Порядок визначення засудженому виду колонії, його направлення і переміщення до місць відбування покарань

Відповідно до ст. 86 КВК, вид колонії, в якій засуджений до позбавлення волі відбуватиме покарання, визначається Департаментом. Слід зазначити, що раціональне визначення виду установи виконання покарання, обґрунтування необхідних і достатніх режимних обмежень стосовно відповідної категорії засуджених має важливе значення для диференціації та індивідуалізації карально-виховного впливу і досягнення мети покарання. До прийняття і введення в дію чинного Кримінального кодексу України питання про призначення виду установи виконання покарань вирішувалось у судовому порядку, тоді як зараз вид установи визначає Департамент. За чинним кримінально-виконавчим законодавством порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, визначається згідно з наказом Департаменту № 261 від 16 грудня 2003 р., яким затверджена Інструкція щодо врегулювання цих питань.

Інструкція передбачає, що розподіл і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється безпосередньо у слідчих ізоляторах (СІЗО), спеціально створених у територіальних органах управління Департаменту регіональними комісіями, які керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами, розпорядженнями, рішеннями, вказівками, роз’ясненнями та методичними рекомендаціями Департаменту. Комісію очолює голова, який має двох заступників. До складу комісії входять посадові особи територіального органу управління Департаменту і СІЗО, а також можуть включатись інші фахівці.

Розподіл і направлення засуджених до позбавлення волі до установ виконання покарань із СІЗО здійснюється на підставі вироку суду, інших матеріалів, які характеризують засудженого, а також у відповідності до ст. 12, 64, 65 Кримінального кодексу України і ст. 11, 18, 19, 86, 87, 88, 92, 93, 138, 139, 140, 147 КВК за так званими індивідуальними та персональними нарядами, тобто дозволами щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, у відповідні установи, які надаються управлінням по контролю за виконанням судових рішень Департаменту. Прийняття рішення Регіональною комісією щодо визначення рівня безпеки виправної колонії або направлення у виховну колонію оголошується засудженому під розпис на витязі з протоколу її засідання, який долучається до матеріалів його особової справи разом із довідкою про встановлення рівня безпеки виправної колонії. Індивідуальні наряди на запити готуються управлінням по контролю за виконанням судових рішень Департаменту протягом трьох робочих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту, а персональні наряди готуються й надсилаються ініціатору запиту протягом п’яти днів. Визначені також категорії засуджених, які направляються із СІЗО до колоній без нарядів.

Необхідно відзначити, що у п. 1 ст. 93 КВК закріплений територіальний принцип відбування засудженими до позбавлення волі всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Наказом Департаменту від 12.12.2003 р. № 251 встановлений перелік установ кримінально-виконавчої системи, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, у відповідності до адміністративно-територіального устрою України.

У разі виникнення проблемних питань щодо розподілу і направлення, звернення засуджених або інших громадян подаються в установленому порядку на розгляд голові Регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у загальному порядку, передбаченому чинним законодавством. Про результати розгляду заяв і скарг засудженому оголошується під розпис, а громадянам дається письмова відповідь. Якщо це рішення оскаржується, то передбачений повторний розгляд за вказівкою начальника територіального органу управління Департаменту. Подальший розгляд заяв і скарг засуджених або інших громадян, звернень державних або громадських установ і організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснює Апеляційна комісія, головою якої є голова Департаменту згідно з Положенням про апеляційну комісію, затвердженим наказом Департаменту від 16 грудня 2003 р. № 261.

Апеляційна комісія здійснює також контроль за дотриманням вимог законодавства України і нормативно-правових актів Департаменту регіональними комісіями, готує вказівки, роз'яснення та методичні рекомендації з питань їх діяльності. Рішення Апеляційної комісії є обов’язковими для виконання регіональними комісіями, органами та установами кримінально-виконавчої системи України, набирають чинності з моменту підписання, зворотної сили не мають. Також діє Інструкція про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах і установах виконання покарань, затверджена наказом Департаменту від 04.05.2002 р. № 111.

Порядок направлення засуджених до позбавлення волі до установ виконання покарань для відбування покарання визначається нормативно-правовими актами Департаменту, відповідно до ст. 87 КВК і передбачає, що такі особи направляються не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Одночасно адміністрація СІЗО зобов’язана сповістити сім’ю засудженого про місце, де він відбуватиме покарання, і його поштову адресу. Направлення засудженого до установи виконання покарань здійснюється під вартою. Разом із засудженим направляється його особова справа, документи, цінні папери, гроші, особисті речі.

У практиці виконання покарання у виді позбавлення волі інколи виникає необхідність у переміщенні засуджених. Ст. 88 КВК для таких випадків передбачає, що засуджені в разі необхідності переміщуються з одного місця відбування покарання в інше під вартою за рахунок держави. Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні – від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності за однією справою, – окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі – окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі – окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря – в супроводі медичного працівника. При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові й санітарно-гігієнічні умови, вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період пересування.