Ознаки.
Ознаки.
Наявність інфінітива з часткою zu в кінці групи.
Наявність інших слів, які разом з інфінітивом утворюють інфінітивну групу.
Наявність коми, що відокремлює інфінітивну групу в реченні.
Порядок перекладу.
Першим перекладіть дієслово в неозначеній формі (інфінітив), яке стоїть в кінці інфінітивної групи.
Потім перекладіть інші слова від початку до кінця інфінітивної групи. Якщо перед інфінітивом є прислівник, то спочатку необхідно перекласти прислівник, а потім інфінітив. Безособовий займенник es в реченні з інфінітивною групою не перекладається. Якщо в реченні є декілька інфінітивних груп, то вони перекладаються по черзі.
Вживання інфінітива з часткою zu:
Після більшості дієслів.
Із усіма прикметниками та іменниками.
Як підмет, коли він стоїть на першому місці.
Із дієсловами haben i sein.
Інфінітив із zu з дієсловом sein має значення необхідності (або можливості) і має пасивний характер.
Вживання інфінітива без частки zu:
Після модальних дієслів.
Із дієсловами, які виражають рух.
Після дієслів: lernen, lehren, helfen, bleiben, lassen, heißen.
Із дієсловами: sehen, hören, fühlen.
14.2. Інфінітивні звороти
У німецькій мові є три інфінітивні звороти. Усі вони виконують у реченні роль обставин. Слід підкреслити, що інфінітивні звороти можливі лише за умови, якщо в обох частинах речення один і той же підмет.
Зворот: um... zu + Infinitiv є обставиною мети й українською мовою перекладається підрядним реченням мети зі сполучником для того, щоб або щоб .
Зворот: ohne... zu + Infinitiv є обставиною способу дії із запереченням. Ця конструкція відповідає підрядному реченню способу дії зі сполучником ohne dass. Українською мовою ohne... zu + Infinitiv перекладається дієприслівником із запереченням не.
Зворот: statt... zu + Infinitiv є також обставиною способу дії. Він показує, що одна дія була замінена іншою. Українською мовою цей зворот перекладається сполучником замість того, щоб та інфінітивом дієслова.
Інфінітивні звороти.
Наявність на початку звороту сполучників: um – для того щоб, statt – замість того щоб, ohne – без того щоб.
Наявність інфінітива з часткою zu в кінці звороту.
3.Кома, що відокремлює інфінітивний зворот в реченні.
Порядок перекладу.
Спочатку перекладіть сполучник і інфінітив.
Потім перекладіть слова, що відносяться до інфінітиву.
Інфінітивний зворот ohne….zu перекладається українською мовою дієприслівниковим зворотом з часткою не .
15. Дієприкметники (Die Partizipien)
15.1. Дієприкметник 1 (Partizip І)
Дієприкметник І завжди має значення недоконаного виду, тобто дія, яку він виражає, не закінчилась, вона триває.
Дієприкметник І утворюється від основи дієслова і суфікса -(e)nd. Він може використовуватись у повній чи короткій формі. У повній формі дієприкметник І є означенням; він стоїть перед іменником, узгоджуючись із ним у роді, відмінку і числі.
Українською мовою перекладається дієприкметником недоконаного виду або означальним підрядним реченням.
У короткій формі виступає як обставина способу дії і перекладається дієприслівником недоконаного виду.
15.2. Дієприкметник ІІ (Partizip ІІ)
Дієприкметник ІІ дієслів слабкої дієвідміни утворюється з кореня дієслова, префікса ge- і суфікса -t.
Якщо корінь дієслова закінчується на -t, -d, -bn, -gn, -gn, -chn, -fn, -dm, -tm, то перед суфіксом -t вживається -e.
У дієприкметнику ІІ дієслів з відокремлюваними префіксами префікс ge- ставиться між відокремлюваною частиною і основою.
Без префікса ge- тільки з суфіксом -t або –en утворюється PartizipII дієслів із невідокремлюваними префіксами.
Без префікса ge- і завжди з суфіксом –t утворюється PartizipII дієслів із суфіксом –ieren.
Дієприкметник ІІ використовується для утворення складних дієслівних форм (перфект та плюсквамперфект) активного та для всіх часових форм пасивного стану. У таких випадках дієприкметник ІІ є частиною присудка і перекладається відповідним станом і часом.
Дієприкметник ІІ використовується також у повній формі (як означення) і короткій (як обставина). Він перекладається українською мовою доконаним видом дієприкметника або дієприслівника.
16. Займенникові прислівники
Займенникові прислівники мають ознаки прислівника і займенника.
Вони поділяються на вказівні і питальні. Питальні займенникові прислівники утворюються з прислівника wo(r)- і відповідного прийменника: worbei, woran, а вказівні займенникові прислівники утворюються з прислівника da(r) і прийменника: dabei, daran. Якщо прийменник починається з голосного звука, то вживається wor- або dar-, якщо з приголосного – wo- або da-.