МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

П Л А Н

РОБОЧИЙ ЧАС. ЧАС ВІДПОЧИНКУ.

Т Е М А № 8

1. Поняття робочого часу. Види робочого часу.

2. Режим робочого часу.

3. Час відпочинку, його социальна й правова сутність. Види часу відпочинку.

4. Відпустка та її види. Порядок надання відпусток.

При вивченні даної теми необхідно визначити, що розуміється в трудовому праві України під терміном "робочий час" і "нормативи робочого часу", тому що встановлений законом робочий час знаходить своє конкретне вираження в нормативах робочого часу.

У ході розгляду першого питання плану потрібно усвідомити що, робочий час - час, протягом якого працівник, згідно законодавства, колективного та трудового договору, с підпорядкуванням ПВТР, повинен виконати свої трудові обов’язки на підприємстві , установі, організації чи у фізичної особи. Правове регулювання робочого часу дозволяє забезпечувати виконання обов’язкової норми праці, гарантує працівникам право на відпочинок, встановлює тривалість робочого часу. Слід відмітити, що чинне законодавство про працю не визначає понять робочого часу та часу відпочинку.

Робочий час складається з часу виконання працівником своїх трудових обов’язків, підготовчого та завершального періоду робочого часу. В деяких випадках, встановлених законодавством, до складу робочого часу зараховується час, коли робота не виконувалась: простій не з вини працівника, оплачувані перерви протягом робочої зміни тощо.

Нормативами робочого часу являються: норма робочого часу, робочий день, робочий тиждень, робоча зміна. Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним чи трудовим договорами для працівника тривалість його робочого часу за визначений календарний період – день, тиждень, місяць. Робочий день - це тривалість робочого часу, вимірювана в годинах та хвилинах протягом доби. Робочий тиждень - це тривалість робочого часу протягом календарного тижня . Існують різні види робочого тижня. Робоча зміна - це тривалість робочого часу протягом доби, яка визначається правилами внутрішнього розпорядку чи графіками змінності з обов’язковим виконанням тривалості робочого часу.

Необхідно детально зупинитися на нормах і видах робочого часу. Слід провести порівнювальний аналіз правового положення робітника і власника в умовах із різними видами робочого часу, звернути увагу на особливості застосування окремих видів робочого часу .Вивчення цих питань повинно закінчуватися узагальнюючими висновками про сферу застосування й специфіку окремих видів робочого часу, з урахуванням категорії робітників, що залучаються до праці в умовах конкретно обраної тривалості робочого часу.

Найбільш поширеним видом робочого часу є нормальний робочий час. Тому слід охарактеризувати особливості його тривалості й застосування згідно з Конституцією та законодавством України. Зупиніться на його регулюванні якщо працівник вступить у трудові відносини з кількома власниками.

Додержання скороченого робочого часу, встановленого законодавством, є обов’язковим для виконання всіма роботодавцями незалежно від форми власності підприємств. Скорочений час характеризується певними ознаками тому їх слід детально розглянути при дослідженні цього питання. Треба знайти відповіді на питання: - хто може працювати на умовах скороченого часу;

- правове значення скороченої тривалості робочого часу; - як виконання роботи на умовах скороченої тривалості робочого часу впливає на обсяг трудових прав працівників; - яким чином норма скороченого робочого часу диференціюється залежно від суб’єктів та умов праці, тощо.

За тією ж схемою слід розглянути неповний робочий час, тобто: особливості його встановлення, зміни, припинення. Чи пердбачено законодавством про працю категорії працівників, яким роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на їх прохання? Як розрізняються види неповного робочого часу? Встановіть умови, які відрізняють неповний робочий час від скороченого робочого часу.

Відповідаючи на друге питання плану потрібно усвідомити що, закріплений правилами внутрішнього трудового розпорядку, або графіком змінності, відповідно до законодавства, порядок розподілу норми тривалості робочого часу і часу відпочинку робітників та службовців у рамках доби, тижня, тобто календарного періоду, називається р е ж и м о м робочого часу. Законодавством передбачається можливість встановлення різного режиму, до якого відноситься структура робочого тижня, початок і кінець робочого дня, встановлення неповного робочого часу, а також графіки змінності, гнучкі графіки робіт, вахтовий метод робіт та ін. На підставі вивчення чинного законодавства необхідно дати правильну характеристику існуючим режимам робочого часу, звернувши увагу на коло осіб, специфіку виробничих умов, що викликають необхідність застосування того чи іншого режиму. В курсовій роботі доцільно розглянути та дати відповіді на наступні запитання: що означає режим робочого часу для трудового колективу, ким встановлюється, як впливає режим робочого часу на встановлення виду обліку робочого часу, вказати обов'язки робітників і власника по використанню робочого часу?

Згідно з чинним законодавством застосовуються в основному два види обліку робочого часу - поденний і підсумковий. У першому випадку зараховується кожний робочий день, у другому – кожний календарний тиждень з дотриманням норми. У роботі необхідно звернути увагу на порядок підрахунку відпрацьованого часу при кожному з цих видів обліку.

Розглядаючи питання про надурочні роботи, треба звернутися до статей 62, 64, 65 КзпП України. Трудовим законодавством надурочні роботи визначаються як роботи, які виконуються працівником по розпорядженню власника поза установленої норми, яка встановлена законодавством чи іншими нормативними актами для ліквідації виняткових ситуацій. При відповіді на це питання ви повинні дослідити : в яких випадках власник має право залучати працівників до надурочних робіт, як повинно оформлюватися та компенсувати ся це залучення; вказати категорії працівників, яких власник не має право притягувати до надурочних робіт; граничні норми застосування надурочних робіт та як відбувається дача згоди профспілкового комітету підприємства на залучення працівників до цих робіт. Останнє запитання на яке ви повинні дати відповідь - чи можна вважати надурочні роботи примусовою працею ?

Від надурочної роботи необхідно відрізняти режим ненормованого робочого дня. Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників у випадках коли праця не піддається точному обліку в часі, коли робочий час за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості, коли робочий час розподіляється на вибір працівника. На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Як компенсація за виконаний обсяг роботи, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі надається додаткова відпустка. Ким і наяких підставах встановлюється Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день?

Готуючи відповідь на третє питання пам’ятайте, що час відпочинку передбачений Конституцією України. Його правові особливості полягають у тому, що він забезпечується 40-годинним робочим тижнем, для робітників та службовців певних професій та виробництв, скороченою тривалістю роботи в нічний час, встановленням різних видів відпочинку серед робочих зміни, доби, тижня, місяця, року, наданням щорічних оплачуваних відпусток тощо. Вважаючи на таке їх слід ретельно дослідити та охарактеризувати умови й порядок їх надання та реалізації.Правові особливості на виробничому рівні найбільш проявляються й закріплюються у колективному договорі, Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Майте на увазі, що статті КЗпП України, що визначають види часу відпочинку, є здебільшого, нормами прямої дії і розширеному тлумаченню не підлягають. Їх соціальні особливості витікають із соціальної сутності людини та суспільного характеру праці, через створення сприятливих можливостей за місцем проживання (роботи) й інших умов раціонального використання часу відпочинку. Отже часом відпочинку вважається час, протягом якого працівник не повинен виконувати свої обов'язки за трудовим договором і який він може використовувати за своїм розсудом. По цьому основним джерелом дослідження цього питання може бути КЗпП України, науково-практичний коментар до КЗпП України. Основним джерелом є Закон України "Про відпустки" за структурою якого й слід розглядати четверте питання плану курсової роботи з обов’язковим посиланням та коротким викладенням певних положень інших нормативно-правових актів, що спрямовані на його забезпечення.

О С Н О В Н А Л І Т Е Р А Т У Р А:

· Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141

· Кодекс законів про працю України: станом на 10 сіерпня 2006 р./ Верх.Рада України.- Офіц.вид.- К.: Парламент. вид-во, 2006.- 112 с.

· Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / авт.: Б.С. Стичинський, І. В. Зуб, В.Г. Ротань. - 4-те вид., доп.та перероб. - К.: "А.С.К.", 2003. - 1024 с

· Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч.1-2 / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 608 с

· Трудовое законодательство : нормативная база/ сост.: О. Примакова, Я. Кавторева. - 3-е изд., перераб.и доп. - Х.: Изд."Фактор", 2004. - 404 с.

· Про відпустки. Закон України від 15 листопада 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. -1997. - №2. – Ст. 4 .

· Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 року. –Відомості Верховної Ради України.-1993. - №52. – Ст.490.

· Про міліцію. Закон України від 20. 12. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст..20.

· Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. // Законодавство України про працю: Збірник нормативних актів.-Х.:Одіссей.-2004.- С.483

· Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Положення: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 1314 // Збірник Постанов Уряду України -1995 - № 7.

· Еськов А.Л. Управление рабочим временем на крупном промышленном предприятии : проблемы и пути их реализации/ НАН Украины, Ин-т экон.-прав. исслед.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000.- 263 с.

· Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник.- 2-ге вид., стереотип.- К.: Вікар, 2004.- 725 с.

· Основи трудового права України: навчальний посібник / За ред. Пилипенка П.Д., та інш.- Львів.: „Новий Світ”. - 2004. – 534с.

· Трудове право України: академ.курс : підручник/ Ін-т держ.і права ім.В.М.Корецького НАН України; за загал.ред.Хуторян Н.М.- К.: Вид-во "А.С.К.", 2004.- 608 с

· Трудовое право Украины в вопросах и ответах: учеб.-справ.пособие / Г.С.Гончарова, В.В.Жернаков, С.Н.Прилипко.- 4-е изд., перераб.и доп.- Х.: Одиссей, 2005.- 592 с

· Фильев В.И. Организация, нормирование и оплата труда в развитых странах. Юридический бюллетень предпринимателя. М., 1996

Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Л І Т Е Р А Т У Р А:

· Еськов А.Л. Управление рабочим временем на крупном промышленном предприятии : проблемы и пути их реализации/ НАН Украины, Ин-т экон.-прав. исслед.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000.- 263 с.

· Венедиктова В. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економіки // Право України .- 1999.- №7

· Чашин А.Н. К вопросу о правомерности осуществления трудовой деятельности в период очередного отпуска // Юрист.- 2004.- №9.–С.45-47

· Ярхно А.В. Время отдыха. - М.: Профиздат, 1987.

· Гаращенко Л. Регулювання відпусток в конвенціях МОП та нормативних актах країн Європи // Право України.- 1999.-№10. – С.90-93.

· Гончарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Спірні питання застосування ст.26 Закону «Про відпустки» // Право України.- 1999.-№9. – С.43-47.

· Зубковський В. Компенсація за невикористану відпустку // Право України.- 1999.-№2. - С.103-104.