Цілі, функції і принципи юридичної відповідальності

Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихід­ні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють за­безпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом між­галузевих принципів права, відображають його глибинні устале­ні закономірні зв'язки.

Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:

1. законності — полягає у тому, що юридична відповідальність:

ü настає за діяння, передбачені законом; застосовується в су­ворій відповідності з визначеним законом порядком;

ü припускає наявність складу правопорушення (тобто наяв­ність протиправного, винного діяння);

ü настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;

ü припускає конституційність закону, що встановлює міру від­повідальності.

Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Кон­ституції України);

2. обґрунтованості — виражається в:

ü установленні самого факту вчиненого правопорушником про­типравного діяння як об'єктивної істини;

ü встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення;

3. доцільності —

ü полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопоруш­ника цілям юридичної відповідальності (захистити правопоря­док, виховати поважне ставлення до права).

Цей принцип вимагає:

ü індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юри­дична відповідальність особи має індивідуальний характер»);

ü пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів від­повідальності за наявності можливості досягти її мети ін­шим шляхом;

4. невідворотності — полягає в:

ü неминучості настання відповідальності правопорушника;

ü оперативності застосування заходів відповідальності за вчи­нені правопорушення;

ü професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохорон­них органів;

ü ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;

5. своєчасності — означає:

ü можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.

Для адміністративних і дисциплінарних проступків установ­лений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочи­нів — від одного року до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відпові­дальність здійснюється в межах строку задавнення позову;

6. справедливості — виявляється в такому.

ü кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

ü при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність;

ü зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відпові­дальність або посилює (але не пом'якшує) її;

ü за одне правопорушення встановлюється тільки одне пока­рання.

«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпові­дальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України).

Правовідновлююча (компенсаційна) – спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов'язків, властивих цивіль­ній, насамперед, майновій, відповідаль­ності (відновлення майнового права). Правовідновлюючі санкції мають абсо­лютно визначений характер: розмір запо­діяної шкоди може бути точно встанов­лений незалежно від обставин правопо­рушення;

Каральна (штрафна) – спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насампе­ред кримінальній та адміністративній від­повідальності, а також цивільній (конфі­скація, штраф, відмова в захисті суб'єк­тивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визна­чений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення залежить від обставин пра­вопорушення, ступеня вини, характерис­тики особи та інших обставин;

Загальнопревентивна – спрямована на виховання громадян у дусі поважання за­кону;

Спеціальнопревентивна – спрямована на виховання правопо­рушника.