Класифікація юридичних фактів

Поняття юридичного факту

Юридичний факт як підстава виникнення, зміни та припинення правових відносин.

Для виникнення, зміни чи припинення правовідносин не­обхідна не тільки зацікавленість у цьому суб'єктів права, а й певні життєві обставини, факти. Останні можуть бути різно­манітними. Не всі з них справляють вплив на правовідноси­ни, а лише ті, що зазначені у нормативно-правових актах, з якими законодавець пов'язує можливість здійснення учас­никами правовідносин їх суб'єктивних прав і юридичних обо­в'язків.

У різних нормах права, а точніше — у їх гіпотезах, дер­жава визначає вид тих життєвих умов, обставин і фактів, які визнаються значимими в юридичних відносинах і які в обов'язковому порядку тягнуть за собою юридичні наслідки. Такі життєві обставини, умови і факти у правовій теорії і практиці називають юридичними фактами.

З такими юридичними фактами норми права безпосеред­ньо пов'язують виникнення, зміну і припинення правовідно­син. У юридичній літературі існує різне визначення юри­дичних фактів.

Широко визнаним визначенням юридичних фактів є на­ступне: юридичні факти — це такі сформульовані у гіпоте­зах правових норм життєві обставини, з якими закон пов'я­зує виникнення, існування, зміну чи припинення правових відносин. Основні ознаки юридичних фактів полягають у тому, що юридичні факти: а) являють собою різні життєві обставини, умови і факти; б) визначаються у нормах права, точніше у їх гіпотезах; в) слугують неодмінною умовою ви­никнення, зміни чи припинення правовідносин; г) тягнуть за собою суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин; д) забезпечуються державним примусом.

Юридичні факти класифікуються за різними підставами. Найбільш розповсюдженим критерієм класифікації є вольова ознака. Відповідно з цим всі юридичні факти поділяються на дії і події. Дії являють собою такі юридичні факти, що пов'язані з волею людей правових відносин. Залежно від характеру дії поділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії виражаються у поведінці людей, яка відпо­відає правовим вимогам і дозволам. Залежно від цільової спрямованості волі людей, що здійснюють такі дії, від їх намірів викликати чи не викликати певні наслідки своїми діями, в свою чергу, здійснюється поділ на юридичні акти і юридичні вчинки.

Основною особливістю юридичних актів є те, що вони здійснюються для того, щоб викликати певні юридичні на­слідки. Деякі з них мають владний характер.

Такі, наприклад, акти виконавчих органів державної вла­ди, акти адміністрації підприємства чи установи, судові рішення тощо. Багато з юридичних актів не мають владно­го характеру. Такі акти називають право чинами. До них належать цивільно-правові право чини купівлі-продажу, да­рування тощо.

Юридичні вчинки — це правомірні чи неправомірні дії осіб, із здійсненням яких закон пов'язує настання юри­дичних наслідків незалежно від волі, бажання і намірів цих осіб. Типовими прикладами правомірних дій можуть слугувати, наприклад, створення художнього твору, зна­хідка речі тощо. Неправомірні дії — це дії, що не узгоджу­ються з вимогами правових норм, порушують правові при­писи. Залежно від ступеня суспільної небезпеки, заподіян­ня шкоди, неправомірні дії як юридичні факти поділяються на злочини (кримінальні правопорушення), адміністративні і дисциплінарні проступки, цивільні правопорушення (де­лікти).

Скоєння неправомірних дії тягне за собою появу кримі­нально-процесуальних, цивільно-процесуальних, адміністра­тивно-процесуальних і інших охоронних правовідносин.

Події як юридичні факти не залежать від волі людини, але тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення пра­вовідносин, відповідно до суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Юридичними фактами — подіями можуть бути народ­ження, хвороба чи смерть людини, пожежі, епідемії і всі інші, незалежні від волі і свідомості людей явища, які зако­нодавець розглядає як підставу для виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Слід враховувати, що для виникнення, зміни чи припи­нення правовідносин інколи необхідні не окремі юридичні факти, а їх сукупність, цілісна система. Наприклад, при призначенні пенсії необхідно, щоб був певний вік, трудовий стаж, умови роботи, рівень зарплати тощо.