МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

Т Е М А № 4

П Л А Н:

1. Поняття трудових правовідносин.

2. Суб'єкти трудових правовідносин.

3. Підстави та умови виникнення трудових правовідносин.

4. Зміст трудових правовідносин..

Даючи відповідь на перше питання плану курсантам, студентам, слухачам необхідно врахувати, що в літературі висловлені різні точки зору про поняття трудового правовідношення, його суб'єкти, класифікацію підстав виникнення, види правовідносин, похідних від тру­дових. В основі вивчення теми такі поняття, як: трудові правовідносини, сторони трудових правовідносин, суб'єкти правовідносин, зміст правовідносин, суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін, трудова праводієздатність.В курсовій роботі необхідно розглянути нерозривний зв’язок, єдність і взаємодію індивідуальних і колективних трудових правовідносин. Ці відносини виникають у зв’язку із застосуванням праці, обумовлюють одне одного, і не можуть існувати окремо. Колективні трудові правовідносини являють собою врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації їхніми суб’єктами колективних трудових правовідносин відповідно до чинного законодавства. Трудові відносини займають центральне місце в системі відносин які складають предмет трудового права. Врегульовані нормами трудового права, вони набувають форми трудових правових відносин. Трудові правовідносини тісно пов'язані з формою громадської організації праці й характеризуються конкретними рисами, що відрізняє їх від цивільно-правових відносин. У трудових правовідносинах, як правило, два учасники - роботодавець чи уповноважений ним орган і найманий працівник чи уповноважений ним орган. Вони є складними по складу прав і обов'язків сторін й тривалими, тому що, не можуть бути реалізовані одноразовою дією, та відплатні. Треба дати характеристику особливостям трудових правовідносин. З урахуванням цих особ­ливостей курсанти, студенти, слухачі повинні вказати на відмінності трудово­го правовідношення від цивільних, адміністративних правовідносин. Дослідивши різні підходи вчених до визначення трудових правовідносин необхідно дати своє яке б стало результатом аналізу теорії та практики. У систему правовідносин в трудовому праві, крім тру­дових, входять також правовідносини тісно з ними пов’язані. Характеризуючи їх треба пам’ятати, що всі вказані правовідносини виникають у зв'язку з працею працівників, але відрізняються суб'єктами, підставами виникнення, ха­рактером прав і обов'язків. Потрібно врахувати, що похідні від трудових правовід­носини можуть передувати, супроводжувати і в деяких випадках витікати з трудових правовідносин. Так, до попе­редніх належать правовідносини по забезпеченню зай­нятості і працевлаштуванню і правовідносини по профе­сійній підготовці кадрів безпосередньо на виробництві (учнівство); до супутніх — організаційно-управлінські пра­вовідносини у сфері праці, правовідносини між профспіл­ковими органами, трудовим колективом і власником з приводу застосування трудового законодавства, правовід­носини по нагляду і контролю за дотриманням законодав­ства про працю і правил з охорони праці, соціально-парт­нерські правовідносини, правовідносини по вирішенню трудових спорів (за винятком спорів про звільнення пра­цівників). До правовідносин, що витікають з трудових, належать правовідносини по вирішенню трудових спорів (з приводу розгляду спорів про поновлення на роботі).

При відповіді на друге питання плану зверніть увагу на класифікацію суб’єктів, їх правовий статус (який складається з 4 елементів: трудової правосуб’єктності, основних трудових прав і обов’язків, юридичних гарантій прав і обов’язків, відповідальність за порушення трудових обов’язків), трудову правоздатність і дієздатність і особливості їх реалізації в трудовому праві, які ознаки забезпечують трудову дієздатність підприємства, чим характеризується його трудова правоздатність. Як сторона індивідуальних трудових правовідносин працівник володіє трудовою правосуб’єктністю. Необхідно усвідомити, що фактична здібність до праці і здібність до праці як категорія юридичні, тобто трудова правосуб’єктність, поняття не тотожні. Трудова правосуб’єктність працівників виникає з 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів з 14 років у порядку, передбаченому ст..188 КЗпП. Потрібно враховувати, що в окремих випадках законодавство встановлює граничний вік для виконання деяких робіт. Разом з тим здатність виконувати певну роботу може бути обмежена не тільки віком, а й станом здоров’я, в деяких випадках статтю. Фактична здатність виконувати певну роботу або займатися певною трудовою діяльністю може обмежуватися судом. Обсяг трудової правосуб’єктності – це трудові права і обов’язки працівника, які необхідно охарактеризувати. Також потрібно зупинитися на гарантіях здійснення працівниками своїх прав і відповідальності за виконання трудових обов’язків. Далі потрібно розглянути трудову правосуб’єктність власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи. Власник здійснює управління виробництвом як безпосередньо, так і за допомогою уповноваженого ним на управляння органу. Це може бути одноосібний або колегіальний орган. Уповноваженою власником особою виступає керівник адміністрації як сукупності посадових осіб підприємства, установи, організації. Трудова правосуб’єктність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації і продовжується до її ліквідації. Трудова правосуб’єктність роботодавця - фізичної особи виникає із досягненням 18 років. У літературі виділено два критерії трудової правосуб’єктності - юридичної особи: оперативний і майновий. Оперативний критерій зводиться до здатності здійснювати підбір і розстановку кадрів, організувати працю працівників, створювати їм умови праці, необхідні для виконання праці. Майновий критерій зводиться до наявності фонду оплати труда.У роботі необхідно звернути увагу на відмінність правового статусу роботодавців-юридичних осіб, та роботодавців - фізичних осіб. Суб’єктами колективних трудових правовідносин є роботодавці, організації роботодавців, трудові колективи, профспілки, первинні профспілкові організації, органи соціального партнерства, примирно-посередницькі органи з вирішення трудових спорів з вирішення трудових спорів. Сторонами колективних трудових правовідносин э працівники і роботодавці безпосередньо, так і в особах, уповноважених у встановленому порядку представників. Необхідно приділити увагу таким суб'єктам трудового права, як трудовий колектив і профспілковий орган, організація роботодавців, як суб’єктам колективних трудових правовідносин, їх істотнім ознакам та органам, проаналізувати чинні нормативно-правові акти, в яких визначається їхнє правове становище. Слід мати на увазі, що правовідносини профспілок із державними й іншими, у тому числі господарськими органами включають права й обов'язки суб'єкта в межах компетенції цих органів. Найбільш важлива частина таких правовідносин - в здійсненні нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства й охорони праці.

Розглядаючи трете питання плану потрабно знати що, для виникнення трудових правовідносин між конкретними суб’єктами необхідні певні складні юридичні факти. Наявність юридичного факту - явища реальної дійсності, з яким норми права пов’язують деякі юридичні наслідки одна з обов’язкових умов виникнення трудових правовідносин. Одночасно вони є і підставою виникнення трудових правовідносин Існують різні види юридичних фактів з якими пов’язане виникнення трудових правовідносин, необхідно детальніше дослідити ці види і дати характеристику їх особливостей. При цьому треба відрізняти елементи, що складають складний юридичний факт ( певні юридичні акти, що потребують додаткового акту з яким повязують виникнення трудового право відношення, наприклад трудового договору або наказу власника про прийняття фізичної особи на роботу і набуттям останнім правового статусу найманого працівника) від юридичного факту як підстави виникнення трудового право відношення. Крім цього необхідно дослідити динаміку та діалектику перетворення суспільно-трудових відносин і набуття ними форми існування - трудових правовідносин. Для цього складного процесу необхідні інші елементи під впливом який відбулося б таке якісне перетворення. До них перш за все слід віднести наявність об’єктивної волі, волі держави яка виражатиметься у впливі на суспільно-трудові відносини правовою нормою, що забезпечена силою державного веління, а також наявність суб’єктивної волі, що виражатиметься у бажанні та правовій можливості здійснювати певні юридичні дії, тобто наявності у фізичної особи трудової праводієздатності (дослідити її особливості). Курсанту, студенту, слухачу треба дослідити інші менш значні умови виникнення трудових правовідносин

Четверте питання плану стосується змісту трудових правовідносин. Юридичний зміст індивідуальних і колективних трудових правовідносин складають індивідуальні і колективні трудові права та кореспондуючі ним обов’язки. Нормативну базу регламентації і забезпечення колективних трудових прав складають три групи джерел: міжнародно-правові акти всесвітнього рівня (акти ООН, МОП), зокрема європейського рівня, акти національного рівня, якими встановлюються гарантії здійснення та захисту своїх економічних і соціальних інтересів у сфері праці, акти регіонального рівня права працівників на участь в управлінні підприємством, права на колективні переговори, права на укладення колективних договорів і угод. При вивченні змісту трудових правовідносин необхідно усвідомити, що його складовими виступають суб'єктивні права й обов'язки сторін. Суб’єктивні права працівників - це реалізовані та конкретизовані права, які складають зміст правового статусу працівників-працездатних громадян. Трудові обов’язки робітника – це сукупність дій працівників, пов’язаних з участю їх особистої праці у здійсненні задач організації, з якої вони знаходяться у трудових правовідносинах. Для забезпечення виконання сторонами своїх обов’язків, законодавцем встановленні гарантії прав та обов’язків. Юридичні гарантії - це встановлені законодавством організаційно - правові засоби, за допомогою яких забезпечується виконання суб’єктивних прав. Юридичні гарантії розподіляються на групи залежно від їх змісту та цільового призначення . Для них характерно : попередження порушень суб’єктами трудових прав, встановлення меж дій зобов’язаних осіб, забезпечення можливості оскарження дій, які порушують вказані межи, забезпечення компенсування майнової шкоди за рахунок винних осіб.

Роботу завершити узагальнюючими висновками щодо проведеного дослідження.