Розширення сфери зайнятості, підвищення добробуту населення

Основною причиною незайнятості і низького рівня життя на селі є більше, ніж дворазове скорочення обсягів сільськогос­по­дарського виробництва у 90-і роки, погіршення його галузевої та со­ціаль­но-економічної структури; занепад промислових виробництв, розташованих у сільській місцевості, підсобних цехів і промислів сільськогосподарських підприємств; зменшення кількості сільських жителів, які працювали свого часу у містах (маятникових мігрантів).

У галузевій структурі сільського господарства істотно змен­шилась частка виробництв трудомістких видів продукції: молока та м’я­са, цукрових буряків, плодів та ягід, льону, хмелю, виробництво картоплі та овочів майже повністю перемістилось із сільськогоспо­дарських підприємств у господарства населення. Як наслідок, у 1991–2003 рр. чисельність зайнятих у сільськогосподарських підприємствах скоротилась із 4,4 млн до 2,1 млн осіб, а зайнятих в особистих селянських господарствах збільшилась від 0,7 млн до 2,8 млн осіб. При цьому в сільськогосподарських підприємствах існує приховане без­робіття, а більшість працездатного населення, яке не має іншого місця роботи, окрім особистих господарств, не вважає себе праце­влаштованою. Зайнятість в неаграрних видах діяльності в сільській місцевості скоротилась більш як удвічі і продовжує скорочуватись. У зв’язку з закриттям закладів соціальної сфери зменшується також і кількість працівників цієї сфери. На початок 2004 р. на обліку в службі зайнятості перебувало понад 451 тис. осіб, які проживають у сільській місцевості, з яких більше половини є власниками земельних і майнових паїв.

Сукупні витрати на душу населення майже 85% сільського населення не досягають прожиткового мінімуму. У сільському господарстві 32% працюючих отримує заробітну плату меншу від її мінімального рівня і 78% – нижчу, ніж прожитковий мінімум для працездатної особи. Значна частина заробітку працівникам сільського господарства видається продукцією за завищеними цінами. Доходи сільських пенсіонерів за рахунок отриманих ними пенсій на третину менші, ніж міських. В майбутньому цей розрив може збільшитись, оскільки особи, зайняті лише в особистих селянських господарствах, не беруть участі у формуванні пенсійних фондів. Ці ж особи не мають належного соціального захисту при втраті працездатності та в інших випадках. У подоланні бідності на селі надзвичайно низько вико­рис­товуються можливості розвитку малого і середнього підприємництва у сільському господарстві та неаграрних видах діяльності.

З метою розширення сфери зайнятості, підвищення добробуту сільського населення розв’язуватимуться наступні завдання:

· щодо створення додаткових робочих місць в галузях сільсько­го господарства, зберігання та переробки продукції, агросер­вісного обслуговування тощо:

P стимулювання розвитку трудомістких галузей аграрного виробництва;

P заохочення юридичних та фізичних осіб до створення в сільській місцевості заготівельних пунктів, підприємств та цехів з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції;

P розширення діяльності обслуговуючих кооперативів в аграрній сфері;

· щодо збільшення доходів, посилення соціального захисту працівників сільського господарства:

P подолання залишкового принципу формування фонду оплати праці у сільськогосподарських підприємствах;

P удосконалення системи оплати праці в аграрній сфері;

P забезпечення дотримання усіма суб’єктами господарювання в аграрному секторі державних гарантій щодо розмірів та термінів виплати заробітної плати;

P залучення до системи соціального страхування осіб, зайнятих в особистих селянських господарствах;

· щодо розвитку особистих селянських господарств:

P удосконалення державної підтримки особистих селянських господарств;

P сприяння трансформації частини особистих селянських гос­подарств у підприємницькі структури;

· щодо розвитку малого і середнього підприємництва в несільськогосподарських видах діяльності:

P вдосконалення нормативно-правової бази щодо сприяння ма­лому і середньому підприємництву у сільській місцевості;

P запровадження організаційно-економічних механізмів під­трим­ки розвитку несільськогосподарських видів діяльності в сільській місцевості на засадах малого та середнього підприємництва;

P формування системи інформаційно-консультативного та фа­хового забезпечення розвитку несільськогосподарських видів діяль­ності у сільській місцевості.