

43. Трубников В.М. Административный надзор – важное средство предот­враще­ния реци­дивной преступности //Рад. право. - 1976. - № 9. – С. 60 64.

44. Трубников В.М. Научно-практический комментарий к Закону Украины «Об администра­ти­вном надзоре за лицами, освобожденными из мест лишения свободы». – Харьков.: «Рубикон», 1998. – 112 с.

45. Трубников В.М. Особистість звільненого від відбування покарання як суб’єкт соціальної адаптації // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1997. – № 1 (8). – С. 115-125.

46. Трубников В.М. Правова природа спостережних комісій //Аспект. Інформаційний бюлетень, № 2 (17), 2006. – 60 с.

47. Трубников В.М. Разграничение административной и уголовной ответственности за злостное нарушение правил административного надзора //Соц. законность. – 1976. - № 12. - С. 55-57.

48. Трубников В.М. Социальная адаптация освобожденных от отбывания наказания: Мо­нография. – Харьков: Основа, 1990. – 173 с.

49. Трубников В.М. Уголовная ответственность за нарушение правил административного надзора. Автореф. канд. дисс. – Харьков, 1975. – 19 с.

50. Трубников В.М. Уголовное наказание как мера общественного воз­действия //Держава і регіони. Науково-виробничий журнал. - Серія: Право, 2005, № 1. – 179 с.

51. Трубников В.М. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 19. – С. 73-81.

52. Трубников В. М. Кримінально-виконавче право України. – Харків: Право, 2001. – 375 с.

53. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 684 с.

54. Трубников В.М. Справедливое формирование (социальная обусловленность, основания и принципы) криминализации преступных деяний //Проблемы противодействия преступности в России и Украине: сб. материалов Международного круглого стола к 15-летию принятия Конституции РФ 1993 г. и 15-летию основания юридического факультета (23 мая 2008 г.) /отв. ред. Н.И. Архипцев. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2009. – 124 с. (С. 51-54).

55. Трубников В.М. Правова природа спостережних комісій //Збірник доповідей та тез конференції «Громадський контроль за діяльністю пенітенціарної системи в України – як гарантія дотримання прав і законних інтересів засуджених 22-23 березня 2007 р. – Чернігівський жіночий правозахисний центр. – Видавництво СПД Чаус В.О. – Святогорськ, Донецької області. - 2007. – С. 9-20 (116 с.).

56. Трубников В.М. Роль і значення цивільного суспільства і правової держави у формуванні кримінальної і кримінально-виконавчої політики //Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (28 лютого 2008 року), Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ). – Д.: Дніпроп. держ. yн-т внутр. Справ, 2008. – 232 с. (С. 6-9).

57. Трубников В.М., Чеботарьова Ю.А. Правовий статус засуджених до позбав­лення волі: Монографія. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – 367 с. Трубников В.М., Филонов В.П., Фролов А.И. Уголовно-исполнительное право Украины. Учебник. – Донецк, 1999. - 640 с.

58. Цвігун Д.П. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць по­збавлення волі // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2002. - № 131. – С. 107-110.

59. Цвігун Д.П. Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ у сфері за­безпечення гро­мадського порядку і громадської безпеки: Дис.... канд. юрид. наук: 12. 00. 07. – Київ, 2002. – 169 с.

60. Ярмакі Х.П. Деякі особливості відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 36-40.

61. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції // Актуальні проблеми дер­жави і права. – 2003. – № 19. – С. 148-153.

Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки

1. Загальна характеристика основ звільнення від відбування кримінальних покарань.

2. Порядок і умови звільнення від відбування покарання після відбуття терміну покарання, призначеного за вироком суду.

3. Підстави і порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

4. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання за актом амністії або у зв'язку з помилуванням.

5. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання у зв'язку з душевною хронічною або іншою тяжкою хворобою.

6. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформляються при звільненні.

7. Надання матеріальної допомоги особам, що звільняються від відбування покарання.

8. Організація спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання і проведення з ними виховної роботи.

9. Трудове і побутове влаштування осіб, звільнених від відбування покарання.

10. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення свободи. Підстави і порядок його здійснення.

11. Проблеми соціальної адаптації звільнених від відбування покарання.