Законні інтереси засуджених

 

Як один із елементів правового статусу засуджених потрібно розглянути їх законні інтереси [10].

Згідно з ч. 2 ст. 1 КВК завданням кримінально-виконавчого законодавства України є, поряд з іншими, визначення правового статусу засуджених, гарантій обов’язків. Стаття 7 КВК також встановлює, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених [10].

Із соціально-політичної точки зору категорія законного інтересу засудженого виступає багатофункціональним явищем реального життя і відносин, які не завжди можна звести до відомого взаємозв’язку «право-обов’язок», в якому реалізація права як можливості гарантується обов’язком конкретного суб’єкта правовідносин забезпечувати умови його реалізації. Мається на увазі поширення категорії законного інтересу засудженого до законних інтересів його родини, родичів, членів трудового колективу, акціонерів, спадкоємців та інших осіб, з якими засуджений пов'язаний будь-якими законними відносинами.

Тому, караючи винного за вчинення злочину, держава не має права порушувати права та інтереси означених вище суб’єктів, які ніяк не пов’язані із вчиненням злочину.

Із соціально-юридичної точки зору зміст юридичних обов’язків у складі категорії законного інтересу засудженого являє собою спеціальний правовий механізм зміни правового статусу засудженого під час відбування покарання. З одного боку, засуджений виявляє прагнення до отримання передбаченого законом соціального блага, а з другого боку їх задоволення залежить від оцінки поведінки засудженого та інших обставин, які вирішуються адміністрацією органу чи установи виконання покарань, прокуратурою, судом, спостережною комісією або іншими уповноваженими суб’єктами виникаючих правовідносин (наприклад, помилування).

В узагальненому вигляді законні інтереси засудженого – це закріплені в законі конкретні дії і прагнення засудженого до отримання і володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом об’єктивної оцінки поведінки засудженого під час відбування покарання.

Зміст категорії законних інтересів засудженого складають наступні елементи:

1. Прагнення отримати передбачене законом соціальне благо (матеріальне, духовне, функціональне);

2. Можливість клопотати (але не вимагати) перед уповноваженими суб’єктами про їх відповідні дії щодо реалізації законних інтересів засуджених.

3. Можливість звернення до компетентних органів за захистом законних інтересів.

Особливістю заволодіння законним інтересом засуджених, які реалізуються в межах кримінально-виконавчих правовідносин є те, що їм кореспондує не обов’язок, а право посадових осіб органів та установ ДКВС, а також інших уповноважених суб’єктів вказаних відносин.

Категорія законного інтересу засудженого має також міжгалузевий зміст, тому закріплюється як у нормах КК України, які визначають підстави звільнення від покарання та його відбування (ст. 74–87), так і в нормах КВК України, особливо тих, які регулюють виконання покарань, пов’язаних з позбавленням волі. У зв’язку з тим, що види законних інтересів засуджених є досить різнобічними, пропонуєvj розглядати їх у зв’язку з правами і обов’язками за допомогою наступної табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1

Права, обов’язки і законні інтереси засуджених до позбавлення волі за чинним Кримінально-виконавчим законодавством України

 

Статті КВК Предмет Право засудженого Обов’язок засудженого Законні інтереси засудженого
ст. 20 Адміністрація органу чи установи виконання покарання зобов'язана протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого +    
ст. 86 Визначення виду колонії засудженому до позбавлення волі   +  
ст. 87 Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили +    
ст. 89 Залишення в слідчому ізоляторі засудженого до позбавлення волі для роботи по господарському обслуговуванню - - +
ст. 90 Тимчасове залишення в слідчому ізоляторі засуджений до позбавлення волі при необхідності провадження слідчих дій   +  
ст. 90 Переведення засудженого із колонії для дальшого відбування покарання до слідчого ізолятора чи в тюрму   + -
ст. 92 Роздільне тримання засуджених + +  
ст. 93 Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії     +
ст. 147 Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії   + +
ст. 148 Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку - - +
Режим у місцях позбавлення волі
п. 1 ст. 102 Забезпечення ізоляції засуджених, постійний нагляд за ними   +  
п. 1 ст. 102 Виконання засудженими своїх обов’язків   +  
п.4 ст. 102 У колоніях засуджені носять одяг єдиного зразка + +  

продовження таблиці 4.1

п.5 ст. 102 Проводити особистий обшук особами однієї статі із обшукуваними +    
п. 5 ст. 112, п. 3 ст. 113 Підлягає перегляду кореспонденція (яку одержують і відправляють засуджені), посилки (передачі) і бандеролі   +  
п. 3 ст. 107 Утримувати в чистоті й порядку жилі та службові приміщення   +  
п.3 ст. 107 Дотримуватися санітарно-гігієнічних норм   +  
п.4 ст. 107 Не залишати самовільно ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи   +  
п. 1 ст. 9, п.3 ст. 107 Ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб які відвідують колонію, а також інших засуджених   +  
п. 4 ст. 108 Придбання засудженими за безготівковим розрахунком продуктів харчування і предметів першої потреби, в тому числі й додатково     +
ст. 110 Побачення з родичами та іншими особами + - +
п.3 ст. 110 Побачення засуджених до позбавлення волі з адвокатами + - -
ст. 111 Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній - - +
ст. 112 Одержання посилок (передач) і бандеролей + - +
ст. 113 Одержання і відправлення листів + - -
ст. 113 Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами - - +
ст. 113 Звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами + - -
ст. 114 Одержання і відправлення грошових переказів родичами + - -
ст. 114 Одержання і відправлення грошових переказів іншими особами - - +
ст. 100 Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі від час відбування покарання - - +
ст. 101 Переведення засуджених, які стають на шлях виправлення, в інші приміщення - - +
п. 3 ст. 101 Переведення засуджених, які злісно порушують режим відбування покарання, в інші приміщення - + -

 

продовження таблиці 4.1

Праця засуджених до позбавлення волі
п. 1 ст. 118 Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці - + -
п. 1 ст. 118 Забезпечення засуджених роботою з урахуванням їх спеціальності - - +
п. 2 ст. 118 Забезпечення засуджених роботою з урахуванням їх працеспроможності та віку - - +
п. 3 ст. 118 Обмеження використання праці засуджених - + -
п. 4 ст. 118 Позбавлення права на відпустку - + -
п. 1 ст. 119 Восьмигодинний робочий день +    
п. 1 ст. 119 Звільнення від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні +    
п. 3 ст. 122 Зараховування часу роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі у стаж роботи для призначення трудової пенсії - - +
Охорона праці засуджених до позбавлення волі та техніка безпеки
п. 2 ст. 120 Гарантоване зарахування на особовий рахунок засудженим, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, відсотку нарахованого їм місячного заробітку - - +
п. 1 ст. 121 Відшкодовування засудженим вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг - + -
п. 4 ст. 122 Пенсійне забезпечення засуджених, які втратили працездатність під час відбування покарання - - +
п. 4 ст. 122 Компенсація шкоди засудженим, які втратили працездатність під час відбування покарання - - +
п. 2 ст. 123 Участь засуджених у виховних заходах + - +
п. 2 ст. 127 Участь у самодіяльних організаціях засуджених під керівництвом адміністрації колонії + - +
ст. 129 Використання на власний розсуд часу, вільного від основної трудової діяльності і виконання обов’язкових заходів, тривалістю не менш як дві години на добу і передбаченого розпорядком дня колонії + - -

 

 

продовження таблиці 4.1

п. 5 ст. 119 Залучення засуджених без оплати праці до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством - + -
Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
п. 1 ст. 125 Забезпечення засуджених повною загальною середньою освітою + - -
п. 2 ст. 125 Створення умов для самоосвіти у вільний від роботи час незалежно від віку, засудженим, які бажають підвисити свій загальноосвітній рівень - - +
п. 4 ст. 125 Підготовка на курсах професійного навчання робітників на виробництві для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії + + -
п. 5 ст. 115 Харчування осіб, позбавлених волі, за нормами встановленими Кабінетом Міністрів України + - -
п. 1 ст. 116 Лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу в заклади на правах лікувальних + - +
п. 2 ст. 116 Організація і проведення лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи + + -
п. 5 ст. 116 Звернення за консультацією і лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги, з оплатою за рахунок власних коштів засуджених або їх родичів + - +
ст. 117 Примусове лікування засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб - + -
Заходи безпеки та особливий режим в місцях позбавлення волі
п. 1 ст. 106 Застосовування фізичної сили, спеціальних засобів, гамівної сорочки та зброї до осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі з-під варти     +
Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі
ст. 130 Подяка - - +
  Нагородження похвальною грамотою - - +
  Грошова премія - - +

продовження таблиці 4.1

  Нагородження подарунком - - +
  Дозвіл на одержання додатково посилки або передачі - - +
  Надання додаткового короткострокового або тривалого побачення - - +
  Дозвіл на додаткову телефонну розмову - - +
  Дострокове зняття накладеного стягнення - - +
  Дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п'ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати - - +
  Збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин - - +
п. 2 ст.130 Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - - +
Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі
ст.132 Попередження - - +
  Догана - - +
  Сувора догана - - +
  Призначення на позачергове чергування з прибирання приміщень і території колонії - - +
  Дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати - - +
  Скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138-140 і 143 цього Кодексу - - +
  Поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб - - +
  Поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб - - +

продовження таблиці 4.1

  Переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців - - +
ст. 136 Матеріальна відповідальність засуджених - за заподіяні під час відбування покарання відшкодовують матеріальні збитки державі згідно із законодавством - + -
Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
ст. 115 Створення кожному засудженому необхідних житлово-побутових умов - жилої площі на одного засудженого не меншою трьох квадратних метрів, надаються індивідуальне спальне місце і постільні речі + - -
Звільнення від відбування покарання
ст. 152 Звільнення від відбування покарання на підставі відбуття строку покарання, призначеного вироком суду + - -
  Звільнення від відбування покарання на підставі закону України про амністію - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі скасування вироку суду і закриття кримінальної справи - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі акта про помилування - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі закінчення строків давності виконання обвинувального вироку - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі хвороби - - +
  Звільнення від відбування покарання на підставі - - +
ст. 152, 154 Звільнення від відбування покарання на підставі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким - - +
ст. 157 Забезпечення безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України + - +
п. 2 ст. 157 Забезпечення одягом і взуттям безоплатно, видача одноразової грошової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України + - +
ст. 158 Встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі - - +

§ 4.5. Дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність засуджених

 

Залежно від виду кримінального покарання в межах правового статусу засудженого і залежно від його поведінки відповідними уповноваженими суб’єктами кримінально-виконавчих правовідносин до порушників порядку і умов виконання та відбування покарання можуть бути застосовані заходи дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу”, посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов’язані:

- забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму (порядку і умов виконання та відбування покарань), правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов’язків, встановлених законом;

- припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань;

- запобігати вчиненню злочинів та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

- приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймати щодо них рішення;

- здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

- виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, проводити дізнання відповідно до кримінально-процесуального законодавства (ст. 101, 103, 104, 106‑109 КПК України);

- здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково.

Для забезпечення виконання цих обов’язків посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів мають цілу низку прав, які передбачені кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим законодавством та іншими законами, дія яких спрямована на боротьбу зі злочинністю, захист прав людини і держави. Серед них: у разі здійснення заходів щодо розшуку та затримання засуджених і осіб, узятих від варту, які вчинили втечу, або засуджених, які ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява; перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються, здійснювати оперативно-розшукові заходи, складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання і застосовувати інші заходи, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення.

До засуджених до видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, і які не ухиляються від відбування покарання, діють норми трудового і адміністративного законодавства, що регулюють правовідносини між засудженими, кримінально-виконавчими інспекціями і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими громадських або виправних робіт (ст. 39, 40, 46 КВК).

Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді штрафу (ст. 27 КВК), позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 35 КВК), громадських (ст. 40 КВК) або виправних робіт (ст. 46 КВК) кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК “Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі”.

При цьому кваліфікаційною ознакою ухилення від відбування цих видів покарань є вчинення проступку або порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності (п. 1 ст. 40, п. 6 ст. 46, п. 2 ст. 68 КВК), а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця (п. 3 ст. 40, п. 6 ст. 46 КВК).

Дисциплінарна відповідальність засуджених є особливим видом відповідальності, яка базується на зобов’язальних або заборонних нормах кримінально-виконавчого законодавства, (ст. 9, 102, 107 КВК) і полягає в обов’язковому примусі засудженого зазнати певних обмежень кримінально-виконавчого характеру, який застосовується за порушення ним порядку відбування кримінального покарання [16].

До засуджених до відбування покарань, пов’язаних із позбавленням волі за порушення порядку відбування покарання залежно від конкретного виду покарання застосовуються наступні види стягнень:

1) до осіб, засуджених до арешту, застосовується:- догана,

- поміщення в карцер строком до 10 діб (ст. 54 КВК);

2) до засуджених до арешту військовослужбовців застосовується:- догана,

- переведення в одиночну камеру на строк до 10 діб (ст. 55 КВК);

3) до засуджених до обмеження волі застосовуються:

- попередження,- догана,- сувора догана,- призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території,- заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців,- заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців,

- поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб (ст. 68 КВК);

4) до військовослужбовців, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні, застосовуються:

- зауваження,- догана,- сувора догана,- призначення в наряд на роботу – до п'яти днів у вільний від роботи і навчання час,- арешт з триманням на гауптвахті – до десяти діб,

- виключення з числа тих, хто виправляється (ст. 82 КВК);

5) до засуджених до позбавлення волі на певний строк застосовуються:

- попередження,- догана,- сувора догана,- призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії,- дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати,- скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 138–140 і 143 КВК,- поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок – до десяти діб,- поміщення засуджених, які тримаються у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб,

- переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців (ст. 132 КВК);

6) до неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі на певний строк, застосовуються:

- попередження,- догана,- сувора догана,- призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії,- скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 143 КВК,

- поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу (ст. 145 КВК).

До засуджених до довічного позбавлення волі, згідно зі ст. 107 КВК, застосовуються стягнення, передбачені ст. 132 КВК для засуджених до позбавлення волі на певний строк.

При призначенні заходів стягнення обов’язково враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості, наслідкам і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 134 КВК).

Кримінальна відповідальність засуджених – це передбачений законодавством України про кримінальну відповідальність обов’язок особи, яка вчинила злочин, відповідати за свої діяння в порядку, встановленому нормами кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства України.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення засудженою особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений КК України [7]. Враховуючи спеціальний правовий статус осіб, які вчинюють злочин у місцях відбування покарання, слід вважати злочинність засуджених частиною рецидивної злочинності, що проявляється як сукупність повторних злочинів засуджених, вчинених ними в період відбування покарання [17].

Окремий розділ ХVІІІ КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення злочинів проти правосуддя [7].

Стаття 389 КК передбачає кримінальну відповідальність засуджених за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, до яких закон відносить: штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадські чи виправні роботи.

Стаття 390 КК передбачає кримінальну відповідальність засуджених за ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі.

Під об’єктивною стороною цього складу злочину КК визначає наступні:

- самовільне залишення місця обмеження волі;

- злісне ухилення від робіт;

- систематичне порушення громадського порядку;

- систематичне порушення встановлених правил проживання; (ч. 1 ст. 390 КК);

- неповернення до місця обмеження волі засудженого, якому було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 2 ст. 390 КК);

- неповернення до місця обмеження волі засудженого, якому було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3 ст. 390 КК).

Згідно зі ст. 67 КК, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів вважається обставиною, яка обтяжує покарання. Стаття 71 КК передбачає також, що в разі, коли засуджений після постановлення вироку суду, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Спеціальним суб’єктом вчинення злочинів, передбачених ст. 391, 392, 393 КК (злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи; дії, дезорганізують роботу виправних установ; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти), також є засуджені до арешту, обмеження або позбавлення волі, чи ув’язнені, які перебувають у попередньому ув’язненні.

Окрему групу злочинів в місцях позбавлення волі становлять також крадіжки, розкрадання, грабежі, розбої, умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, хуліганство, злочини, пов’язані з незаконним обігом зброї та наркотичних речовин.

Існує також злочинна латентність окремих видів злочинів і протиправних дій у місцях позбавлення волі, таких як образа, наклеп, побої та мордування, мужолозтво, розпусні дії, легкі тілесні ушкодження, знущання над особою, глумління та інші види фізичного або психологічного насильства [17]. Але означені види злочинів не відрізняються спеціальним суб’єктом тому, що їх також вчинюють особи, які не є засудженими.

Окремим видом відповідальності засуджених до позбавлення волі є матеріальна відповідальність за заподіянні під час відбування покарання матеріальні збитки державі (ст. 136 КВК).

Згідно із законом засуджені також повинні відшкодовувати збитки, заподіяні колонії, і додаткові витрати, пов’язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням засудженого, який зумисно заподіяв собі тілесні ушкодження.

У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах (ст. 136 КВК).

Заподіяні державі матеріальні збитки стягуються із заробітку засуджених за постановою начальника колонії (ст. 136 КВК).


Література до глави ІV

1. Щирвиндт Е.Г., Утевський Б.С. Що повинен знати засуджений. Права і обов’язки. – М.: НКВС, 1926.; Артамонов В.П. Наука радянського виправно-трудового права. – М.: Юрид. лит., 1974.

2. Стручков В.О. Правове регулювання виконання покарань: Дис. доктора юрид. наук. – М., 1963.; Ременсон О.Л. Теоретичні питання виконання позбавлення волі і перевиховання засуджених: Дис. доктора юрид. наук. – Томськ, 1965.

3. Виправно-трудовий кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1971. - № 1. – Ст. 6.

4. Конституція України із змінами, внесеними згідно із законом № 2222-IV від 02.12.2004 // Відомості Верховної Ради. – 2005. - № 2. – Ст. 44.

5. СРСР і міжнародне співробітництво в сфері прав людини: Документи і матеріали. – М., 1989.

6. Бандурка О.М., Севостьянов В.П. Правове положення засуджених до позбавлення волі: Посібник. – Харків: Основа, Ун-т внутр. срав, 1997. – с. 10.

7. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.

8. Ременсон О.Л. Теоретичні питання виконання позбавлення волі і перевиховання ув’язнених. Докторськ. дисрерт. – Томськ: ТДУ, 1964. – с. 796.

9. СЗ СРСР. – 1984. - № 24. – Ст. 205.

10. Кримінально-виконавчий Кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2004. - № 3-4. - ст. 21.

11. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – ст. 51.

12. Список міжнародний і недержавний організацій, які співпрацюють з Державною кримінально-виконавчою службою України // www.kmu.gov.ua

13. Ципін В. Курс церковного права. Навч. посібник. – Клін: Вид-во “Християнське життя”, 2004. – с. 524-535 (704 с.)

14. Закон України “Про державну Кримінально-виконавчу службу України” від 23 червня 2005 року № 2713-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 30. – ст. 409.

15. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. – ст. 65.

16. Романов М.В. Правове регулювання заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі. – Дис. канд. юрид. наук. – Харків, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2003. – с. 6. (- 213 с.).

17. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1961. - № 2. – ст. 15.


Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки

38. Поняття правового статусу засуджених.

39. Механізм встановлення правового статусу засуджених.

40. Джерела обмеження прав, свобод і законних інтересів засуджених.

41. Основні структурні елементи правового статусу засуджених.

42. Поняття і соціальне призначення прав засуджених.

43. Основні права засуджених.

44. Право засудженого на особисту безпеку.

45. Особливості реалізації прав засудженого на свободу світогляду і віросповідання.

46. Поняття і соціальне призначення обов’язків засуджених.

47. Основні обов’язки засуджених.

48. Поняття і соціальне призначення законних інтересів засуджених.

49. Адміністративна відповідальність засуджених.

50. Кримінальна відповідальність засуджених.

51. Дисциплінарна відповідальність засуджених.