ДОДАТКИ 2 страница
Примітки:
1) Латинський пасив потенційно має подвійне значення:
– власне пасив (дія відбувається над суб’єктом з боку іншої особи чи предмета): lavo (я мию) – lavor (мене миють), lavāre (мити) – lavāri (бути помитим);
– зворотні форми (дія відбувається над суб’єктом з боку самого суб’єкта):
lavo (я мию) – lavor (я миюся), lavāre (мити) – lavāri (митися).
2) Дієслова І дієвідміни у 1ій особі однини втрачають тематичне “а”.
3) ІІІ дієвідміна має дві підгрупи: ІІІa (3 -o) і ІІІb (3 -io). Підгрупа визначається за 1-ю словниковою формою: scribo – IIIa, capio – IIIb. Дієслова IIIb дієвідміни мають додаткове “і” в 1ій особі однини і 3ій особі множини.
4) Дієслова III дієвідміни мають основу на приголосний (або на –ŭ), тому особові закінчення, що починаються з приголосного, приєднуються до основи за допомогою інтерфікса (з’єднувального голосного).
Правило з’єднувальних голосних:
перед r – ĕ
перед nt – u
перед іншими – ĭ.
5) Дієслова IV дієвідміни в 3ій особі множини перед закінченням -nt мають з’єднувальне u.
9. Imperfectum та Futūrum I (primum) indicatīvi:
Imperfectum indicatīvi утворюється за допомогою суфіксів:
ü в І-ІІ дієвідмінах – “bā”,
ü в III-IV – “ēbā”.
Futūrum I утворюється за допомогою суфіксів:
ü для І-ІІ дієвідміни – суфікс “b” (після суфікса “b” – з’єднувальні голосні),
ü для III-IV дієвідміни – суфікс “a” (p.1 sg.) & “ē” (всі інші особи).
1. Imperfectum indicatīvi
activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi |
amāre | amāri | vidēre | vidēri | scribĕre | scribi | capĕre | capi | audīre | audīri |
I | II | IIIa | IIIb | IV | |||||
-ābam | -ābar | -ēbam | -ēbar | -ēbam | -ēbar | -iēbam | -iēbar | -iēbam | -iēbar |
-ābas | -abāris | -ēbas | -ebāris | -ēbas | -ebāris | -iēbas | -iebāris | -iēbas | -iebāris |
-ābat | -abātur | -ebat | -ebātur | -ēbat | -ebātur | -iēbat | -iebātur | -iēbat | -iebātur |
-abāmus | -abāmur | -ebāmus | -ebāmur | -ebāmus | -ebāmur | -iebāmus | -iebāmur | -iebāmus | -iebāmur |
-abātis | -abāmĭni | -ebātis | -ebāmĭni | -ebātis | -ebāmĭni | -iebātis | -iebāmĭni | -iebātis | -iebāmĭni |
-ābant | -abantur | -ēbant | -ebantur | -ēbant | -ebantur | -iēbant | -iebantur | -iēbant | -iebantur |
(amābam – я кохав; amābar – мене кохали).
2. Futūrum I
amāre | amāri | vidēre | vidēri | scribĕre | scribi | capĕre | capi | audīre | audīri | |
I | II | IIIa | IIIb | IV | ||||||
-ābo | -ābor | -ēbo | -ēbor | -am | -ar | -iam | -iar | -iam | -iar | |
-ābis | -ābĕris | -ēbis | -ēbĕris | -es | -ēris | -ies | -iēris | -ies | -iēris | |
-ābit | -ābĭtur | -ēbit | -ēbĭtur | -et | -ētur | -iet | -iētur | -iet | -iētur | |
-ābĭmus | -ābĭmur | -ēbĭmus | -ēbĭmur | -ēmus | -ēmur | -iēmus | -iēmur | -iēmus | -iēmur | |
-ābĭtis | -ābĭmĭni | -ēbĭtis | -ēbĭmĭni | -ētis | -ēmĭni | -iētis | -iēmĭni | -iētis | -iēmĭni | |
-ābunt | -ābuntur | -ēbunt | -ēbuntur | -ent | -entur | -ient | -ientur | -ient | -ientur | |
(amābo – я кохатиму, буду кохати, покохаю; amābor – мене кохатимуть).
10. Дієслово sum, fui, – , esse (“бути”) у часах системи інфекта (дійсний спосіб):
Praesens | Imperfectum | Futurum I | |
p.1sg. | sum | eram | ero |
p.2sg. | es | eras | eris |
p.3sg. | est | erat | erit |
p.1 pl. | sumus | erāmus | erĭmus |
p.2 pl. | estis | erātis | erĭtis |
p.3 pl. | sunt | erant | erunt |
(sum – я є, eram – я був, ero – я буду).
11. Основи дієслова
Латинські дієслова мають три основи: інфекта (недоконаного виду), перфекта (доконаного виду активного стану), супіна(доконаного виду пасивного стану). Основи визначаються за словниковою формою дієслова: основа інфекта – за інфінітивом, основа перфекта – друга словникова форма дієслова без закінчення –і; основа супіна – третя словникова форма дієслова без закінчення –um. Наприклад:
scribo, scripsi, scriptum, scribĕre
основа інфекта – scrib-
основа перфекта – scrips-
основа супіна – script-.
Від основи інфекта утворюються: Praesens, Imperfectum, Futūrum I, Participium praesentis activi (PPA), Gerundium, Gerundīvum.
Від основи перфекта утворюються: Perfectum, Plusquamerfectum, Futūrum II – тільки в активі.
Від основи супіна утворюються: Participium perfecti passivi (PPP), Participium futuri activi (PFA), і, за допомогою РРР – Perfectum, Plusquamerfectum, Futūrum II у пасиві.
– Способи утворення основи перфекта
I. Суфіксальний:
1) суфікс -v- – для правильних дієслів I і IV дієвідмін:
laudo, āvi, ātum, āre 1 laudāre (схвалювати),
laudāvi (я схвалив)
audio, īvi, ītum, īre 4 audīre (слухати)
audīvi (я почув);
2) суфікс -u- – для дієслів переважно II дієвідміни:
doceo, docui (я навчив), doctum, ēre 2 (навчати);
3) суфікс -s- – для дієслів переважно IIIa дієвідміни.
Перед суфіксом -s- відбувається зміна кінцевого приголосного основи:
b – змінюється на p:
scribo, scripsi, scriptum, ĕre 3 (писати);
c, g + s = x:
duco, duxi (я провів), ductum, ĕre 3 (вести),
rego, rexi (я управляв), rectum, ĕre 3 (управляти);
t, d – змінюються на s:
mitto, misi (я відіслав), missum, ĕre 3 (відсилати).
II. Подовження кореневого голосного:
vĭdeo, vīdi (я прбачив), vīsum, ēre 2 (бачити),
vĕnio, vēni (я прийшов), ventum, īre 4 (приходити),
vĭnco, vīci (я переміг), victum, ĕre 3 (перемагати).
(Якщо основа інфекта закінчується на сполучення “n” + приголосний, то в основах перфекта і супіна ця “n” випадає.)
NB. Коротке “ă” в основі перфекта може перетворитися на довге “ē”:
căpio, cēpi (я зловив), captum, ĕre 3 (ловити).
III. Подвоєння початкового приголосного:
do, dedi (я дав), datum, dare 1 (давати),
sto, steti (я став), statum, stāre 1 (стояти),
tango, tetigi (я доторкнувся), tactum, ĕre 3 (торкатися),
curro, cucurri (я пробіг), cursum, ĕre 3 (бігти),
mordeo, momordi (я вкусив), morsum, ēre 2 (кусати).
IV. Основа перфекта відповідає основі інфекта:
statuo, statui (я встановив), statutum, ĕre 3 (встановлювати).
– Способи утворення основи супіна
1. за допомогою суфікса “t”:
Ø для правильних дієслів І та ІV дієвідміни суфікс “t” додається безпосередньо до основи інфекта (amā- ®amāt-, audī- ®audīt-: amo, amāvi, amātum (щоб покохати/ коханий), āre1; audio, audīvi, audītum (щоб почути/ почутий), īre 4);
Ø дієслова ІІої дієвідміни втрачають тематичний “ē” основи інфекта в основах перфекта і супіна (doceo, docui, doctum (щоб навчати/ вчений), ēre 2);
Ø дзвінкі “g” і “b” перед суфіксом “t” оглушуються: g→c, b→p (rego, rexi, rectum (щоб управляти/ той, ким управляють), ĕre 3, scribo, scripsi, scriptum (щоб написати / написаний), ĕre 3).
2. за допомогою суфікса “s”, якщо основа інфекта закінчується переважно на –t або –d, при цьому t,d → s (video, vīdi, vīsum (щоб побачити/ побачений), ēre 2; cedo, cessi, cessum (щоб іти/ пройдений), ĕre 3 – іти; mitto, mīsi, missum (щоб відправляти/ відправлений), ĕre 3).
12. Дієприкметники (Participia).
1) Participium praesentis actīvi (PPA) (активний дієприкметник теперішнього часу)
– утворюється від основи інфекта за допомогою суфіксів –nt-(1-а і 2-а дієвідміни)та-ent-(3-я і 4-а дієвідміни);
– у Nom. sg. закінчується відповідно на –ns, -ens;
– може перекладатись дієприкметником або дієприслівником:
laudāre 1 (хвалити) → laudans (Nom. sg.), laudantis (Gen. sg.) – той, що хвалить; вихваляючи;
vidēre 2 (дивитися) → videns (Nom. sg.), videntis (Gen. sg.) – той, що дивиться; дивлячись;
scribĕre 3a (писати) → scribens (Nom. sg.), scribentis (Gen. sg.) – той, що пише; пишучи;
capĕre 3b (хапати) → capiens (Nom. sg.), capientis (Gen. sg.) – той, що хапає; хапаючи;
audīre 4 (слухати) → audiens (Nom. sg.), audientis (Gen. sg.) – той, що слухає; слухаючи;
–РРА відмінюється за ІІІою відміною (як за приголосною, так і за голосною групою).
2) Participium perfecti passīvi (PPP) (пасивний дієприкметник минулого часу)
– утворюється від основисупіназа допомогою родових закінчень –us, -a, -um;
– може перекладатися дієприкметником або дієприслівником:
laudatum → laudatus, a, um: похвалений; похваливши;
scriptum → sriptus, a, um: написаний, написавши;
visum → visus,a,um: побачений; побачивши;
– відмінюється за I- ІІою відміною.
3) Participium futūri actīvi (PFA) (активний дієприкметник майбутнього часу)
– утворюється від основисупіназа допомогою суфікса –ūr- і родових закінчень -us, -a, -um;
– перекладається описово:
laudatum → laudatūrus, a, um: той, що має намір похвалити;
scriptum → sriptūrus, a, um: той, що має намір написати;
visum → visūrus,a,um: той, що має намір побачити;
– відмінюється за I- ІІою відміною.
13. Supīnum – віддієслівний іменник, перекладається найчастіше інфінітивом і вживається у формах 2ох відмінків ІV відміни:
1) Acc. Sg. (Supīnum на -um), позначає мету при дієсловах руху:
venio scriptum – приходжу, щоб написати;
2) Abl. Sg. (Supīnum на -u), вживається із прикметниками і відповідними прислівниками, такими як:
jucundus, a, um (приємний) – jucunde (приємно); facĭlis, e (легкий) – facĭle (легко); horribĭlis, e (жахливий) – horribĭle (жахливо):
horribĭle vīsu – жахливо побачити;
mirabĭle audītu – дивовижно почути;
facĭle dictu, difficile factu – легко сказати, важко зробити.
14. Схема утворення часових форм системи перфекта.
– Perfectum indicatīvi actīvi (минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану);
– Plusquamperfectum indicatīvi actīvi (давноминулий час дійсного способу активного стану, минулий перед минулим);
– Futūrum II (secundum) actīvi (другий майбутній час, майбутній перед майбутнім, позначає першу із двох дій у майбутньому)
утворюються від основи перфекта за допомогою закінчень:
Perf. ind. act. | Pqperf. ind. act. | Fut. II ind. act. | |
p.1 sg. | -i | -ĕram | -ĕro |
p.2 sg. | -isti | -ĕras | -ĕris |
p.3 sg. | -it | -ĕrat | -ĕrit |
p.1 pl. | -ĭmus | -ĕrāmus | -ĕrĭmus |
p.2 pl. | -istis | -ĕrātis | -ĕrĭtis |
p.3 pl. | -ērunt (ēre) | -ĕrant | -ĕrunt |
Закінчення є універсальними для всіх дієслів.
(scripsi – я написав, scripsĕram – я написав (давно), scripsĕro – я напишу (а потім ще щось станеться)).
Примітка. У третій особі множини часу Perfectum indicatīvi actīvi можливі два варіанти закінчення:-ērunt або -ēre. Обидва варіанти закінчення часто зустрічаються в латинських текстах.
15. Дієслово sum, fui, – , esse (“бути”) у часах системи перфекта (дійсний спосіб):
Perf. ind. act. | Pqperf. ind. act. | Fut. II ind. act. | |
p.1 sg. | fui | fuĕram | fuĕro |
p.2 sg. | fuisti | fuĕras | fuĕris |
p.3 sg. | fuit | fuĕrat | fuĕrit |
p.1 pl. | fuĭmus | fuĕrāmus | fuĕrĭmus |
p.2 pl. | fuistis | fuĕrātis | fuĕrĭtis |
p.1 pl. | fuērunt (ēre) | fuĕrant | fuĕrunt |
(fui – я був, fuĕram – я був (давно), fuĕro - я буду (а потім ще щось станеться)).