Гостра оклюзія центральної вени сітківки та її гілок

Безпосередньою причиною гострої оклюзії центральної вени сітківки та її гілок є тромби, які найчастіше виникають на фоні гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, цукрового діабету, порушення функції тромбоцитів.

При гострій оклюзії (тромбозі) центральної вени сітківки гострота зору раптово знижується до сотих, але, на відміну від гострої оклюзії центральної артерії, - ніколи до повної сліпоти.

При тромбозі центрального венозного стовбура сітківки на очному дні спостерігають типову картину «розчавленого помідора»: численні крововиливи різноманітної величини, переважно в центральній ділянці очного дна. Диск зорового нерву гіперемійований, набряклий, промінує в склисте тіло, межі його дуже розмиті. Вени сітківки розширені, повнокровні, звиті.

Процес розсмоктування крововиливів протікає довго, у виході процесу формується часткова атрофія зорового нерву і дистрофічні вогнища в макулі. Одним з найчастіших ускладнень є вторинна глаукома, тому хворим з тромбозом центральної вени сітківки необхідно регулярно контролювати внутрішньоочний тиск.

Прогноз при гострій оклюзії центральної вени сітківки значно сприятливіший, ніж при гострій оклюзії центральної артерії, але повного відновлення гостроти зору ніколи не буває. В деяких випадках може спостерігатися ретромбоз, крововиливи в склисте тіло, причиною яких є новоутворені судини сітківки. Неоваскуляризація спостерігається також в райдужці, зоровому нерві.

При оклюзії гілки центральної вени, на відміну від оклюзії центрального стовбура, зниження гостроти зору менш виражене і крововиливи спостерігаються за ходом тромбованої вени, яка є розширеною, повнокровною, звитою. Частіше за все тромбується верхньо-скронева гілка центральної вени, при якій в процес частково залучається жовта пляма. В цьому випадку гострота зору в результаті буде нижчою, ніж при тромбозі інших гілок. В цілому, прогноз при тромбозі гілок центральної вени сітківки сприятливий.

Хворі з тромбозом центральної вени сітківки та її гілок підлягають терміновій госпіталізації в очне відділення. Основу консервативного лікування складають антикоагулянти (фібрінолізін, гепарин), кортикостероїди (дексаметазон), які переважно вводять парабульбарно. Призначають також сечогінні препарати, ангіопротектори, препарати для поліпшення мікроциркуляції. При тривалому існуванні набряку макулярної зони, появі чи загрозі появи новоутворених судин в сітківці, застосовують лазеркоагуляцію сітківки.

Слід зазначити, що в різних країнах світу існують різні підходи до лікування венозних оклюзій сітківки. Так, англо-американська школа офтальмологів не визнає консервативного лікування, для них методом вибору є лазеркоагуляція сітківки.