Єдність і узгодженість, диференціація (поділ), об’єктивність системи права

Узгодженість системи права – це обумовлена наявність субординація і координаційних зв’язків між нормами, інститутами, галузями права та відсутність суперечностей в середині цієї системи.

Диференціація (поділ) системи права - це поняття означає системи та відносно самостійні структурні елементи. В політичній послідовності можна виокремити:

Ø структуру карти права;

Ø структуру правових інститутів, поділ їх на окремі правові норми;

Ø структуру підгалузі права – поділ її на політично пов’язані між собою правові інститути межах окремої галузі права;

Ø структуру галузі права – поділ її на логічно побудовані правові інститути та підгалузі права;

Ø структуру системи права – поділ її на логічно пов’язані між собою галузі права.

Об’єктивність системи права. Система права на результат свавільного розсуду законодавця, а своєрідний юридичний вираз системи суспільних відносин відповідного людського соціуму. Держава лише надає форми (оформлює) тій чи іншій системі права, її галузям, інститутам, які склалися об’єктивно.

Система права може також характеризувати з зовнішнього боку як одну з уособлених системних утворень суспільства, що означає:

1) належність її до функціональних систем соціального порядку оскільки виникнення, існування і розвиток обумовленні загально людськими потребами – наданням організованості і рентабельності суспільними відносинам;

2) її інституціональний характер. Проявом цього є те, що юридичний матеріал в вигляді системи норм містяться здебільшого в нормативно правових актах, інших джерелах права, які надають праву чітко виражену інституціональну форму.

3) Стабільність і динамічність її як правового явища;

4) Пов’язаність її як прямими, опосередкованими відносинами і функціонуванням і діяльності держави, її органів законодавчих, право застосовних, контрольно-наглядових та ін.

Співвідношення понять «правова система», «система права», «система законодавств»

Право є дуже складною цілісною системою. Як зазначалося, є два поняття: «система права» і «правова система», які не є тотожними, їх слід розрізняти.

Термін правова система відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміні закріплюється узгоджена теоретично модель(конституція правового захисту, яка функціонує легітимно.

Правова система – система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.

Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Система права на відміну від правової системи відображає не всю сутність правових, а лише внутрішню будову права як сукупність правових норм. Правова система – це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й право розуміння, право утворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику і т.д. Поняття правової системи дає змогу охопити всі правові явища в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємодії. Аналіз лише одних норм не дає повної характеристики права. Важливим є і те, як воно формується.

В теорії правової системи існують різні підходи до її поняття та структури. Структурні

Ø елементи:

Ø державні органи;

Ø норми права, зразки поведінки, конкретні рішення і дії;

Ø правову культуру.

Професор П.М. Рабинович, розмежовуючи правову систему і систему права, зазначає, що правова (юридична) система – не система всіх юридичних явищ, які існують у повній державі або у групі однотипних держав, до складу якої входить:

Ø різноманітні правові акти і діяльність відповідних суб`єктів по створенню таких актів;

Ø різноманітні види і прояви правосвідомості;

Ø стан законності та його деформації.

Правова система – це цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об`активними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений та постійно відтворюваний людьми та їх організаціями (державою) і який використовується ними для досягнення своїх цілей.

Вона:

Ø базується на праві;

Ø формується у зв`язку з правом;

Ø має вторинний характер по відношення до базисних відношень;

Ø існує у вигляді складного комплексного утворення;

Ø складається із ряду елементів.

До елементів правової системи відносять:

Ø система права;

Ø система законодавства;

Ø правові принципи;

Ø правова культура;

Ø юридичні установи;

Ø юридична техніка;

Ø юридичні терміни;

Ø правова політика.

Отже, введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х років ХХ ст. поняття «правова система» формується за аналогією з «політичною системою» у політології та «економічною системою» в економічній теорії. Як комплексну характеристики юридичної сфери життя конкретного суспільства правову систему слід відрізняти від системи права.

За обсягом і змістом вони не тотожні. Система права входить до правової системи.