Створених джерел, при цьому підстави, коло щц порядок призначення осіб, які мають право на нього чітко визначені законом і розширеному тлумаченню не підлягають. 1 страница

Що ж до підстав виникнення правовідносин в сфері пенсійного забезпечення, в тому числі і права особи на пенсію, як необхідного елементу змісту таких правовідносин, то визначальним елементом цієї системи являється юридичний факт.

Багаточисельні і різносторонні дослідження юридичного факту, як у загальнотеоретичній, так і в галузевих правових науках, дають нам можливість не зупинятися на понятті „юридичний факт", тим більше, що незважаючи на різноманітність формулювань, науковці пропонують близькі за змістом визначення цього поняття.

Виникнення пенсійних правовідносин і, зокрема, права особи на пенсію обумовлюється не одиничним юридичним фактом, а комплексом юридичних фактів, їх сукупністю, тобто юридичним складом.

В правовій науці фактичний склад визначають, як сукупність юридичних фактів, з наявністю яких норми права пов'язують рух (виникнення, зміну та припинення) правовідносин чи, як юридичне значущу сукупність фактів, яка безпосередньо спричиняє встановлення правових наслідків. Вказуючи на зв'язок та взаємообумовленість елементів фактичного складу, настання правових наслідків тільки при наявності всіх елементів, В.Б. Ісаков визначає юридичний склад, як систему юридичних фактів.1 Такої ж позиці'1


отримується А.М, Чувакова, визначаючи фактичний клаД, як СИСТЄМУ юридичних фактів та юридичне аЧущих умов, передбачених нормами права, як підстава для настання правових наслідків.1

С.М Сивак до елементів пенсійного фактичного складу відносить об'єктивні факти, волевиявлення особи та рішення компетентного органу про призначення пенсії. Об'єктивні факти, в свою чергу визначаються, як передбачена юридичними нормами сукупність конкретних соціальних обставин, необхідних для виникнення в особи права на отримання пенсії. Автор розрізняє абсолютно об'єктивні факти, що не залежать від волі суб'єкта (стать, вид пенсійної непрацездатності) та зумовлюють вид пенсійних правовідносин та відносно об'єктивні, що пов'язані з волевиявленням особи (трудовий (страховий) стаж) та визначають обсяг пенсійного права особи.2

З огляду на вищенаведені позиції, не заперечуючи обумовленість динаміки пенсійних правовідносин саме фактичним складом, можна зробити висновок, що визнання юридичного значення за окремими його елементами, дозволяє виділити ту обставину, з якою законодавець пов'язує необхідність правового регулювання тих чи інших суспільних відносин.

Положення щодо фактичного складу пенсії Державних службовців розриваються в нашому наступному питанні 3.2.


Авто

1 Исаков В.Б. Юридические фактьі в советском праве. - М.: ИзД° «Юрид. лит.», 1984. - С. 24.


Чу вакова А.М. Дефектність фактичних складів: Автореф, дис. ... • к>рид. наук. - Одеса, 2004. - С. 10.

' Сивак С.М. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні: дис. ... канд.. юрид.наук. - К., 1999. - С. 9-Ю.

3.2. Юридичні факти, що породжують пенсійне забезпечення державних службовців

Говорячи про соціальнозабезпечувальні правовід, носини такої професійної групи, як державні службовці доцільно зазначити, що вони виникають на основі юридичних фактів, які передбачені законом України „Про державну службу". Так, відповідно до ст. 37 вказаного Закону, такими юридичними фактами е досягнення встановленого законом пенсійного віку, наявність загального трудового стажу, необхідного стажу державної служби та праця на посадах державних службовців на час досягнення пенсійного віку,1

З 4 лютого 2003 року набрав чинності Закон України від 16 січня 2003 року № 432-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про державну службу"2, відповідно до якого розширено коло осіб, які мають право на пенсію державного службовця. Дія цього Закону поширюється тепер і на осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Тобто, юридичними фактами, необхідними для виникнення права на пенсію державного службовця для даної категорії осіб є досягнення встановленого законодавством пенсійного віку, наявність загального трудового стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців. При цьому слід враховувати те, що закон зворотної дії немає, тому соби, які мають 20 років стажу на посадах, віднесених

категорій посад державних службовців, але досягли

пенсійного віку до 4 лютого 2003 року, права на

призначення пенсії відповідно до ств 37 Закону України

Про державну службу" не мають.

Вище зазначалося, що одним із юридичних фактів, який обумовлює право на пенсію державного службовця є досягнення встановленого законодавством пенсійного віку, В чинному пенсійному законодавстві термін „пенсійний вік" не використовується, натомість вказується конкретний вік при досягненні якого особа має право на пенсію. Тому під терміном „досягнення пенсійного віку" слід розуміти досягнення відповідно 60 років для чоловіків та 55 років для жінок. Досягнення вказаного віку, презюмуючи постійну непрацездатність особи, є необхідною умовою для призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Встановлений законодавством пенсійний вік збігається з граничним віком перебування особи на державній службі, передбаченим ст. 23 Закону України „Про державну службу". Поряд з цим, вказана стаття передбачає можливість продовження терміну державної служби, але не більш, як на 5 років. Таке продовження здійснюється керівником державного органу за погодженням з Начальником Головного управління Державної служби при Кабінеті Міністрів України. Порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня

2003 року1. У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бутц залишені на державні службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу2.

З огляду на наведене, право на пенсію державного службовця, за наявності інших підстав, мають особи, які продовжують працювати на посадах державних службовців після досягнення ними пенсійного віку.

Наступним елементом фактичного складу, який обумовлює право на пенсію державного службовця, є наявність страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років.

Відповідно до ст. 9 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від 14 січня 1998 року3, основною підставою, що зумовлює право на забезпечення за державним соціальним страхуванням, є страховий стаж.

На основі цього закону, страховий стаж, як юридичний факт, що породжує право на пенсію, передбачений Законом України „Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування". Ст. 1 вказаного закону страховий стаж визначається, як період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався

1 Порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі затверджений постановою Кабінету Міністрів України ВІД 26 грудня 2003 року // Зібрання Постанов Уряду України. - 2004 „ - №2 - Ст-190.

2 Ст. 23 Закону України „Про державну службу'9 від 16 грудня І9"-> року// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. - Ст. 490.

3 Основи законодавства України про загальнообов'язкове держави соціальне страхування від 14 січня 1998 року Відомості Верховної Р^*1 України. - 1998. - №23. - Ст. 121.

бір на обов'язкове державне пенсійне страхування чгіДн° *3 закон°Давством? Щ° діяло раніше, та (або) підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ст, 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом. Таке зарахування здійснюється у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.1 З огляду на це, загальний трудовий стаж, з яким законодавство пов'язує право на пенсію державного службовця, зараховується до страхового стажу, що є підставою для призначення пенсії відповідно до вищеназваного Закону.

Ще одним юридичним фактом, з яким законодавство пов'язує право на пенсію державного службовця є стаж державної служби не менше 10 років чи стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців не менше 20 років. В останньому випадку право на пенсію виникає незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Саме ця обставина відрізняє даний вид пенсії від пенсії за віком на загальних підставах.

В юридичній літературі висловлюється позиція ПРО необхідність віднесення стажу державної служби до СПеЦІального стажу. Тому для визначення місця

Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон ШИ від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. --.-от. 376.

державної служби в загальному періоді трудов0-діяльності, слід детальніше зупинитися на категорії спеціального трудового стажу.

У галузевій літературі зустрічаємо наступу визначення спеціального трудового стажу. Це: загальна тривалість трудової діяльності в певних районах країни з певними умовами праці, на певних посадах і певного змісту, а також у певних галузях народного господарства незалежно від перерв у цій діяльності (ЯЛ. Безугла)1-встановлена державою сумарна тривалість визначених видів суспільно корисної діяльності, які проходять у відповідних умовах (включаючи кліматичні), професіях, посадах та установах, з якими пов'язані особливі правомочності суб'єктів у пенсійному забезпеченні (Е.Г.Тучкова)2; тривалість роботи, як правило, тільки у суспільному виробництві з урахуванням умов її важкості чи інтенсивності, займаної посади, або місцевості в якій ця праця здійснювалась (В.М. Андріїва)3; сумарна тривалість трудової чи іншої суспільно корисної діяльності, виокремлена із загального трудового стажу або за її змістом, або за умовами праці, в тому числі кліматичними (І.М. Сирота)4;

Узагальнюючи, можна стверджувати, що дослідники зійшлися на думці про те, що критеріями виокремлення спеціального стажу є особливі умови та зміст праці.

Безугла ЯЛ. Трудовий стаж і його юридичне значення. - К.: Тов. „Зання" Української РСР, 1979 - С.14,

2 Тучкова З.Г. Общие вопросьі советского пенсионного права-Учебное пособие. -М.: Всесоюз.юрид.заочн. ин-т, 1986. - С. 51.

3 Андріїв В.М. Трудовий стаж за законодавством України: Автореф-дис..., кан.юрид.наук. - К., 1997. - С. 7

4 Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. - *" Юрінком Інтер, 1998. - С. 79.

За словами І.П. Трекова, професія державного

ттужбовця являє собою особливий різновид трудової

лільно КОрИСНої діяльності людей, які володіють

пеціальними теоретичними знаннями, навичками та

міннями, набутими в результаті професійної

підГотовки, досвіду роботи в системі державного

управління. Такий особливий характер професійної

діяльності державних службовців обумовлюється

специфікою виконуваних ними завдань з реалізації

функцій держави, їх суспільно корисною масштабністю.

Державна служба, полягаючи, з одного боку, у виконанні функцій, що випливають із сутності та призначення держави, з другого - в обслуговуванні суспільства, забезпеченні прав та свобод фізичних та юридичних осіб, передбачає не тільки наявність спеціальних обмежень, а й вимагає значних інтелектуальних й емоційних навантажень, супроводжується підвищеною відповідальністю. Саме ці обставини дають підстави для виокремлення стажу державної служби із загального трудового стажу.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію, визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року2. Відповідно до вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба):

Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних
слУжбовців: Автореф. дис. ... канд, юрид. наук. - X., 2003. - С. 6.
По 2 Порядок обчислення стажу державної служби затверджений

становою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року // Зібрання

^анов Уряду України, - 1994. - №8, - Ст.213.

- на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України "Пр0 державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР;

- на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці;

- на посадах спеціалістів кримінально-виконавчої системи (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республікан­ського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту інвалідів;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів Пержавної інспекції навчальних закладів при Міністерстві освіти України;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів Державного архіву при Раді міністрів Автономної республіки Крим;

- на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування",

Крім цього, до стажу державної служби включається також період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом, мова йде

про:

- час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, — період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років;

- час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював у державному органі;

- час військової служби у Збройних Силах та Інших військових формуваннях;

- час роботи за кордоном за направленням Державних органів, якщо до направлення за кордон працівник працював у таких органах і протягом трьох Місяців після повернення із закордону, не враховуючи ЧасУ на проїзд, влаштувався на роботу в державний орган;

- час роботи на посадах керівних працівників і ПеЦіалістів в апараті організацій, створених на базі

ліквідованих міністерств, яким делеговано функції управління майном організацій і підприємств заснованих на загальнодержавній власності;

- час роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Державному центрі зайнятості та місцевих центрах зайнятості;

- час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у п. 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців;

- час навчання в аспірантурі або докторантурі Української Академії державного управління при Президентові України з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на державну службу;

- час роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції закладів освіти при Міністерстві освіти України;

- час роботи на посадах керівників, їхніх заступників, головних інженерів державних підприємств, установ, організацій, якщо безпосередньо з цих посад вони призначені (обрані) на посади державних службовців першої - четвертої категорій;

- стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року?


езалежно від наявності перерв у роботі, на посадах р^них працівників і спеціалістів Національної комісії регулювання електроенергетики України та її територіальних представництв, а також стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації;

час навчання в Національній академії державного управління при Президентові України за денною формою, якщо до вступу в Академію випускник перебував на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування і після закінчення навчання повернувся на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування або вступив до аспірантури чи докторантури Академії з відривом від роботи.

З наведеного нормативного акту випливає, що стаж державної служби та стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, не співпадають. До останнього, в свою чергу, зараховується служба на посадах державних службовців, передбачених ст. 25 Закону України „Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідних посад державних службовців.

Стаж державної служби характеризується подвійною природою. З одного боку, це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому Державному пенсійному страхуванню, тобто фактичний страховий стаж особи. Такий період, включаючись у загальний стаж трудової діяльності, відповідно до ст. 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вказаним Законом. З іншого боку, виокремлення стажу державної служби та стажу роботи Па посадах, віднесених до категорій посад державних СлУжбовців, як юридичного факту, що дає право на

пенсію державного службовця, зумовлюється саме специфікою даного виду діяльності. В цьому випадку, на відміну від пенсії за віком у солідарній системі, має значення саме практичне виконання завдань і функцій держави, а не факт сплати страхових внесків, тобто трудовий стаж, як підстава для призначення пенсії державного службовця зберігає своє значення.

3.3. Пенсії державних службовців, як пенсії за вислугу років

В юридичній літературі висловюлються думки про необхідність віднесення пенсії державних службовців до пенсії за вислугу років. При цьому автори беруть за основу критерії оцінки державної служби і пільги, що за неї надаються.

Слід зазначити, що вітчизняне законодавство не дає нормативного визначення вислуги років та не передбачає критеріїв її відмежування від спеціального стажу.

В галузевій літературі вислуга років визначається як період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює пред'являються вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, і при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність чи як особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку? який дає право на пенсію за віком. Російські науковШ Д.А. Никонов та А,В. Стремоухов визначають вислугу років, як встановлену законом тривалість військової

служби, служби і роботи в правоохоронних органах, а також іншої суспільно корисної діяльності, прирівняної до ЦІЄ1 служби, яка дає право на пенсію незалежно від віку за умови звільнення зі служби (роботи), у зв'язку з якою призначається пенсія.1 Такої ж позиції дотримуються науковці О.Е Мочульська та Ж.А. Горба-чова.

У наведених визначеннях юридична суть вислуги років розкривається через наслідки, які породжує цей юридичний факт у сфері пенсійних правовідносин. Особливість вислуги років полягає в тому, що вона є основною чи однією із основних (поряд із віком та (або) стажем) підставою, що обумовлює право на пенсію. Таке значення цього виду трудового стажу пов'язане із законодавчою презумпцією втрати професійної працездатності чи придатності внаслідок тривалого виконання того чи іншого виду діяльності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Термінопоняття «пенсія за вислугу років» похідне від слів «служба», «служіння», «вислуга». Цей правовий інститут породжений потребами служіння, причому саме інтересам держави, необхідністю здійснення саме її Цілей, завдань та функцій. Служіння іншим інтересам, як приватних осіб, так і недержавних структур та організацій, ніколи в праві службою та вислугою років не визначалося та не мало юридичних наслідків для

У Никонов Д.А., Стремоухов А,В. Право социального обеспечения:
чебное пособие / Под. ред. проф. А.В. Стремоухова. - М.: ПВОЮЛ Грачев
С-М.,200І.-С.79.

у Мачульская Е.Е., Гобачова Ж.А. Право социального обеспечения.
еоное пособия для ВУЗов. - 3-є изд., перераб, й доп. - М.: ЗАО «Книжньїй
МИР», 2001. -С. 104.

пенсійного забезпечення, про що свідчить аналіз відповідного законодавства.

В історичному розрізі при співставленні з іншими видами пенсійного забезпечення, пенсію за вислугу років можна вважати «родоначальницею» пенсійного права, а тривалий час - з XVII до кінця XIX століття -вона була по суті єдиним видом забезпечення такої якості та властивості. Свого часу, історично так склалось, що першою і тривалий час в СРСР єдиною категорією пенсіонерів були тільки працівники, які служили інтересам держави, яким надавався пансіон за різними підставами (чи то старість, інвалідність тощо). Інші соціальні групи (селяни, робітники) правом на пенсію тривалий час наділені не були.

Дослідження пенсійного законодавства минулого, дозволяє передбачити, що пенсійне забезпечення за вислугу років, яке в своєму розвитку заклало основи існуючих сьогодні самостійних видів пенсіонування. Вік, хвороба, інвалідність, втрата годувальника, який перебував на державній службі, свого часу були причинами, які зумовили обов'язок держави щодо надання відповідних засобів до існування бувшому чиновнику або членам його сім'ї, а згодом стали його підставами, якими вони є сьогодні.

В юридичній літературі вихід на пенсію за вислугу років порівнюється з пенсією у зв'язку з інвалідністю III групи, оскільки в обох випадках пенсія призначається при втраті професійної працездатності і неможливості виконувати попередню роботу. Пенсія за вислугу років дає особі можливість змінити вид діяльності і при цьому одночасно одержувати пенсію І заробітну плату ще до досягнення віку, необхідного призначення пенсії за віком. Якщо за станом здоров

особа немає змоги продовжувати роботу, то така пенсія служить основним джерелом засобів до існування.

З огляду на це, пенсія за вислугу років в галузевій літературі визначається, як щомісячні грошові виплати із державного бюджету чи пенсійного фонду, що призначаються пожиттєво, з метою компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з припиненням роботи чи служби, особам, які мають встановлену законом тривалість вислуги років.1

З врахуванням загальних правових ознак пенсії, поняття пенсії за вислугу років можна сформулювати наступним чином. Це довічні (пожиттєві) щомісячні грошові виплати за рахунок державного бюджету та Пенсійного фонду, які встановлюються особам у зв'язку з здійсненням ними в минулому службових функцій, на умовах, в розмірах та порядку, передбаченому діючим законодавством. Таке визначення пенсії за вислугу років є загальним, яке дозволяє з одного боку виділити їх як самостійний вид пенсійного забезпечення, з іншого -відобразити загально правові ознаки пенсії і, по-третє, конкретизувати, видозмінювати приспособлювати його в залежності від визначених законодавцем додаткових вимог до визначених категорій громадян (військово­службовців, суддів, народних депутатів, прокурорів тощо)

Доцільно буде загострити увагу на специфічних ознаках, які відображені у наведеному вище визначенні.

Перш за все акцентуємо увагу на суб'єкті -отримувачі пенсії: це особа, яка виконує службові

Ф Иосифиди Д.Г. Право социального обеспечения Российской
еДерации: Учебник для вузов/ Под. ред. проф. А.И. Бобьілева. - М: Право й
УДарство? 2003. - С. 289.

обов'язки, тобто обов'язки, продиктовані загально­державними інтересами (організації внутрідержавного життя тощо). Іншими словами, як і в минулому, суб'єктом права на цей вид пенсіонування, на відміну від інших видів пенсійного забезпечення, може виступати лише громадянин, який мав в минулому статус державного службовця.

По-друге, право на даний вид пенсії у особи виникає в тому випадку, коли вона відслужила, тобто пенсія за вислугу років призначається лише в тому випадку, якщо особа припинала виконувати обов'язки державної служби з огляду на професійну непридатність за станом здоров'я чи за віковим критерієм. Межа професійної непридатності коливається, однак сама вона завжди передбачена, незалежно від індивідуальних особливостей організму людини, який претендує бути визнаним пенсіонером за вислугу років. Саме тому, навіть у тих випадках, коли закон встановлює певні вікові критерії для виникнення права на пенсію цього виду, що зближує його за своєю природою до пенсії за віком, яка надається на пільгових умовах, він достатньо категоричний: обов'язковою умовою призначення пенсії за вислугу років є припинення виконання обов'язків державної служби.

По-третє, спеціальною ознакою є те, що дана пенсія фінансується за рахунок державного бюджету. Соціальне страхування стає державним лише в тому випадку, коли сама держава за рахунок власних коштів розраховується за той чи інший соціальний ризик. Саме державна казна, а не створені державою фінансові структури (фонди), несуть зобов'язання щодо виділення коштів на пенсійне забезпечення своїх службовців, в той час як державний бюджет і держава в цілому щодо інших видів пенсіонування виступає лише в якості

і

гаранта, який здатний примусити до виконання зобов'язань, однак не безпосереднього їх виконавця.

Пенсія за вислугу років призначається працівникам, які виконують специфічну трудову функцію, тобто не будь-яку роботу на державу, а саме службову функцію,

Поняття служби та службового права достатньо повно висвітлені в юридичній літературі, і приймаючи до уваги, що ми не ставимо на меті виявлення специфіки цього правового феномену, обмежимося лише констатацією положень діючого законодавства та наукових досліджень.

Держава презюмує втрату професійної працездатності і тому призначає пенсію лише особам, які припинили відповідний вид професійної діяльності, одночасно зберігаючи право займатися іншими видами трудової діяльності. Цією ознакою пенсія за вислугу років завжди відрізнялась від інших видів пенсій, які виплачуються працюючим пенсіонерам у повному обсязі. Аналогічна практика і у Російській Федерації (п.4 ст. 18 Закону про трудові пенсії).

Передбачаючи право на пенсію державного службовця, законодавець офіційно не називає стаж Державної служби вислугою років. Окрім такого стажу, необхідною умовою виникнення права на пенсію є Досягнення пенсійного віку та наявність загального трудового стажу, призначення пенсії має місце незалежно від звільнення зі служби. Крім того, зарахування до стажу державної служби часу роботи (служби) на посадах, не віднесених до посад державних СлУжбовців (окрім суддів, слідчих та прокурорів, що випливає із самої природи державної служби), суперечить природі правового інституту вислуги років, Як тривалої діяльності тільки певного виду.

Вищенаведене дає підстави для висновку, щ0 даний вид пенсії є пенсією за віком. Стаж державної служби, в свою чергу, є необхідною умовою для встановлення додаткових, порівняно із загальними гарантій у пенсійному забезпеченні для осіб, діяльність яких полягає у виконанні завдань і функцій держави зокрема, підвищеного розміру пенсій, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію.