Прогнозування результатів діяльності органів і установ виконання покарань.

Ефективність управління в будь-якій його сфері значною мірою визначається обґрунтованістю прогнозів подальшої діяльності та її результатів.

Планування роботи щодо запобігання злочинам та дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі, їх припинення, організації виробничо-господарської діяльності має носити упереджувальний характер, що також можливо лише на основі прогнозування. Це дає змогу планомірно впливати на найбільш живучі негативні тенденції, вчасно помічати виникнення нових та запобігати їм.

Прогноз (від грецької prognosis) – передбачення, передрікання.

Підвищена зацікавленість до майбутнього випливає із безпосередньої та гострої практичної потреби сьогоднішнього дня. Передбачення подій дає можливість завчасно підготуватися до них, врахувати їх позитивні та негативні наслідки, а якщо можливо – втрутитися в процес їх розгортання, контролювати його, цілеспрямовано працювати над втіленням у життя однієї з виявлених альтернатив майбутнього. Тому наявність інформації про можливі результати та наслідки управляючих впливів – необхідна передумова оптимального управління будь-якою системою.

Прогнозування і планування (а в більш широкому розумінні – прийняття будь-якого управлінського рішення) – різні, але взаємопов'язані етапи єдиного процесу вироблення управлінського рішення. Образно кажучи, якщо прогноз – інформація для розмірковування, то план – керівництво до дії. При цьому важливо, щоб прогнозування було цілеспрямованим, бо його результати мають використовуватися при виконанні конкретних завдань управління, і позиції плану ґрунтувались би не тільки на аналізі ретроспективної інформації (що найчастіше і трапляється при підготовці подібних управлінських рішень), але й підкріплювались відповідними прогнозними даними.

При прогнозуванні здійснюється така логічна послідовність операцій, яка складає його технологію:

1. Розроблення програми прогнозування, котра включає мету, шляхи, способи, засоби її досягнення.

2. Побудова базової та альтернативної моделей прогнозованого об'єкта.

3. Збирання даних прогнозного фону.

4. Побудова динамічних рядів показників. Ними можуть бути часові інтервали, параметри об'єкта, які дозволяють простежувати зміни його часово-просторових характеристик.

5. Оцінка достовірності й точності прогнозів.

6. Вироблення рекомендацій для підготовки рішень у сфері прогнозування.

Щоб виявити свою сутність в управлінні, прогнозування повинно мати певний механізм і технологію. Механізм прогнозування складається з його функцій, принципів та методів, а процес прогнозування має свою технологію.

Прогнози в управлінні мають цілком певне функціональне призначення. Основними функціями прогнозування є орієнтовна, нормативна та попереджувальна.

Орієнтовна функція прогнозування виявляється у визначенні певним органом управління реалістичних напрямів діяльності та вибірковому підході до інформації, що надходить. Управлінці, як правило, використовують ті інформаційні дані, які дають найбільш повне уявлення про прогнозований об'єкт, створюють можливість для складання його передбачуваної моделі.

Нормативна функція прогнозування полягає в тому, що він завжди містить певні показники і норми, які не тільки допомагають реалізовувати прогностичну модель, але й захищають орган управління від виявів суб'єктивізму в його діяльності.

Прогнозування, насамперед, виконує прогностичну роль. Він попереджає орган управління про можливі та реальні відхилення об'єкта від прогностичної моделі, дозволяє аналізувати фактори й причини збурюючих впливів на керовану систему, здійснювати необхідні заходи щодо її стабілізації.

Виконуючи своє функціональне призначення, само прогнозування виступає невід'ємною складовою частиною процесу управління, однією із його загальних функцій, передуючи при цьому плануванню і створюючи для останнього сприятливі умови. Інформація про майбутнє, що міститься в прогнозах, є однією з підстав для прийняття управлінських рішень.

Для того, щоб визначити роль планування, розглянемо такі поняття, як плановість, планування та план.

Плановість – це один з принципів управління, який передбачає застосування планів у процесі управління.

Планування – це (якщо коротко) процес розроблення плану.

План – це результат планування.

Зміст планування полягає у;

1) визначенні основних завдань системи (органу) або структурного підрозділу на період, що планується;

2) визначенні, з урахуванням доцільного використання сил та засобів, комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань, що стоять перед системою;

3) встановленні строків виконання запланованих заходів та їх виконавців.

Роль планування полягає в тому, що воно:

- забезпечуєцілеспрямованість діяльності системи (органу), структурного підрозділу, виконавця; ритмічність діяльності; підвищення ефективності діяльності виконавців;

- сприяєефективному використанню сил та засобів; взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; створенню сприятливого психологічного клімату.

Важливість плануваннявиявляється в тому, що ця функція має: – усунути негативний ефект невизначеності та змін; – зосередити увагу на головних завданнях; – домогтись економічного функціонування; – полегшити здійснення контролю. Таким чином, план — це різновид управлінського рішення, змістом якого є система взаємопов'язаних, з'єднаних загальною метою конкретно визначених завдань та заходів, які потрібно здійсните у вказаній послідовності і встановлені строки конкретно визначеним виконавцям.

Щодо планів і планування ці вимоги набувають значення принципів, і їх реалізація має деяку специфіку.

Принцип наукової обґрунтованості означає, що при розробленні плану слід виходити із глибокого та всебічного аналізу, врахування оперативної обстановки і реальних можливостей, найближчих та перспективних завдань органів і установ виконання покарань. Науковість планів досягається: шляхом збирання достовірної і повної інформації про оперативну обстановку; об'єктивним, всебічним вивченням і аналізом інформації; науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації про стан системи управління в минулому і теперішньому часі, також майбутнього її стану, що дозволяє передбачити своєчасні реагування на очікувані зміни в оперативній обстановці; використанням досягнень науки і техніки як в самому плануванні, так і в здійсненні намічених заходів.

Принцип законності не має якихось особливих виявів щодо планів органів і установ виконання покарань. Це один із основоположних принципів діяльності кримінально-виконавчої системи, і його застосування в плануванні роботи означає, що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.

Принцип актуальностіозначає важливість, істотність заходів, які передбачає план. Заходи плану роботи мають бути спрямовані насамперед на вирішення важливих питань підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання покарань, що потребують невідкладного розв'язання.

Принцип реальності планів означає, що заходи плану повинні враховувати реальні можливості їх виконання. Це забезпечується шляхом визначення оптимального обсягу роботи даного органу, всебічного врахування резервів часу, сил і засобів, можливих змін оперативної обстановки. Складання плану без передбачення резерву, як свідчить практика, призводить до того, що навіть незначне ускладнення оперативної обстановки може паралізувати всю роботу і перешкодити успішному виконанню загальних завдань, які стоять перед органами і установами виконання покарань.

Принцип конкретності потребує того, щоб у плані чітко були сформульовані завдання, що стоять перед органом або установою, заходи, які виконуватимуться особовим складом, строки виконання кожного такого заходу і його виконавець або особа, яка відповідає за виконання.

У планах не повинні міститися загальні, невизначені завдання, заклики до поліпшення роботи, недопущення порушень законності тощо.

Подібні формулювання позбавляють планування його організуючої основи, роблять план розпливчастим і неконкретним, породжують безвідповідальність виконавців, ускладнюють здійснення контролю за діяльністю структурного підрозділу.

Принцип несуперечливості передбачає відсутність у плані заходів, які б суперечили планам вищестоящих органів управління та іншим планам самого органу або установи, а також іншим заходам одного й того ж плану.

Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнення цілей і завдань, визначених планом, обов'язково передбачає відповідну підготовку, визначення необхідних сил і засобів, їх правильну розстановку та використання, що досягається лише своєчасністю складання плану і доведення його до виконавців. План, прийнятий із запізненням, втрачає свою актуальність. Щодо поточних планів загальним правилом має бути їх складання і затвердження до початку періоду, що планується.

Стосовно спеціальних планів разового використання цей принцип означає, що план повинен прийматися з самого початку виникнення проблеми або відразу ж після видання нормативно-правового акта, реалізація якого потребує прийняття спеціального комплексу відповідних заходів.

Принцип інформативності щодо планів органів і установ виконання покарань означає, що повинен бути вибраний такий стиль викладення, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти якнайбільший обсяг інформації, яка сприятиме успішному виконанню плану.

Принцип наступності планів за цілями, завданнями, засобами та строками їх реалізації. Загальний план роботи має містити цільові установки та заходи, що забезпечують реалізацію головних, вузлових завдань органу або установи силами всіх підрозділів і служб. На основі цього установчого рішення в планах роботи підрозділів і служб на квартал загальні завдання органу мають трансформуватися щодо специфіки кожної служби органу, забезпечуючи тим самим конкретизацію форм та методів їх реалізації. Іншими словами, плани роботи структурних підрозділів не повинні бути випискою із плану роботи органу, а повинні являти собою подальше поглиблення, деталізацію і розвиток цього плану шляхом визначення конкретних завдань для кожної служби з відповідним уточненням необхідних сил, засобів та способів реалізації намічених заходів.

Конкретність забезпечує контрольованість планів, а це дуже важливо, тому що самий по суті план, навіть якщо він відповідає всім вимогам, не гарантує планомірність у роботі. Для цього необхідно організовувати цю роботу, забезпечити координацію дій служб і підрозділів, високу виконавську дисципліну і персональну відповідальність керівників служб і підрозділів, всього особового складу, чітко налагодити на всіх рівнях контроль і перевірку фактичного виконання передбачених планом заходів.

За допомогою планування керівництво встановлює основні напрямки зусиль та прийняття рішень, що забезпечують єдність мети для всіх членів організації. Іншими словами, планування – це один із способів забезпечення єдиного спрямування зусиль всіх членів організації на досягнення її загальних цілей.

У центральному апараті Департаменту складаються:

- план роботи Департаменту;

- план роботи колегії Департаменту;

- плани роботи управлінь та самостійних відділів Департаменту;

- плани роботи відділів, що входять до складу управлінь Департаменту;

- план звітів начальників структурних підрозділів Департаменту на оперативних нарадах керівного складу Департаменту;

- графік комплексних інспекторських і контрольних перевірок діяльності органів і установ виконання покарань;

- план службових відряджень;

- план проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи;

- спеціальні плани (щодо виконання актів Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, реалізації державних програм, що передбачають участь органів і установ виконання покарань).

У територіальних органах управління Департаменту складаються:

- план роботи управління (відділу);

- плани роботи структурних підрозділів територіальних органів управління Департаменту;

- план звітів начальників структурних підрозділів територіальних органів управління Департаменту на оперативних нарадах керівного складу;

- графік комплексних інспекторських і контрольних перевірок діяльності підпорядкованих органів і установ виконання покарань

- план службових відряджень;

- спеціальні плани (щодо виконання вимог актів Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Департаменту або усунення недоліків у роботі органів та установ виконання покарань, виявлених перевірками).

В установах кримінально-виконавчої системи:

- плани роботи установи та її структурних підрозділів;

- план звітів начальників структурних підрозділів установи на оперативних нарадах керівного складу установи;

- спеціальні плани (щодо виконання вимог керівних документів, що надійшли з вищестоящого органу, плани усунення недоліків, виявлених перевірками, та інші плани, що передбачені відповідними відомчими нормативно-правовими актами).

В усіх органах і установах виконання покарань окремо складаються плани з питань, що мають конфіденційний характер, відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів.

Розроблення планів здійснюється на основі:

- аналізу стану справ з усіх напрямків діяльності органів і установ виконання покарань;

- прогнозування розвитку ситуації за напрямками діяльності;

- керівних документів вищих органів державної влади та управління, директивних документів, планів та нормативно-правових актів;

- пропозицій структурних підрозділів органів і установ виконання покарань за напрямками діяльності;

- заходів, що реалізуються спільно з іншими міністерствами, відомствами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.

Вимоги при формуванні планів:

- максимальна відповідність заходів, що плануються, оперативній обстановці, результатам прогнозів її розвитку;

- планування лише реальних і конкретних заходів з визначенням термінів виконання, підрозділів та виконавців;

- точність формулювання заходів, що виключає двояке їх розуміння;

- виключення загальних заходів з термінами «постійно», «протягом року» тощо. При плануванні заходів з термінами, що виходять за межі періоду, що планується, визначаються етапи з конкретними цілями і термінами виконання;

- рівномірний розподіл заходів по кварталах і місяцях.