Реструктуризація КСП: порядок, форми, умови правонаступництва

 

 

Реструктуризація – це здійснення організаційно-економічних, правових або технічних заходів, спрямованих на зміну структури колективного сільськогосподарського підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності вироб­ництва, вдосконалення управління тощо. Чинне законодавство України передбачає кілька способів реструктуризації КСП. Так, КСП можуть бути реструктуризовані шляхом реорганізації, ліквідації з ініціативи КСП, ліквідації через процедуру банкрутства, через санацію та через залучення інвестора.

Реорганізація – це припинення діяльності підприємства та ви­ник­нення на його основі однієї або кількох нових юридичних осіб, які стають правонаступниками майна, майнових прав та зобов’язань реорганізованого підприємства. Здійснення реструк­тури­за­ції КСП шляхом його реорганізації означає перекладення на но­востворені господарські формування як правонаступників КСП всього тягаря його заборгованості. Такий спосіб реструктуризації можливий у випадках наявності у КСП невеликої заборгованості. Однак, якщо його заборгованість сягає великих розмірів, то новостворена юридична особа не буде економічно життєздатною. Реорганізація підприємства здійснюється шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення. При реорганізації підприємства звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів згідно з трудовим законодавством України. Підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Злиття – спосіб реорганізації, при якому два або декілька підприємств зливаються в одне. Злиті підприємства припиняють діяльність як юридичні особи. Усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

Приєднання – спосіб реорганізації, коли одне підприємство приєднується до іншого і до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства. Останнє підприємство припиняє діяльність як юридична особа і виключається з державного реєстру України.

Поділ – спосіб реорганізації, при якому на базі одного підприємства створюється декілька нових, що приводить до припинення діяльності реорганізованого підприємства як юридичної особи і виключення його з державного реєстру України. До нових підприємств переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Виділення – спосіб реорганізації, при якому з підприємства виділяється одне або декілька нових. До кожного з них за роздільним балансом переходять права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Як бачимо, принципової різниці між поділом та виділенням немає, крім того, що в останньому випадку реорганізоване підприємство не припиняє діяльність як юридична особа.

Перетворення – один з напрямів реорганізації підприємства, при якому змінюється тільки його організаційно-правова форма. До підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов’язки колишнього підприємства.

Ліквідація – це спосіб припинення діяльності підприємства без створення на його основі підприємства правонаступника. У разі ліквідації з ініціативи підприємства рішення про ліквідацію прий­мається власником (стосовно колективного сільськогосподарського підприємства – загальними зборами або зборами уповноважених). У разі ліквідації підприємства через процедуру банкрутства рішення про ліквідацію приймає суд або арбітражний суд. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (уповноваженим ним органом) або призначається судом. Власник, суд або арбітражний суд встановлюють порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менший від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Банкрутство – це визнана господарським судом неспромож­ність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування процедури ліквідації. Підприємство вважається неплатоспроможним, коли воно нездатне виконувати після настання строку сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, зокрема і по заробітній платі, а також зобов’язання щодо сплати податків і зборів. У процесі здійснення процедури банкрутства відбувається задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації майна підприємства з передачею виручених грошових коштів кредиторам. Таким чином, здійснення процедури банкрутства призводить до відчуження великої кількості майна КСП-боржника, в результаті чого подальше функціонування такого КСП як господарюючого суб’єкта стає економічно проблематичним.

Санація – це система заходів, що здійснюються з метою запо­бігання визнання підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також незадоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури підприємства боржника. В результаті санації, яка від­бу­вається в рамках процедури банкрутства, всі борги КСП погашаються, а КСП реструктуризується в іншу юридичну особу, до числа заснов­ників якої ввійде і сенатор (або сенатори). Створена в процесі санації КСП-боржника нова юридична особа отримує практично всі виробничі ресурси цього КСП і, позбавившись боргового тягаря, матиме можли­вість продовжувати господарську діяльність. Процедура санації є дуже складною, несе великий ризик і відлякує потенційних сенаторів від участі у санації КСП. Тому даний спосіб реструк­туризації поширення не набув.

Реструктуризація КСП на основі залучення інвестора дещо нагадує оздоровлення КСП через санацію, оскільки також передбачає погашення інвестором боргів КСП. Істотною відмінністю такого способу реструктуризації КСП від його реструктуризації через санацію є проведення реструктуризації на двосторонній основі, тобто на основі домовленості (угоди) між КСП-боржником та інвестором. Такі опосередковуючі структури, як арбітражний суд, збори чи комітет кредиторів КСП при даному способі реструктуризації КСП відсутні. Саме тому цей спосіб реструктуризації КСП є більш привабливим для інвесторів і досить часто застосовується при реструктуризації КСП.

Однією з передумов реформування відносин власності є визначення частки кожного члена господарства в майні КСП. Для цього необхідно здійснити паювання майна КСП в тих господарствах, де воно ще не проводилося, а в тих господарствах, де воно було проведене раніше, виправити помилки та внести відповідні корективи у розрахунки.

Метою паювання майна в господарстві є:

1. Визначення частки в спільному майні кожного члена КСП. Тільки після паювання можна стверджувати, що майно господарства є спільною частковою власністю його членів.

2. Забезпечення права членів КСП на отримання майнового паю при виході з господарства. Член КСП може отримати свій майновий пай в натурі тільки за умови, що майно господарства розпайоване і йому визначена належна частка.

3. Забезпечення правової і організаційної основи для реструктуризації господарства. Без визначення частки кожного члена господарства КСП не може реформуватись. Колгосп був подібний до державного підприємства: в ньому не визначалася майнова частка кожного члена господарства. В ринковій економіці при створенні будь-якої приватної юридичної особи частки всіх її учасників повинні бути чітко визначені. Наприклад, в акціонерному товаристві кожен акціонер має визначену кількість акцій, а в товаристві з обмеженою відповідальністю кожен учасник має свою частку в статутному фонді, виражену у відсотках. Частки кожного учасника товариства з обмеженою відповідальністю повинні бути зазначені в установчих документах. Без визначення розміру майнових паїв, а в багатьох випадках і без визначення майна членів господарства в натурі, реорганізація КСП неможлива, оскільки при підписанні і затвердженні установчих документів нових підприємств буде порушуватись чинне законодавство.

Майновий пай – це частка кожного члена КСП в майновому пайовому фонді, розмір якої залежить від трудової участі в діяльності підприємства. Право на отримання майнового паю визначається відповідно до Законів України “Про колективне сільськогосподарське товариство” і “Про власність”. Відповідно до вищезгаданих норма­тивних актів майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності. Частка кожного члена товариства визначається на основі його трудового внеску до підприємства. Пай (частка) є влас­ністю члена підприємства. Право розпоряджатися майновим паєм за власним розсудом член підприємства набуває тільки після припинення членства у КСП. Відносини членства або виходу з КСП регулюються статутом. У процесі реструктуризації колективного сільськогоспо­дарського підприємства повинні бути визначені індивідуальні майнові частки (паї) кожного члена КСП. Ця робота проводиться комісією із реструктуризації і починається із складання списку осіб, які мають право на отримання майнового паю. Список претендентів на майновий пай має бути підписаний головою КСП і завірений печаткою підприємства.

Паювання майна в господарстві регулюється чинним законо­давством та положенням про паювання майна, яке розробляється комісією з реструктуризації та затверджується загальними зборами. Положення про паювання майна регулює такі питання:

· визначення дати проведення паювання;

· визначення категорій осіб, які мають право на майновий пай;

· визначення методики розрахунку індивідуальних майнових паїв;

· термін проведення інвентаризації;

· методика уточнення вартості майна, термін проведення уточнення вартості майна (за необхідністю);

· методика розрахунку пайового фонду;

· методика виділення майна в натурі у разі виходу осіб зі складу КСП.

Сама процедура паювання майна в господарстві складається з таких етапів:

· прийняття загальними зборами рішення про паювання майна;

· визначення дати проведення паювання майна;

· визначення категорій осіб, що мають право на майновий пай, складання попереднього списку осіб, що мають право на майновий пай, його оприлюднення;

· прийняття заяв та претензій від членів КСП щодо включення їх до списку осіб, що мають право на майновий пай;

· формування остаточного списку осіб, що мають право на майновий пай;

· розрахунок індивідуальних трудових внесків осіб, що мають право на майновий пай;

· проведення інвентаризації майна, перевірка правильності індексації основних засобів;

· проведення уточнення вартості майна;

· розрахунок пайового фонду;

· складання плану розподілу пайового фонду;

· складання переліків майна пайового фонду, резервного фонду, соціальної сфери, для погашення боргів;

· визначення розмірів індивідуальних майнових паїв;

· виділення майна в натурі у разі виходу з членів КСП.

Чисельність категорій людей, які мають право на частку майна, не обмежується законодавством. Перед тим, як комісія з питань реструктуризації підготує список осіб, які мають право на майновий пай, загальні збори повинні затвердити критерії, що слугували б законною підставою для набуття права власності. Більшість з тих, кого занесено до списку осіб, що мають право на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай), фігурують також у списку осіб, що мають право на отримання майнового паю. Зокрема, йдеться про осіб, які були членами КСП на день прийняття загальними зборами рішення про паювання майна:

· тимчасово відсутніх членів КСП (призваних на дійсну військову службу, направлених на навчання), за якими зберігається членство в підприємстві;

· пенсіонерів господарства, незважаючи на їх пенсійний вік;

· колишніх членів господарства, котрі вилучили землю, але не отримали власності;

· осіб, звільнених у зв’язку зі скороченням штатів і які не працюють не більше як 2 роки з моменту звільнення;

· осіб, які мають право повернутися на попереднє місце роботи згідно з чинним законодавством;

· інвалідів, які працювали на підприємстві, одержали на ньому інвалідність і в даний час не працюють;

· спадкоємців членів КСП, які мали право на майновий пай.

Це тільки приблизний перелік осіб, що мають право на май­но­вий пай. Попередні списки осіб, що мають право на отримання майно­вого паю, складаються в алфавітному порядку і оприлюднюються.

Особи, яких помилково не було включено до списків претен­дентів на майнові паї, разом з тими, в кого виникли якісь претензії, повинні звернутись до комісії з реструктуризації з письмовою заявою про включення їх до списків. При розгляді претензій щодо визнання права на майновий пай основним критерієм є членство в КСП, яке регламентується статутом. Комісія повинна повідомити позивачу своє рішення щодо розгляду претензії в письмовій формі. Якщо заявнику було відмовлено у включенні до списків осіб, що мають право на отримання майнових паїв, він може звернутися до суду з оскарженням рішення комісії з реструктуризації. Термін позовної давності стано­вить три роки з дня, коли особа дізналася про порушення її прав. Оста­точ­ний список осіб, які мають право на майновий пай, затверджується загальними зборами господарства.