Тлумачення норм права за суб’єктами
Норми права тлумачаться всіма суб'єктами, їх реалізуючими. Однак юридичне значення результатів тлумачень розрізняється залежно від того, хто тлумачить норми права. А тому важливо класифікувати види тлумачення по його суб'єктах.
По цій підставі виділяють офіційне й неофіційне тлумачення.
Офіційне тлумачення провадиться компетентними державними органами, і його результати обов'язкові для всіх суб'єктів права. У свою чергу воно підрозділяється на автентичне й легальне.
Автентичне тлумачення виконує орган, що видав нормативний акт. Якогось спеціального дозволу йому для тлумачення власних актів не потрібно. Він робить це в чинність своєї компетенції.
Правотворческий орган дає автентичне тлумачення як у тексті самого акту (дефінітивні норми), так й в актах спеціальних. Наприклад, окремі положення Цивільного кодексу одержали пояснення у Федеральному законі «Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації».
Легальне тлумачення здійснюється органом, спеціально уповноваженим на те законом. Так, ст. 126 Конституції РФ указує, що Верховний Суд РФ "дає роз'яснення з питань судової практики". Аналогічні роз'яснення дає й Вищий Арбітражний Суд (ст. 127 Конституції). Виняткова компетенція Конституційного Суду - тлумачення нормативних актів з погляду їхньої відповідності Конституції. Правом офіційного тлумачення (роз'яснення) виборчого законодавства користується Центральна виборча комісія.
Особливо варто виділити тлумачення, що має міждержавне значення. Такі, зокрема, міжнародні правила по тлумаченню торговельних термінів «Инкотермс», видані Міжнародною торговельною палатою, що містять інтерпретації різних юридичних положень, використовуваних учасниками міжнародної торгівлі.
Існує й ненормативне офіційне тлумачення, тобто правозастосовне тлумачення. Друга стадія процесу правозастосування - стадія, на якій вибираються й аналізуються (тобто тлумачаться) норми права,
Тут процес тлумачення нерозривно пов'язаний із процесом застосування.
Неофіційне тлумачення також реалізується різними суб'єктами, але результати його не мають юридичного, загальнозначущого значення. Його підрозділяють на повсякденне, професійне й доктринальне.
Повсякденне тлумачення може здійснювати будь-який суб'єкт права. Його точність залежить від рівня правосвідомості суб'єкта. Причому від характеру такого "життєвого" тлумачення багато в чому залежить стан законності, тому що воно є підставою юридичної діяльності громадян, їхнього правомірного поводження.
Професійне тлумачення правових норм дається фахівцями-юристами. Критерієм виділення цього виду тлумачення служить не ступінь знання права, а професійна діяльність. Таким є, наприклад, тлумачення, здійснюване прокурором або адвокатом у судовому процесі. Його результати не обов'язкові для суду, однак необхідність діяльності цих учасників процесу закріплена нормативно (наприклад, у ст. 295 УПК).
Доктринальне тлумачення провадиться вченими-юристами, фахівцями в області права в монографіях, наукових коментарях, статтях й ін. Результати доктри-нального тлумачення публікуються в особливих збірниках, що містять науково-практичні коментарі діючі в тій або іншій області законодавства. Цими коментарями користуються практичні працівники.
Залежно від того, на якій стадії правового регулювання здійснюється тлумачення, воно підрозділяється на нормативне й казуальне.
У ході нормативного тлумачення дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно її реалізації. Такі, наприклад, автентичне й легальне тлумачення, здійснювані при узагальненні юридичної практики.
При казуальному тлумаченні норма інтерпретується стосовно до конкретного випадку. Це роз'яснення, судження про застосовувані норми, що втримуються в рішеннях і визначеннях колегій Верховного Суду по окремих справах.
Види тлумачення розрізняють і по об'єкті тлумачення, яким може бути або нормативний акт у цілому, або окрема норма. Так, у постанові Конституційного Суду РФ від 31 липня 1995 р. дається тлумачення указу Президента РФ від 30 листопада 1994 р. «Про заходи щодо відновлення конституційної законності й правопорядку на території Чеченської Республіки». У постанові ж від 25 квітня 1995 р. содерж ится тлумачення ст. 34 ЖК РСФСР.
Об'єктом тлумачення може бути не тільки нормативний, але й правозастосовний акт. Подібне тлумачення здійснюють, наприклад, касаційні й наглядові інстанції. Тлумачення правоприменитель-ных актів має свої особливості. Специфічним є й тлумачення договорів (ст. 431 ГК РФ).
Нарешті, об'єктом тлумачення виступає і юридична практика. Так, розглядаючи конституционность ст. 209 УПК РСФСР, Конституційний Суд у своїй постанові від 13 листопада 1995 р. указав, що розглянута норма "за змістом, що надає їй право-применительной практи який, не відповідає положенням ст. 52 Конституції РФ".