Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Тема 12. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері державної таємниці, комерційної таємниці та персональних даних
Основні терміни та поняття: таємна інформація, конфіденційна інформація, державна таємниця, банківська таємниця, комергййна таємниця, професійна, службова таємниця, адвокатська таємниця.
На рівні дефініції поняття інформації з обмеженим доступом у чинному законодавстві відсутнє, тому узагальнено під такою можна розуміти відомості конфіденційного або таємного характеру, правовий статус яких передбачений законодавством України, які визнані такими відповідно до встановлених юридичних процедур і право на обмеження доступу до яких надано власнику таких відомостей.
Подібне визначення базується, зокрема, на положеннях ст. 30 Закону «Про інформацію», за якими громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною за власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Інформація з обмеженим доступом за своїм правом режимом поділяється на конфіденційну та таємну.
При цьому слід наголосити, що неповнота, непослідовність і суперечність правових норм щодо інформації з обмеженим доступом, зумовлює різні підходи в спеціальній, зокрема навчальній, літературі до визначення системи відомостей, що утворюють таку інформацію. Особливо це стосується кваліфікуючих ознак як конфіденційної, так і таємної інформації.
Конфіденційна інформація, за ст. 30 (ч. 2) Закону України «Про інформацію», – інформація з обмеженим доступом, що містить відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні держави, окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються відповідно до передбачених ними умов.
Таким чином за суб’єктами конфіденційну інформацію можна поділити на таку, яка:
‒ є власністю держави;
‒ перебуває у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб.
Для збереження інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ, тобто надано статус конфіденційної.
Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідні відносини регулюються «Інструкцією про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893).
Ознаками конфіденційної інформації, що знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб, відповідно до ст. 30 Закону «Про інформацію» є:
1) відомості професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержані за власні кошти,
2) відомості, які є предметом професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушують передбаченої законом таємниці;
3) власники таких відомостей (як визначено, громадяни та юридичні особи) мають право самостійно визначати режим доступу до таких відомостей, що передбачає встановлення належності інформації до категорії конфіденційної та системи її захисту.
Винятком є інформація комерційного і банківського характеру, а також відомості, правовий режим яких встановлено Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), а також інформація, приховування якої може становити загрозу життю і здоров’ю людей;
4) можливість притягнення до юридичної відповідальності у випадку незаконного розголошення чи використання.
Конфіденційною відповідно до законодавства може бути статистична та медична інформація, інформація про особу (персональні дані) тощо.
За наведеними вище ознаками до конфіденційної інформації можна зарахувати відомості з обмеженим доступом, що становлять таємницю:
‒ адвокатську;
‒ банківську;
‒ комерційну;
‒ лікарську;
‒ листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
‒ нарадчої кімнати суддів;
‒ нотаріальних дій;
‒ приватного життя (сімейну та особисту таємниці);
‒ усиновлення та ін.
Комерційна таємниця – це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона загалом чи в певній формі та сукупності її складових невідома та недоступна для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Таке визначення поняття містить ст. 505 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 36 Господарського кодексу України комерційна таємниця – це інформація суб’єкта господарювання, пов’язана з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю, що не є державною таємницею і розголошення якої може завдати шкоди його інтересам.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, крім тих, які відповідно до закону не можуть належати до такого виду таємниці.
Не можуть бути комерційною таємницею:
1) установчі документи та документи, які надають право займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
2) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
3) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
4) відомості про кількісний склад працюючих, їхню заробітну плату загалом та за професіями й посадами зокрема, а також наявність вільних робочих місць;
5) документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
6) інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
7) документи про платоспроможність;
8) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
9) відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Банківська таємниця – інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку? і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність»).
Законодавство зобов’язує банки забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації:
4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відомою їм при виконанні своїх службових обов’язків.
Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розгшюшувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, уповноважених здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.
Особа, яка має право на збереження у таємниці обставин свого особистого чи сімейного життя, сама в змозі на власний розсуд визначити межі можливого ознайомлення з ним інших осіб. Вона має можливість не розголошувати обставин свого особистого (чи сімейного) життя, а також вимагати нерозголошення їх від інших осіб, що з ними ознайомлені.
За визначенням ч. 7 ст. 30 Закону «Про інформацію» до таємної належить така інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.
Державна таємниця є різновидом таємної інформації, яку становлять відомості, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України і які визнані в порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», у сфері: оборони; економіки, науки і техніки; зовнішніх відносин; державної безпеки та охорони правопорядку.
Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до чинного законодавства.
У сфері оборони державною таємницею є інформація про:
1) зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління про підготовку і проведення військових операцій, стратегічне і мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння і матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань;
2) напрями розвитку окремих видів озброєння військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов’язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;
3) сили і засоби цивільної оборони України, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об’єктів для захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої діяльності об’єктів народного господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій тощо.
У сфері економіки, науки і техніки до державної таємниці належить інформація про:
1) мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності господарства України, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені дані про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, розміщення і фактичні запаси державного резерву;
2) використання транспорту, зв’язку, потужностей інших галузей в інтересах забезпечення безпеки держави;
3) плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного замовлення для забезпечення потреб оборони та безпеки;
4) плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції;
5) державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, а також операції, пов’язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обігу, та про інші заходи фінансової діяльності держави;
6) наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можливе створення прогресивних технологій, нових видів виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають велике оборонне чи економічне значення або істотно впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України тощо.
У сфері зовнішніх відносин до державної таємниці належить інформація про:
1) директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;
2) військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди її національній безпеці;
3) експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції тощо.
У сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
1) особовий склад органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;
2) засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, які є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; тощо.
Конкретні і відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності: «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно» лише за умови, що вони належать до цих категорій, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.
Віднесення інформації до державної таємниці, зміни ступеня секретності та розсекречування здійснює державний експерт із питань таємниць відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю».
Особливими видами інформації з обмеженим доступом є службова та професійна таємниці.
Службова таємниця –узагальнена назва відомостей, розголошення яких забороняється чинним законодавством, які стали відомими і якими користуються у процесі та при виконанні своїх службових обов’язків у державних органах та органах місцевого самоврядування службові особи.
Чинне законодавство України не дає чіткого визначення поняття службової таємниці. На цій підставі до такого роду відомостей включають інформацію з обмеженим доступом про діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування.
Під службовою таємницею пропонується розуміти сукупність відомостей, що не підлягають розголошенню, перебувають у розпорядженні певної посадової особи органу влади та які їй (особі) необхідні для ефективного здійснення покладених державою функцій. Ознаками інформації, яка становить службову таємницю, на підставі чинного законодавства є:
‒ конфіденційна інформація, що є власністю держави;
‒ одержання, використання, поширення і зберігання її здійснюється посадовими особами, які є державними і муніципальними службовцями у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків відповідно до закону;
‒ режим такої інформації, який визначає порядок віднесення інформації до службової таємниці та її розсекречення, порядок захисту, зберігання, передання та доступу до неї, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами;
‒ за недотримання встановленого правового режиму службової таємниці винні притягаються до спеціальної юридичної відповідальності.
Професійна таємниця – узагальнена назва відомостей (переважно, з обмеженим доступом), зміст яких відомий особі у зв’язку з виконанням нею професійної діяльності і розголошення яких заборонено.
До ознак професійної таємниці належать:
‒ виконання професійних обов’язків, при яких певній особі стають відомі конфіденційні відомості;
‒ особа не є службовою (посадовою) особою;
‒ інформація стосується приватного життя особи;
‒ особа, якій у силу її професії була довірена інформація, зобов’язана за законом забезпечити її охорону, не розголошувати відповідні відомості:
‒ за недотримання правового режиму професійної таємниці винні притягуються до встановленої законодавством юридичної відповідальності.
Професійною таємницею є також відомості, що становлять предмет адвокатської, лікарської, нотаріальної таємниці; таємниці рахунків та вкладів, листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку; таємниці усиновлення, голосування; відомості, про які дізналися судді при розгляді кримінальних справ у судовому засіданні, та ін.
Судді, наприклад, зобов’язані не розголошувати таємницю парадної кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в закритому судовому засіданні (ст. б Закону «Про статус суддів»).
За Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 червня 2001 р. професійну таємницю становлять матеріали, документи, інші відомості про фінансовий, майновий стан юридичних осіб, якими користуються під час та у зв’язку з виконанням своїх обов’язків посадові особи державних органів, що залучаються до здійснення відповідних функцій, і які забороняються розголошувати у будь-якій формі до моменту прийняття рішення (ст. 1).