Селяни як суб’єкти аграрного права

Правовий статус селянина

Правове становище громадянина як суб’єкта аграрного гос­по­да­рювання регулюється ст. 128 ГК України, а також відповід­ними роз­ді­лами законів про правосуб’єктивність суб’єктів аграрного підприєм­ництва.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК громадянин визнається суб’єктом гос­по­да­рювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч.2 ст. 128 ГК).

Підприємницька аграрна діяльність громадянина може здійснюватися у різних варіантах:

· безпосередньо як сільськогосподарський підприємець або через приватне сільськогосподарське підприємство, що ним ство­рюється;

· із залученням або без залучення найманої праці;

· самостійно або спільно з іншими особами. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов’язки відповідно:

P засновника та/або учасника господарського товариства,

P члена сільськогосподарського кооперативу, ФГ тощо,

P або права і обов’язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, громадянин-підприємець зобов’язаний:

· у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

· повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

· додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

· не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

· вести облік результатів своєї підприємницької діяльності від­повідно до вимог законодавства;

· своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обо­в’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Громадянин-підприємець зобов’язаний також додержуватися вимог, передбачених ст. 46 (щодо забезпечення соціальних гарантій най­маних працівників) і 49 (не завдавати шкоди довкіллю, не по­рушувати права і інтереси громадян тощо) ГК, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до положень ГК та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Зміст, принципи та загальна характеристика