Поняття та риси юридичної науки
План
Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука
ВСТУП ДО ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
«Ибо будет время, когда здравого учения принимать не будут,
но по своим прихотям будут избирать себе учителей, которые льстили бы слуху;
и от истины отвратят слух и обратятся к басням»
(2 Тим. III, 4)
1. Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука
1.1. Поняття та риси юридичної науки
1.2. Державно-правова дійсність як об’єкт дослідження юридичної науки
2. Система юридичних наук
2.1. Предмет дослідження як критерій класифікацій юридичних наук
2.2. Загальнотеоретичні, галузеві, спеціальні, прикладні та інші юридичні науки
2.3. Функції юридичної науки: пізнавальна, прогностична, організаційно-практична, ідеологічна та ін..
2.4. Загальнолюдські цінності як орієнтири розвитку юридичної науки. Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правового будівництва в Україні
3. Поняття теорії держави і права як юридичної науки, її предмет
3.1. Теорія держави і права в системі юридичних наук
4. Значення її як науки вступної, узагальнюючої, фундаментальної і методологічної у відношенні до галузевих юридичних наук
5. Співвідношення теорії держави і права із суспільними науками (філософією, соціологією, економічною теорією, політологією)
6. Методологія теорії держави і права
6.1. Основні (універсальні) методи пізнання та їх значення для дослідження держави і права
6.2. Метод діалектичний, логічний, історичний, порівняльний, системно-структурний, соціологічний та інші методи дослідження державно-правових явищ та їх характеристика
7. Структура теорії держави і права
Юриспруденція, або правознавство — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про суспільство взагалі, то правознавство — система знань у галузі права і держави. Термін «правознавство» тотожний терміну «юриспруденція».
Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі наприкінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia — знання права) і зараз вживається у значеннях:
Ø науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;
Ø професійної практичної діяльності юриста (суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.
Основні риси (ознаки) юридичної науки:
1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів.
2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруденцію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духовного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна із юридичних дисциплін — криміналістика присвячена специфічним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань при розслідуванні злочинів.
Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення.