Створених джерел, при цьому підстави, коло щц порядок призначення осіб, які мають право на нього чітко визначені законом і розширеному тлумаченню не підлягають. 2 страница
3.4. Порядок призначення пенсії державним || службовцям
Правовою основою для призначення пенсії даної категорії осіб є законодавство в сфері державної служби. Так, відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу", пенсії державним службовцям призначаються в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуєьться збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Заробітна плата для обчислення пенсії державним службовцям визначається в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (з наступними змінами) „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку
| для |
обчислення пенсій".1
За бажанням осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених виплат може визначатися також у порядку, передбаченому п. 4 цієї Постанови. Тобто, надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання „заслужений", за роботу з таємними документами, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на пенсію, якщо вони були фактично встановлені особі, а премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі по відповідній посаді, якщо вони були фактично їй встановлені.
Коригування зазначених виплат здійснюється відповідно до Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу", затвердженим спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Мінстерства фінансів України від 11 серпня 20)03 року 2.
У всіх випадках призначення пенсій заробіток для обчислення пенсій не може перевищувати сум заробітної
1 Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року •^ 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для ^числення пенсій» // Урядовий кзф'єр. - 10 червня 2000 року, № 105,
2 Порядок коригування розміру виплат, що включаються в заробіток
^ обчислення пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу",
атвеРДжений спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики
кРаїни та Мінстерства фінансів України від 11 серпня 2003 року // Вісник
еР*авної служби України. - 20ЮЗ, - № 8. - Ст. 23.
плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, на момент призначення пенсії,
П. 13 Перехідних положень Закону України „Пр0 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що з дня набрання чинності цим Законом при призначенні пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу", заробітна плата для обчислення пенсій враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.1
Відповідно до ст, 37 Закону України „Про державну службу", за кожний повний рік роботи на державній службі пенсія збільшується на 1 відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати,
Пенсія державному службовцеві виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержаного після виходу на пенсію.
Звернення за призначенням пенсії державного службовця може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому факт перебування на державній службі чи її залишення на момент звернення значення не має.
При зверненні за пенсією в період перебування на державній службі пенсія призначається з дня звільнення з посади державного службовця або з дня одержання
1 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України, - 2003, * №№49-51.-От. 376.
дозволу на її продовження. У разі зверення за пенсією після припинення державної служби або після одержання дозволу на продовження державної служби, пенсія призначається і виплачується з дня звернення.
Однією із найважливіших характеристик пенсійного забезпечення державних службовців є джерело фінансування пенсій. До набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія державним службовцям, відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу", виплачувалася за рахунок держави. Така пенсія за своєю правовою природою належала до державних пенсій, під якими в науці права соціального забезпечення розуміють пенсії, що призначаються громадянам у зв'язку з роботою на певних посадах, повязаних з виконанням державних обов'язків, і виплачуються, як правило, з державного чи місцевих бюджетів.
Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вніс суттєві корективи до порядку фінансування пенсій державних службовців. Згідно п. 13 Прикінцевих положень цього Закону, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право Державний службовець відповідно до Закону України >Лро державну службу", та розміром пенсії із солідарної системи фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про деякі питання фінансування соціальних виплат та пов'язаних з ними
адміністративних витрат" від 21 жовтня 2004 року1 ст. 37 Закону України „Про державну службу" доповненна нормою, відповідно до якої пенсія державним службовцям у частині, що не перевищу^ розмір пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування'^ виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу'5. В такому випадку пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах, тобто при досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу особа матиме право на пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування."
Законом України „Про державну службу" передбачені додаткові гарантії державним службовцям при виході на пенсію. Так, стаж державної служби не менше 10 років дає право у разі виходу на пенсію на отримання грошової допомоги, яка виплачується в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІУ Закон України „Про державну службу" доповнено статею 37-1, якою на законодавчорму рівні врегульовані питання порядку і умов перерахунку пенсій державних службовців. Зокрема, у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за Законом України „Про державну службу" відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Такий перерахунок здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У зв'язку із прийняттям вищезазначеного Закону, до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 внесено відповідні зміни та доповнення.1
При проведенні перерахунку пенсій державним службовцям виділяють дві категорії пенсіонерів: ті, які продовжують працювати на посадах, з якої призначено пенсію державного службовця та ті, які не працють на державній службі або продовжують працювати на інших посадах державних службовців (це можуть бути як вищі, так і нижчі за рангом посади).
Пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжуть працювати на посаді, з якої призначено
1 Про деякі питання фінансування соціальних виплат та пов'язаних 3 нимиадміністративних витрат" Закон України від 21 жовтня 2004 року ВідомостіВерховної Ради України. - 2005. - №2. - Ст. 32,
Постанова Кабінету Міністрів України від 32 квітня 2003 року №
°1 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня
^ року № 865 „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів
^Робітку для обчислення пенсії"' // Офіційний вісник України. - 2003. - №17. -
пенсію, перерахунок проводиться на підставі поданої довідки про одержану заробітну плату на момент перерахунку. Іншим пенсіонерам перерахунок проводиться на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій вказаним вище категоріям провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органими за останній місяць роботи. При цьому, у разі ліквідації державного органу довідка видається відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України від 3 грудня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 9 січня 2004 року №2/1).1
Враховуючи вищенаведене, під порядком призначення пенсії слід розуміти гарантовані Конституцією України та передбачені законом умови та процедури щомісячних пожиттєвих виплат за
рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України, які здійснюються після досягнення пенсійного віку, наявності неохідного страхового стажу та стажу державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування.
3.5. Пенсії державних службовців по інвалідності та втратою годувальника
Додаткові гарантії соціального захисту державних службовців мають місце і при настанні такого соціального ризику, як інвалідність.
В юридичній літературі інвалідність визначається, як соціальна недостатність, зумовлена стійкою (повною чи частковою) непрацездатністю особи, яка визначає необхідність її (такої особи) матеріального та соціального забезпечення.1
На сьогодні нормативне визначення цього поняття наведене в Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183.2 Так, відповідно до вказаної Інструкції, інвалідність - це соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я із стійким розладом функцій
1 Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України від 3 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 50. - СтЛ 173=
1 Синчук СМ. Теоретичні основи визначення інвалідності як соціального ризику // Держава та регіони. Серія: Право. - 2003. - №17. — Ст. 67.
2 Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183// °фіційний вісник України. - 2004. - № 17, - Ст. 456функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.
Ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання та групу інвалідності визначає медико-соціальна експертиза, яка проводиться відповідно до Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221.1 Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу є медико-соціальні експертні комісії, що організуються у самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київських та Севастопольких міських державних адміністраціях2.
Поняття інвалідності тісно пов'язане із групою інвалідності. В залежності від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюється І, II, III групи інвалідності. При цьому, критерії для встановлення кожної групи передбачені вже згадуваною Інструкцією про встановлення груп інвалідності. Одночасно зі встановленням групи визначається і причина інвалідності, якою може бути загальне захворювання, професійне захворювання, трудове каліцтво та
інвалідність з дитинства. Законодавством України можуть бути встановлені і інші причини інвалідності*1
Юридичне значення причини інвалідності полягає з тому, що вона визначає вид соціального забезпечення, яке надається особі та порядок його надання, а група інвалідності, в свою чергу, - розмір такого забезпечення.
Фактичний склад, що є підставою для призначення даного виду пенсії, охоплює такі юридичні факти:
- встановлення інвалідності І та II груп, незалежно від причин інвалідності в період перебування на державній службі;
- перебування на посаді державного службовця безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії;
- припинення ним державної служби;
- наявність загального трудового стажу згідно з вимога-ми ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення";
- наявність стажу державної служби не менше 10 років.2
При цьому слід враховувати, що відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вказаному
1 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221// Зібрання Постанов Уряду України. - 1994, - №8 -Ст. 190.
2 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 //Урядовий кур'єр. - 2 березня 1992 року, №12.
1 Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183 // Офіційний вісник України. - 2004, - №17. - Ст. 465,
2 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного Управління державної служби України від 31 липня 2000 року № 181/40 „Про врегулювання питання призначення пенсій державним службовцям у зв'язку з ^валідністю та втратою годувальника на випадок смерті державного службовця " // Офіційний вісник України. - 2000. - № 34. - Ст. 1446.
закону.1 З огляду на це, підлягає застосуванню ст. 32 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності із солідарної системи загально-обов'язвого пенсійного страхування.
Розмір пенсії державним службовцям у зв'язку з інвалідністю обчислюється у порядку, передбаченому Законом України „Про державну службу", зі збільшенням за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Враховуючи положення п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, в частині, що не перевищує розмір пенсії по інвалідності із солідарної системи виплачується з Пенсійного фонду України, а в частині, що перевищує цей розмір, - з Державного бюджету України.
Додаткові гарантії соціального захисту поширюються не тільки на державних службовців, але і на членів їх сімей. Такі гарантії проявляються в особливостях пенсійного забезпечення у зв'язку із втратою годувальника. Мета надання даного виду пенсійного забезпечення полягає у компенсації непрацездатним членам сім'ї, які перебували на утриманні державного службовця чи посадової особи
органу місцевого самоврядування, засобів до існування у зв'язку зі смертю цих осіб.
З огляду на те, що право непрацездатних членів сім'ї на матеріальне забезпечення у зв'язку із втратою годувальника, має похідний характер від права на матеріальне забезпечення самого годувальника. В юридичній літературі, зокрема з точки зору В.А. Тарасова до елементів фактичного складу, що обумовлює право на даний вид пенсії, окрім основного юридичного факту, відносять факти, що стосуються становища годувальника та факти, що стосуються правого становища членів його сім'ї.1
Враховуючи мету даного виду пенсії - коменсація втрачених засобів до існування, якими були заробітна плата чи пенсія годувальника, юридичним фактом, що обумовлює право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, має визнаватись не тільки після смерті, але й оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою Така позиція знайшла відображення у Законі України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст, 36 названого Закону, положення, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Важливу роль у даному фактичному складі відіграють юридичні факти, що стосуються правового становища годувальника, оскільки саме вони відрізняють цей вид пенсії від пенсії у зв'язку із втратою г°дувальника на загальних підставах.
1 Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. ' 2003. - №№ 49-51. - Ст.376.1 Тарасова В.А. Юридические фактьі в области пенсионного °беспечения. - М: Изд-во Моск.университета, 1974. - С. 72.
Такими юридичними фактами є наявність у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років та загального трудового стажу, згідно з вимогами ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення".1 В даному випадку, слід звернути увагу на ту обставину, що з набранняням чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", закони України та інші нормативнеє правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, тому підлягають застосуванню положення ст. 32 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачена тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності. Наявність такого страхового стажу на день смерті годувальника є підставою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника із солідарної системи. При цьому, у разі смерті пенсіонера, право на таку пенсію виникає незалежно від тривалості страхового стажу.
Юридичними фактами, що стосуються правого становища годувальника - посадової особи місцевого самоврядування, відповідно до ст, 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування", є наявність у годувальника стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби не менше 10 років та настання смерті в період перебування
на службі в органах місцевого самоврядування або одержання пенсії відповідно до цього Закону,1
Юридичними фактами, що стосуються правового становища суб'єктів права на пенсію у зв'язку із втратою Г0дувальника, є належність їх до передбаченого законом кола непрацездатних членів сім'ї та перебування на утриманні державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними членами сім'ї вважаються:
-чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли передбаченого законодавством пенсійного віку;
- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;
- діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довще, ніж до досягнення ними 23 років незалежно від того навчаються вони чи ні;
- чоловік (дружина), а у разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого г°Дувальника незалежно від віку і працездатності, якщо Він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною
1 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління державної служби України „Про врегулювання питання призначення пенсій державним службовцям у зв'язку з інвалідністю та втратою годувальника на випадок смерті державного службовця ?1 від 31 липня 2000 року № 181/40 // Офіційний вісник України - 2000, - № 34. - Ст, 1446.^
2 Ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України-2003. - №№ 49-51. - Ст. 376.с Ст, 21 Закону України „Про службу в органах місцевого
°врядування" від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України.
Ст. 175.
1(дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.1
При цьому усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника на рівні із рідними дітьми, а пасинок та падчерка мають право на таку пенсію, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Право неповнолітніх дітей на пенсію у зв'язку із втратою годувальника зберігається і у разі їх усиновлення.
З огляду на те, що склад сім'ї за чинним пенсійним законодавством не збігається зі складом сім'ї за цивільним правом, в галузевій літературі пропонується використовувати термін „пенсійна сім'я", під якою розуміється сукупність тих членів сім'ї померлого годувальника, які підлягають забезпеченню у разі його смерті.
На думку В. А. Тарасова перебування на утриманні померлого годувальника, як юридичний факт у галузевій літературі відносять до фактів-станів.2
Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виділяє два випадки визнання члена сім'ї утриманцем: якщо він перебував на повному утриманні померлого годувальника або не перебував на повному утриманні, але отримував від нього допомогу, що була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому дітям пенсія у зв'язку із втратою годувальника
призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.1
Розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї державного службовця визначається в порядку, передбаченому ст, 37 Закону України „Про державну службу" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії",2
Враховуючи норму п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку із втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування у розмірі, що не перевищує розмір такої пенсії із солідарної системи, виплачується із Пенсійного фонду України, а частині, що перевищує цей розмір, - з Державного бюджету України.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що пенсійне забезпечення державних службовців, слугуючи основним джерелом засобів до існування таких осіб в період об'єктивної неможливості продовження служби у відповідних органах, є одним із основних заходів їх соціального захисту. Тривале виконання завдань та функцій держави і місцевого самоврядування зумовлює надання додаткових,
порівняно із загальними, гарантій у сфері такого забезпечення, зокрема підвищеного розміру пенсій, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію. Впевненість у належному рівні матеріального забезпечення у старості, на випадок інвалідності чи матеріальному забезпеченні непрацездатних членів сім'ї у звязку із втратою годувальника, в свою чергу, сприяє сумлінному та результативному виконанню такими особами своїх службових обов'язків.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняття пенсія та назвіть її основні ознаки.
2. Які підстави виникнення пенсійних правовідносин державних службовців України?
3. Що слід розуміти під терміном «вислуга років»?
4. Які особливості стажу державної служби та його значення для виникнення пенсійних правовідносин?
5. Що слід розуміти під інвалідністю?
6. Наведіть перелік непрацездатних членів сім'ї згідно чинного законодавства.
7. Яка правова основа та особливості призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника?
Література
1. Андріїв В.М. Трудовий стаж за законодавством України: Автореф. дис.... кан.юрид.наук. - К., 1997.- С. 7
2. Андреев В,С. Право социального обеспечения в СРСР. Учебник для вузов. - М.: «Юрид. лит.» , 1987. -
с.зі.
3. Астрахан Е.Й, Принципи пенсионного обеспечения рабочих й служащих. - М.: Госюриздат, 1961. - С. 24.
4. Ачаркан В.А. Государственньїе пенсии .- М.: «Юрид. лит», 1967.-С. 68.
5. Безугла Я.І. Трудовий стаж і його юридичне значення. - К,: Тов, „Зання" Української РСР, 1979 -С.14.
6. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України. Навч. посібник. - К.: „Олан", 2004. - С. 132.
7. Гущин Й.В. Право членов колхоза на пенсию. - М.: «Юрид. лит.», 1972. - С.40.
8. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: Автореф, дис. ... канд. юрид. наук. - X., 2003. - С, 6.
9. Захарое М.Л., Тучкоеа З.Г. Право социального обеспечения России: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 2001. -С.113.
10. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. - М.: Изд-во МГУ, 1974. - С. 122-123.
11. Иваноеа Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СРСР. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - С.131.
12. Исаков В.Б. Юридические фактьі в советском праве. - М.: Изд-во «Юрид. лит.», 1984. - С. 24,
13. Иосифиди Д.Г. Право социального обеспечения Российской Федерации: Учебник для вузов/ Под. ред. проф. А.И. Бобьілева. - М.: Право й государство, 2003. -С, 289.
14. Князькова Л.М. Правові питання забезпечення пенсіями за вислугу років працівників органів внутрішніх справ: Авторефер. дис. ... канд.. юрид.наук, -Х.,2001.-С. 8.
15. Мачульская Е.Е., Гобачова Ж,А, Право социального обеспечения. Учебное пособия для ВУЗов. - 3-є изд.9 перераб. й доп. - М.: ЗАО «Книжний мир», 2001. - С. 104.
16. Никонов Д.А., Стремоухов А.В, Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под. ред. проф, А.В. Стремоухова. - М.: ПВОЮЛ Грачев С.М., 2001. - С, 79.
17. Орловський О.Я. Правова природа пенсії // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство, 2003. Вип. 187.-С. 72.
18. Право социального обеспечения. Учебник. / Под ред. К.Н. Гусова. - М.: ПВОЮЛ Грачев С.М., 2001, - С. 118.
19. Сердюк Ю.О. Соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ. - Атореф. дис. ... канд. юрид. наук. - X., 2005. - С. 11.
20. Сивак СМ. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні: Авторефер, дис. ... канд.. юрид.наук. - К., 1999. С. 13.
21. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С, 108,
22. Синчук СМ. Теоретичні основи визначення інвалідності як соціального ризику // Держава та регіони. Серія: Право. - 2003. - №17. - Ст. 67
23. Статків Б. Пенсія як об'єкт правовідносин у соціальному забезпеченні // Право України. - 1998. -
24. Тарасова В. А. Юридические фактьі в об ласти пенсионного обеспечения. - М.: Изд-во Моск.университета, 1974. - С. 72.
25. Тучкова З.Г. Общие вопросьі советского пенсионного права, Учебное пособие, - М.' Всесоюз.юрид.заочн, ин-т, 1986, - С. 51.
26. Чувакова А.М. Дефектність фактичних складів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук, - Одеса, 2004. - С. 10.