Системи низькорбітальних супутників.

Технологія VSAT.

Супутникові технології.

Технологія UWB.

Технологія Ultra Wideband Technology (UMB) - це нова технологія широкосмугового передавання. У лабораторних умовах мережі UMB забезпечують швидкості передавання 100 Мбіт/с та більше у двопунктовому каналі (для кожного користувача). Крім того, завдяки низькому енергоспоживанню тривалість живлення від батарей збільшується в десятки разів (місяці замість годин, як в інших технологіях).

Технологія UMB має декілька принципових відмінностей від інших технологій передавання у радіодіапазоні. Вона не використовує сигналу-носія та не обмежена певним частотним діапазоном (передавання UMB відбувається одночасно в багатьох частотних діапазонах). Цим вона подібна до ІЕЕЕ 802.11b та СDMA, однак її частотний діапазон набагато ширший (потенційно - весь спектр радіочастот). Сьогодні FCC визначило для UMB діапазон 7.5 ГГц.

Технологія VSAT (Very Small Aperture Terminal) використовує для передавання даних геостаціонарні супутники, розміщені над екватором Землі на висоті 40 тис. км. Наземні станції для зв'язку зі супутником застосовують еліптичні антени діаметром 3 м. Канал VSAT :

• забезпечує швидкість передавання даних до 2 Мбіт/с;
• дає змогу реалізувати сполучення на великі відстані з переходом державних кордонів;
• сумірний за ціною з кабельними каналами такої ж перепускної здатності.

Водночас цей канал відрізняється значними затримками передавання даних, зумовленими великою відстанню до супутника (затримка становить приблизно 250 мкс, тоді як для кабельних мереж - 15 мкс). Тому канал VSAT не можна використовувати у системах реального часу та оперативного зв'язку.

Оскільки вартість супутникового каналу велика, то постачальник послуг купує у власника супутника канал зв'язку великої ємності і продає частини перепускної здатності каналу. Отже, мережа з використанням VSAT має зіркову структуру.

Системи низькорбітальних супутників LEO (Low Earth Orbit), як і система VSAT , для передавання використовують супутник. Супутник розміщено на висоті близько 100 км на звичайній, а не на геостаціонарній орбіті. У цьому випадку зменшується затримка в передаванні даних. Крім того, вивести такий супутник на орбіту значно дешевше, ніж геостаціонарний. Водночас для підтримування постійного зв'язку треба використовувати велику кількість таких низькоорбітальних супутників.

Серед наявних проектів LEO можна виділити систему Iridium, яка використовує 66 супутників.

У першому варіанті передбачали, що в системі буде 77 супутників. Саме стільки електронів містить атом ірідію. Пізніше виявилося, що достатньо 66. Однак назву вирішили залишити (назва елемента з 66 електронами диспрозію походить від латинського disprosius - важкодосяжний).

Корпорація Teledesic, власниками якої є Bill Gates та Greg MacCaw, планує створити всесвітню систему передавання мультимедійної інформації на основі LEO-технології. Планують, що така мережа використовуватиме 840 супутників і надаватиме користувачам канали перепускної здатності від 62 Кбіт/с до 2 Мбіт/с.