З історії Стародавнього Єгипту

Стародавній Єгипет був велетенським оазисом серед мертвих пустель Північно-Східної Африки, що простягнувся з півдня на північ, від першого нільського порога до Середземного моря на 1200 км. Він мав чіткі географічні кордони - скелясті гори і пустелі на сході й заході, нільські пороги на півдні. Географічна ізольованість країни значною мірою зумовила неквапливість її соціально-економічного розвитку та виняткову самобутність її культурного й релігійного життя.

Староєгипетська цивілізація, хоч як це недивно, виникла на базі примітивної кам’яної індустрії. Саме географічний фактор спричинив істотний консерватизм і виняткову самобутність цієї цивілізації. Стародавні єгиптяни відзначалися своїм консервативним мисленням, рабським слідуванням традиціям.

Політична централізація Єгипту досягла свого апогею в епоху Стародавнього Царства (чи Будівників пірамід). У жодній іншій країні Стародавнього Сходу та й у самому Єгипті в наступні століття царська влада не була такою могутньою, як при будівниках пірамід. Царська влада в Єгипті спиралася на громісткий адміністративний апарат, який виконував не лише фіскальні, судові та поліцейські функції, а й здійснював контроль за сільськогосподарським виробництвом, піклувався про створення запасів зерна на випадок неврожаю, одним словом керував економічним життям країни.

В епоху Стародавнього Царства в Єгипті вже діяла добре налагоджена судова система, яка прийшла на зміну архаїчним общинним судам.

Основою основ економічного життя стародавніх єгиптян завжди було сільськогосподарське виробництво, передусім добре поставлене іригаційне землеробство, ефективність якого залишалася високою навіть у періоди політичного занепаду.

Епоха Нового Царства стала періодом найвищого господарського розквіту країни. В середині II тис. до н.е. в Єгипті з’явилися перші вироби із заліза, проте господарське використання цього металу гальмувалося відсутністю у країні залізної руди. Єгиптяни удосконалили виробництво скла, ливарництво, суднобудування, досягли справжніх вершин у мистецтві бальзамування.

Примітивна обмінна торгівля існувала в країні ще в епоху стародавнього Царства. Єгиптяни, які впродовж усієї своєї стародавньої історії не користувалися грошима, обмінювали товар на товар.

Важливе місце в давньоєгипетській літературі належить повчанням– творам диктаторського характеру, в яких розглядається питання управління державним господарством на найрізноманітніших його рівнях. Так, наприклад, “Повчання геракліопольського царя своєму синові Мерікара” (XXII ст. до н.е.) дає уявлення про політичні та економічні функції фараона – глави держави, про класовий характер староєгипетської влади. Автор говорить про необхідність ворожого ставлення до незаможних та придушення натовпу, з одного боку, і возвеличення, нагородження царем своїх вельмож, жерців з іншого. Тоді вони працюватимуть задля царя як один загін і не буде серед них бунтарів.

У “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі” (XXI-XVIII ст. до н.е.) не тільки узагальнюється життєвий досвід, а й описується соціальна структура Стародавнього Єгипту. При цьому оспівується і прославляється професія писаря (чиновника).

Заслуговують на увагу і такі пам’ятки економічної думки Стародавнього Єгипту як “Проречення Іпусера” (відома копія початку XVIII ст. до н.е.) та “Пророцтво Неферті”. Вони розповідають про соціальний переворот, що стався у XXIII-XXI ст. до н.е., описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податкових декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін. У цих творах, всіляко обстоюється ідея централізму, єдності давньоєгипетської держави – надійної запоруки порядку в країні та стабільних доходів чиновників державного апарату.

Одним із найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя). Топонім (походження назви) “Месопотамія” перекладається як “Межиріччя”. Його залишили нам у спадок стародавні греки, які так називали спільну заболочену долину річок-близнюків – Тігру і Євфрату. Територія Месопотамії, яку Біблія називає “Рівниною Саанар”, поділена на дві географічні зони – Північну (Верхню) і Південну (Нижню) Месопотамію, яку ще називають Вавилонією.