Рекогносціювання

Рекогносціювання називається вивчення району бойових дій оглядом місцевості особисто командиром підрозділу або рекогносціювальною групою для прийняття або уточнення прийнятого рішення. Вона проводиться під час організації бойових дій і пересування військ, вибору районів розташування підрозділів, розміщення пунктів управління та вирішення інших завдань.

Рекогносціювання проводиться з метою визначенняумов прохідності місцевості, районів, ділянок і рубежів, найбільш вигідних для розташування підрозділів у вичікувальних районах і на позиціях. Залежно від поставленого завдання під час рекогносціювання уточнюють дані про противника, виявляють танконебезпечні напрямки, природні перешкоди, а також відмічають на карті зміни місцевості, які можуть суттєво вплинути на виконання бойового завдання.

Командир підрозділу або начальник рекогносціювальної групи з'ясовує отримане завдання, вивчає за картою місцевість в районі рекогносціювання, намічає маршрут руху, пункти зупинок і складає план рекогносціювання. Планом передбачаються мета і завдання рекогносціювання, пункти зупинок (робочі точки) для виконання завдань, які необхідно виконати на кожному пункті, розрахунок часу і матеріальне забезпечення.

Рекогносціювання проводиться з намічених пунктів і під час пересування на танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах або з вертольотів.

Найбільш характерними видамирекогносціювання єрекогносціювання маршруту і рекогносціювання району оборони (опорного пункту).

Рекогносціювання маршруту проводиться з метою визначення умов руху по ньому та визначення заходів щодо подолання перешкод, оцінки маскувальних захисних властивостей місцевості на марші, у районах привалів і відпочинку, а також умов розгортання і розосередження.

Під час підготовки маршруту визначають відомості, які необхідно ретельно вивчити за картою маршруту руху і ділянки, на яких місцевість необхідно обстежити більш детально (місця переправ, шляхи обходу перешкод, рубежі можливого розгортання тощо). На такі ділянки місцевості за необхідності за картою складають схеми місцевості великого масштабу, на які наносять необхідною детальністю результати рекогносціювання. Під час руху за маршрутом обстежують стан всіх доріг, по яких прокладено маршрут (ширину, матеріал покриття, його якість), а на ґрунтових дорогах - якість полотна (рівні, наявність колії, вибоїн). На дорогах визначають наявність дорожніх споруд (мостів, насипів, виямок) і їх характеристики. Рухаючись за маршрутом, визначають і намічають на карті орієнтири, визначають характер підйомів і спусків, їх довжину, наявність можливих перешкод, які можуть виникнути у результаті дій противника ( завали, пожежі), а також намічають шляхи їх обходу. Якщо маршрут прокладено поза дорогами, визначають його прохідність. Повздовж маршруту визначають захисні і маскувальні властивості місцевості.

Особливу увагу звертають під час обстеження водних перешкод, через які пролягає маршрут (на наявність переправ, бродів і підходів до них, а під час обстеження гідротехнічних споруд визначають характеристики і можливі зони затоплення у випадку їх зруйнування).

Якщо рекогносціювання проводиться взимку, необхідно визначити товщину снігу, а також льоду на ріках, озерах і болотах, через які прокладено маршрут. Особливо ретельно обстежуються поглиблення рельєфу (невеликі долини, площини), які занесені снігом, а також незамерзаючі ділянки боліт і дороги на підйомах і спусках, вкритих ожеледицею.

У результаті рекогносціювання на карту наносять: маршрут руху, дорожні споруди та їх характеристики, а також можливі шляхи обходу у випадку їх зруйнування, можливі перешкоди вздовж маршруту; показують райони, придатні для маскування підрозділів від наземного та повітряного спостереження. Відомості, які неможливо позначити умовними знаками, записують у вигляді легенди на вільному місці карти.

Рекогносціювання батальйонного району оборони (опорного пункту роти) проводиться командиром батальйону (роти) з командирами підлеглих, приданих і підтримуючих підрозділів. Під час рекогносціювання визначаються (указуються) і уточнюються: положення противника, найбільш ймовірні напрями наступу, можливі рубежі розгортання для наступу, а також потайні підходи до переднього краю, особливості рельєфу місцевості, природні перешкоди та укриття і їх характеристики, захисні і маскувальні властивості місцевості, умови для застосування вогневих засобів.

Після цього командир батальйону (роти) назначає ротні (взводні) опорні пункти, зображення переднього краю, траншеї, ходи сполучення і визначає найважливіші ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, визначає з урахуванням місцевості смуги вогню підрозділів і позицій штатної і приданої артилерії, позиції зенітного підрозділу і шляхи його маневру, напрямки і рубежі розгортання для контратак, місця загороджень і проходів у них, місця командно-спостережного пункту і розташування тилових підрозділів, а також автомобілів механізованих підрозділів.

Дані рекогносціювання командири підрозділів наносять на схему, складену за топографічною картою і уточнену на місцевості.

Рекогносціювання місцевості з вертольота дає можливість вивчити місцевість у стислі терміни, уточнити прохідність маршрутів висування підрозділів, маскувальні та захисні властивості місцевості на великих ділянках, вирішувати інші завдання. Крім того, рекогносціювання місцевості з вертольота дає можливість вивчати місцевість не тільки в плановому зображенні з одним заданим зменшенням, як на карті чи на аерофотознімку, але і в необхідному ракурсі і в найбільш вигідному масштабі. Також можна отримати необхідні аерофотознімки місцевості, вивчення яких безпосередньо перед початком бойових дій дає можливість отримати найбільш вірогідну і точну інформацію про місцевість.

Для виконання рекогносціювання місцевості з вертольотів вибирають оптимальну висоту і швидкість польоту, яку визначають завчасно відповідно до поставленого завдання.

Найбільш доцільні режими польоту за сприятливих умов видимості наведені в табл.1.

Таблиця 1 – Доцільні режими польоту вертольотів під час проведення рекогносціювання

Якщо необхідно ретельно обстежити об'єкт, польоти здійснюють навколо об’єкта, а в окремих випадках зависають на 1-2 хвилини. Для визначення глибини річки, характеру ґрунту, товщини снігу та в інших випадках здійснюють посадку.

Рекогносціювання місцевості виконується за картою масштабу 1:100 000, але в деяких випадках (розвідка районів з великим зруйнуванням, вибір шляхів обходу перешкод тощо) доцільно використовувати карту масштабу 1:50 000, а під час рекогносціювання маршрутів, значних по довжині, – карту масштабу 1:200 000.

За картою вивчається район рекогносціювання; відомості, які необхідно отримати; намічається маршрут і режим польоту на кожній ділянці, орієнтири, які надійно розпізнаються з висоти польоту. Ці дані наносять на карту, яка в подальшому служить планом рекогносціювання. Командир екіпажу залучається до розроблення плану або детально ознайомлює з ним.

У польоті карту орієнтують так, щоб лінія маршруту збігалася з напрямком польоту, пильно стежать за великими лінійними орієнтирами (дорогами, річками тощо) з метою як загального, так і детального орієнтування.

Під час рекогносціювання необхідно постійно стежити за місцевістю. Для характеристики об’єктів або ділянок місцевості на карті ставиться номер, а на аркуші паперу, прикріпленого до карти, під номером записується коротка характеристика цього об'єкта.

Значні й важливі об'єкти вивчаються з висоти 300-500 м, що дає змогу спостерігати і визначати загальний напрямок об'єктів (ділянок) і площі, які вони займають. Після загального обстеження необхідно детально вивчити їх з низької висоти польоту. Виявлені важливі об'єкти та зміни місцевості, які можуть значно вплинути на виконання бойового завдання підрозділів, доповідаються негайно засобами зв'язку.

Для скорочення часу на рекогносціювання застосовуються магнітофонні записи, тобто положення об'єктів фіксується на магнітну стрічку голосом, а на карті – умовними знаками (крапками або колами) з порядковими номерами. Обробкурезультатівобстеженнямісцевості починають з розшифрування магнітофонних записів і наносять на карту (схему) рекогносціювання.

Розвідка противника і місцевості з вертольота дозволяє оперативно отримати вірогідні відомості про дії противника та зміни місцевості в районі бойовихдій.Її ефективність багато в чому залежить від підготовки спостерігача в орієнтуванні і розпізнанні цілей (об'єктів), у точному нанесенні їх на орієнтовні дальності. Виявляння розпізнання цілей (об'єктів) за сприятливих погодних умов на різних висотах польоту наведені в табл. 2.

Таблиця 2 – Таблиця виявлення і розпізнавання цілей(об’єктів)

На дальність виявляння і розпізнання об'єктів впливають пора року, час доби, погода.

Наприклад, під час сходу і заходу сонця погіршується контрастність між об’єктами і навколишнім фоном, що ускладнює візуальне спостереження. Взимку багато об'єктів місцевості, вкритих снігом, майже непомітні. Весною та восени одноманітна, часта зміна плям землі і снігу складає загальний строкатий фон місцевості, на якому суттєво ускладнюється візуальна розвідка,

Об'єкти краще виявити і розпізнати, якщо вони знаходяться в стороні від напрямку польоту. Тоді дальність збільшується, а час на виявляння і впізнання скорочується, якщо завчасно відомо місцезнаходження об'єктів, район польоту ретельно вивчений за топографічними картами і аерофотознімками.

Візуальна розвідка в сучасних умовах ведеться під час польотів над положенням своїх військ і на відстані від противника, яка перевищує дальність дії його зброї. Вона ускладнюється старанним маскуванням цілей, крім того, дим від пожеж, вибухи і спеціальне задимлення місцевості обмежують дальність виявляння і розпізнання цілей, а також орієнтування.

Орієнтування під час ведення розвідки має важливе значення і порівняно з орієнтуванням на місцевості має ряд особливостей. Місцеві предмети і форми рельєфу мають незвичайний вигляд у плані та в перспективі зверху, під час польоту на малих і гранично малих висотах вони швидко зникають з поля зору, зі збільшенням висоти польоту місцевість закривається серпанком, що значно погіршує видимість об'єктів місцевості. Тому для впевненого розпізнавання об’єктів місцевості під час ведення розвідки необхідно знати їх характерні ознаки.

Великі населені пункти з великої відстані мають вигляд темних плям, які виділяються на місцевості. Під час спостереження їх з близької відстані під невеликим вертикальним кутом добре видно вулиці та окремі будівлі. Між собою населені пункти розрізняються найчастіше загальним розплануванням забудованих кварталів, конфігурацією площ і великими будівлями навколо них, кількістю, характером і напрямком лінійних орієнтирів навколо населеного пункту.

Середні і малі населені пункти розпізнаються за кольором дахів та стін будинків і відрізняютьсяміж собою,як правило, конфігурацією,напрямком основних вулиць, розташуванням великих будинків. Селища сільського типу і окремі хутори розпізнаються важко і лише за наявністю значних орієнтирів, які знаходяться поблизу них.

Залізниці розпізнаються намісцевості своєюпрямолінійністю у вигляді темної вузької смуги з плавними заокругленнями. У лісі залізниці видно під час спостереження по вертикалі вниз. Нові залізниці відрізняються світлим фоном насипу.

Автомобільні дороги з твердим покриттям виділяються на місцевості смугами сірого кольору, насадженням дерев обабіч доріг. Від залізниць відрізняються більш крутими поворотами.

Ґрунтові дороги відрізняються від автомобільних тим, що мають більш часті повороти , об'їзди і широку колію.

Великіріки видно здалеку як широкі, темні, звивисті стрічки. Під час сонячного освітлення вони помітні на великій відстані за блиском води. Береги рік помітні на місцевості світлим тоном піску або смугою густої рослинності. Взимку заметені снігом ріки розпізнаються важко, встановити це можна лише за наявності крутих берегів або рослинності.

Невеликі річки та струмки розпізнаються лише під час польоту над ними. Добре помітні невеликі, часті вигини русел річок і більш темна рослинність на берегах.

Озера і водосховища добре помітні здалеку. Вони виділяються темною, рівною поверхнею і служать надійними орієнтирами в районах, де озер мало. Взимку озера розпізнати важко, їх легко сплутати із занесеними снігом безлісними ділянками в лісі.

Ліси добрерозпізнаються на великій відстаніза темно-зеленим забарвленням (хвойний ліс, листяний ліс влітку).Надійними орієнтирами на безлісній місцевості є гаї та діброви. Проте в лісисто-болотистій та лісовій місцевості контури окремих ділянок лісу розпізнаються важко. З середніх і малих висот добре помітні окремі дерева та лісові дороги, особливо в листяних лісах взимку.

Знання особливостей видимості об'єктів місцевості під час польотів вночі суттєво полегшує ведення розвідки.

Вечірні сутінки скорочують дальність видимості об’єктів місцевості, позбавляють їх забарвлення, оточуюча місцевість і орієнтири стають однотонними і невиразними.

Ясної ночі, під час місячного освітлення умови ведення розвідки такі, як і вдень. Об'єкти місцевості хоча й загального сірого кольору, проте добре розпізнаються на місцевості. Коли Місяцьзнаходиться високо над горизонтом, місцеві предмети розпізнаються досить легко, особливо у напрямку місяця, а якщо низько над горизонтом, краще помітні об'єкти місцевості в протилежному від місяця напрямку.

Темної безмісячної ночі неосвітлені населені пункти розпізнаються на місцевості у вигляді сірих плям з розпливчастими контурами на відстані 3-4 км. Рух наелектрифікованихзалізницях розпізнають за спалахами в місцях нещільного дотику струмоприймачів із дротами високої напруги. Автомобільні дороги розпізнаються у вигляді сірої стрічки тільки під час польоту над ними.

Розвідка невеликих річок, залізниць і автомобільних доріг, лісів і озер темної ночі з великих висот неможлива. Тому вночі візуальну розвідку ведуть, як правило, під час освітлення району цілей. Деякі дані про можливість візуальної розвідки вночі наведені в табл. 3.

Таблиця 3 – Можливості візуальної розвідки вночі

Результати розвідки цілей з вертольота негайно передаються на землю. Цілевказання виконується за квадратами координатної сітки або від орієнтирів, для чого завчасно намічають вигини річок, лісу, озера, перехрестя доріг, населені пункти тощо. Таким орієнтирам присвоюють номери.

Під часрозвідки зосередженнятанків, бронетранспортерів, автомобілів визначають характер об'єкта, координати центру району, зайнятого цим об'єктом, розміри району по фронту і глибині. Під час розвідки артилерійських батарей, мінометних позицій, батарей реактивної та зенітної артилерії визначають кількість батарей, число гармат, їх калібр і координати центру вогневої позиції.

Ефективність візуальної розвідки з вертольота малорозмірних цілей значно підвищується, якщо завчасно відомо їх місцезнаходження з даних аерофоторозвідки або агентурної розвідки.