Порядок і умови виконання покарань у виді обмеження волі

Обмеження волі (ст. 61 КК) є основним покаранням, що полягає в утриманні засудженого у кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства (виправних центрах) в умовах здійснення за ним нагляду з обов’язковим залученням його до праці. Таким чином, має місце подвійний вплив на особу, яка водночас: а) обмежується у свободі пересування і виборі місця проживання; б) обов'язково залучається до праці.

Обмеження волі є строковим покаранням – воно може призначатися судом на строк від 1 до 5 років. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі визначається у главі 13 КВК та Інструкції про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 вересня 2001 р. № 165.

Згідно з нею, засуджені відбувають це покарання у виправних центрах, що знаходяться, як правило, в межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження. Однак на території України на сьогодні діє вісім виправних центрів, два з яких призначені для тримання жінок, тому існують певні особливості щодо розподілу засуджених до обмеження волі [5].

Обмеження волі не застосовується до:

а) неповнолітніх;

б) вагітних жінок;

в) жінок, які мають дітей віком до 14 років;

г) осіб пенсійного віку;

ґ) військовослужбовців строкової служби;

д) інвалідів І і II груп.

Обмеження волі може бути застосовано і в порядку заміни невідбутої частини покарання іншим його видом. Так, особі, яка відбуває позбавлення волі, суд з урахуванням її поведінки в період відбування покарання може замінити невідбуту частину покарання більш м'яким його видом — обмеженням волі в порядку ст. 82 КК України.

Відповідно до ст. 57 КВК України, направлення засуджених до виправного центру може здійснюватись у двох формах: самостійно і під вартою, але в кожному випадку за рахунок коштів держави. Строк покарання починає обраховуватися з моменту прибуття засудженого до виправного центру або постановки його на облік.

Порядок оформлення матеріалів і контролю за засудженими до обмеження волі регламентується Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Засуджені до обмеження волі у виправному центрі, на відміну від засуджених до позбавлення волі, перебувають без охорони, але під наглядом адміністрації, який включає в себе: контроль за їх поведінкою за місцем проживання і роботи, а також у неробочий час, перевірку наявності в них посвідчень встановленого зразка, обмеження їх доступу на територію, де розташовані житлові будинки працівників виправних центрів та інших громадян; забезпечення виконання засудженими вимог кримінально-виконавчого законодавства України та дотримання ними встановленого порядку відбування покарання; попередження та профілактику порушень режиму та недопущення вчинення ними злочинів, втеч та інших правопорушень; проведення обшуків з метою перекриття каналів надходження до засуджених заборонених предметів, а також забезпечення ізоляції осіб, які допустили порушення встановленого порядку відбування покарання.

Засуджені до обмеження волі, крім основних прав, вказаних у главі 2 КВК України, мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень, відправляти листи, отримувати посилки (передачі) та бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць [9, с. 213].

Таким засудженим можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку; для складання екзаменів у навчальному закладі; за викликом судових і слідчих органів – на період провадження слідства чи дізнання; для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення – строком до семи діб, без урахування часу на дорогу; у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

При позитивному вирішенні адміністрацією установи питання про надання засудженому короткочасного виїзду складається висновок із зазначенням його анкетних даних та характеристики. Начальник виправного центру затверджує такий висновок і встановлює тривалість виїзду з урахуванням особистості засудженого, його поведінки тощо. Перед виїздом та після повернення засуджений підлягає повному обшуку, а його речі – огляду, після чого йому під розписку доводять правила поведінки за межами виправного центру і відповідальність за їх порушення, а також видають посвідчення.

Крім того, засуджені, які не допускають порушень і мають сім’ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку зі своїми сім’ями, але в межах території виправного центру. Такі особи зобов’язані від одного до чотирьох разів на тиждень з’являтися у виправний центр для реєстрації.

Стаття 59 КВК України покладає на засуджених до обмеження волі і певні обов'язки, зокрема: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру; постійно перебувати в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається замість паспорта; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову. Крім зазначених, засуджені до обмеження волі повинні виконувати також основні обов’язки, передбачені ст. 9 КВК України.

Засудженим до обмеження волі забороняється:

- доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в доход держави. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

- вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі й бандеролі, що надійшли, – огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду. При цьому житлове приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Норми житлової площі в гуртожитках встановлені КВК України. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення і на якому прикріплюється табличка із зазначенням прізвища та ініціалів особи. При цьому норма житлової площі на одну людину не може бути менше за чотири квадратні метри. У гуртожитках мають бути такі предмети: ліжка металеві одно- або двоярусні, приліжкові тумбочки (одна на двох засуджених), стіл на 10–12 місць, табурети, гучномовець, бак для води, годинники, телевізори, холодильники, вішалки для верхнього одягу тощо. Крім спальних кімнат у гуртожитках, з розрахунку на кожне відділення, обладнуються кабінети начальників відділень, кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати (для жінок – кімнати особистої гігієни). Особливістю відбування покарання у виді обмеження волі є те, що засуджені продукти харчування та речове майно купують за власні кошти, крім випадків непрацездатності й перебування у дисциплінарному ізоляторі.

У тих випадках, коли після постановлення вироку особа стала інвалідом І або ІІ групи чи досягла пенсійного віку, а також якщо жінка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.

Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Їм належить виплачувати не менш як 75 % загальної суми заробітку.

Категорично забороняється постійне проживання засуджених на робочих об’єктах виправних центрів, а також ухилення від визначених маршрутів пересування та їх використання у ролі водіїв легкового транспорту.

Засуджені до обмеження волі, в тому числі хворі, які страждають на активний туберкульоз та хронічний алкоголізм, наркоманію, проходять необхідне лікування у районних лікувальних закладах охорони здоров’я за місцем розташування виправного центру, а не у спеціалізованих лікувальних закладах системи виконання покарань.

За сумлінну поведінку до засуджених осіб можуть застосовуватися заходи заохочення у вигляді подяки, нагородження похвальною грамотою, грошової премії, нагородження подарунком, дострокового зняття раніше накладеного стягнення, дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні. Відповідно, за порушення трудової дисципліни і порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися заходи стягнення у формі попередження, догани, суворої догани, призначення на позачергове чергування з прибиранням гуртожитку і прилеглої до нього території, заборони проживання поза гуртожитком (до трьох місяців), заборони виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час або поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Порядок застосування заходів заохочення та стягнення, а також повноваження посадових осіб передбачені ст. 69–70 КВК України [1].

§ 10.3. Порядок і умови виконання покарань військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні

Тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується виключно до військовослужбовців строкової служби, тобто осіб, які проходять військову службу в межах строків, передбачених законом [2]. Це покарання має на меті виправлення та перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці та військової служби, суворого додержання ними Конституції та законів України, точного виконання Військової присяги і військових статутів та запобігання вчиненню нових злочинів [3].

Дисциплінарний батальйон є військовою частиною, яку утримують за окремим штатом. Його організаційну структуру і чисельність визначає міністр оборони, а контроль здійснює Генеральний штаб ЗС України.

Таке покарання є одним із видів основних покарань, воно застосовується на строк від шести місяців до двох років.

Порядок і умови виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців визначено у главі 14 КВК та Положенні про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України.

До засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, застосовуються основні засоби виправлення і ресоціалізації відповідно до положень КВК, а також із ними проводяться військові навчання.

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується, як правило, у випадках вчинення злочинів невеликої тяжкості, коли засуджених можна залишити і виправити в умовах дисциплінарної частини. Цей вид покарання може бути застосований до курсантів військово-навчальних закладів, шкіл прапорщиків, мічманів та інших подібних навчальних закладів лише за злочини, вчинені ними після зарахування на навчання, і за умови, що до цього вони не проходили строкову військову службу [7].

Під час відбування покарання в дисциплінарному батальйоні всі засуджені військовослужбовці, незалежно від військового звання та характеру попередньої служби, перебувають як рядові і носять єдині встановлені для даного дисциплінарного батальйону форму одягу та знаки розрізнення.

Військовослужбовців, засуджених до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, до набрання вироком законної сили тримають на гауптвахтах Військової служби правопорядку Збройних Сил України (Служба правопорядку). Строк відбування покарання вираховується з дня, визначеного вироком суду, з урахуванням часу тримання засудженого в місцях попереднього ув’язнення.

Підставою направлення засудженого до дисциплінарного батальйону є вирок військового суду, який набрав законної сили, копію якого суд разом із своїм розпорядженням про його виконання направляє у відповідне управління Служби правопорядку, після чого у триденний строк військовослужбовець під конвоєм направляється з гауптвахти до дисциплінарного батальйону. Разом із засудженим через начальника конвою направляються такі документи: супровідний лист, копія обвинувального вироку суду та розпорядження про його виконання, обліково-послужна та службова картки і медична книжка, військовий квиток, продовольчий, речовий та грошовий атестати, службова характеристика, особисті речі та їх опис.

Після прибуття до дисциплінарного батальйону засуджені військовослужбовці підлягають обов’язковому медичному огляду, а їх обмундирування і натільна білизна – спеціальній обробці; командир дисциплінарного батальйону з ними проводить особисту бесіду, під підпис доводить порядок та умови відбування покарання, права та обов’язки засудженого; засуджений зараховується до однієї з дисциплінарних рот. Про прийом засудженого військовослужбовця командир дисциплінарного батальйону письмово повідомляє начальника органу управління Служби порятунку, останній, у свою чергу, письмово повідомляє суд, яким засуджено військовослужбовця, та одного з його близьких родичів.

Для засуджених військовослужбовців встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Розпорядок дня встановлюється командиром батальйону і в ньому має бути передбачено: роботу на виробництві не менше восьми годин, нічний сон – вісім годин на добу, приймання їжі – тричі на день, планується по одному дню на тиждень для навчальних занять та парко-господарських робіт.

Відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової служби, засудженим військовослужбовцям не надаються, крім виняткових обставин на строк до семи діб, з урахуванням особи і поведінки засудженого та з дозволу командиру батальйону.

Організація виховної роботи, її планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення покладається на заступника командира батальйону з гуманітарних питань і проводиться відповідно до вимог КВК України та інших нормативно–правових актів. Основними формами виховної роботи є: заняття з гуманітарної підготовки та інформування особового складу; індивідуальна робота; правове виховання; психологічна робота; організація лекцій, доповідей, бесід, тематичних та літературних вечорів, читання газет і журналів, художньої літератури, перегляд телевізійних передач, відеофільмів виховної спрямованості тощо; залучення засуджених до участі в художній самодіяльності, спортивно-масовій, бібліотечній та клубній роботі.

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової служби до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі заходи заохочення:

- подяка;

- зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;

- надання одного додаткового короткострокового побачення чи телефонної розмови на місяць;

- нагородження цінним подарунком або премією в розмірі місячного грошового забезпечення;

- зарахування до числа тих, хто виправляється.

Засуджені військовослужбовці, які сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби довели своє виправлення, можуть бути представлені командиром дисциплінарного батальйону в установленому законом порядку до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- призначення в наряд на роботу – до п'яти днів у вільний від роботи і навчання час;

- арешт з триманням на гауптвахті – до десяти діб;

- виключення з числа тих, хто виправляється.

Засуджені військовослужбовці, заарештовані в дисциплінарному порядку, відбувають арешт на гауптвахті в одиночних камерах дисциплінарного батальйону згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Засуджені військовослужбовці мають право на короткострокові й тривалі побачення.

Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону.

Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час тривалого побачення засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять.

У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести телефонні розмови з близькими родичами. На прохання засудженого військовослужбовця короткострокове або тривале побачення може бути замінено телефонною розмовою.

Засуджені військовослужбовці мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці залучаються до праці на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону. Праця засуджених військовослужбовців організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановленими законодавством про працю. Праця засуджених військовослужбовців оплачується відповідно до законодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки.

Військове навчання засуджених військовослужбовців організовується і проводиться за спеціальною програмою, розробленою Міністерством оборони України. Для проведення занять створюється необхідна навчально-матеріальна база.

З метою розвитку навичок самоорганізації засуджених військовослужбовців, заохочення корисної ініціативи та використання громадського впливу на їх виправлення і ресоціалізацію в ротах дисциплінарного батальйону створюються самодіяльні ради із числа засуджених військовослужбовців, які не порушують встановлені правила поведінки і сумлінно ставляться до праці та військової служби [9, с. 233‑237].

Створення житлово-побутових умов для засуджених військовослужбовців та їх медичне забезпечення здійснюються відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим майном та продовольством за нормами, встановленими для військовослужбовців строкової служби.

Щомісячне грошове забезпечення засуджених військовослужбовців у розмірі окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатів, матросів першого року строкової служби, зараховують на їх особові рахунки.

Хворих засуджених військовослужбовців у разі потреби направляють на лікування до госпіталю під вартою. Охорона засуджених військовослужбовців у межах госпіталю здійснюється начальником гарнізону за місцем дислокації госпіталю.

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні й визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії.