Написання слів разом, окремо і через дефіс

Подвоєння і подовження приголосних

Подвоєння виникає:

Правило Приклад
коли збігаються два однакових звуки на межі префікса й кореня віддалити, возз’єднання
коли збігаються два звуки [н] на межі кореня та суфікса щоденник, щоденно;
коли збігаються два звуки [с] на межі дієслівної основи й частки -ся вознісся, розрісся
коли збігаються два однакові звуки у складноскорочених словах міськком, заввідділом
у підсилювальному суфіксі -éнн(ий) здоровéнний, числéнний
у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий) зі значенням інтенсивності, можливості чи неможливості дії незрівнянний, несказанний
у словах Ганна, лляний, бовваніти, овва, ссати та похідний від них

 

Подовження м’яких звуків [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] та шиплячих [ж], [ч], [ш] буває:

Правило Приклад
в іменниках середнього роду ІІ відміни, що мають закінчення -а (орф. -я) насіння, колосся, волосся
подвоєння зберігається при відмінюванні (крім родового відмінка знань, знарядь) та в похідних словах життєвий, гіллястий
в іменниках I відміни на зразок стаття, суддя, рілля, Ілля
окремих прислівниках навмання, зрання
в орудному відмінку іменників жіночого роду ІІІ відміни перед закінченням -ю річчю, піччю, міццю
в окремих формах дієслова лити ллю, ллєш, зіллю

 

В усному мовленні слова не завжди вичленовуються. Паузами виділяються речення або їхні складові частини. У давнину писали всі слова в один ряд, навіть не завжди розчленовуючи речення. Традиція роздільно писати слова усталилася в XVIII столітті.

У сучасній українській мові діє загальне правило: окремо пишуться всі самостійні та службові слова. Але незначна частина слів має свої правила.

Слід розрізняти слова і схожі (омонімічні) з ними словосполучення: напам’ять і на пам’ять, назустріч і на зустріч, проте і про те, зате і за те, якби і як би, щоб і що б, звечора і з вечора, вбік і в бік, вгору і в гору.

Словосполучення, що злилися в одне слово, стали прислівниками, пишуться разом: опівночі, нашвидкуруч, напередодні, щорічно та ін.

 

Разом пишуться:

1. Складноскорочені слова і похідні від них лісостеп, самохідний
2. Складні слова з першою частиною – числівником двадцятиповерховий, стодвадцятивосьмилітній
3. Складні іменники, утворені з двох або кількох слів за допомогою сполучених о, е чи без них та утворені від них прикметники глинозем, вертоліт, автострада, місяцехід
4. Складні прикметники, утворені від сполучення різних частин мови сільськогосподарський (сільське господарство), вагонобудівний (вагони будувати)
5. Складні числівники та прикметники з компонентом -сотий, -тисячний, -мільйонний п’ятдесят, трьохтисячний, багатомільйонний.
6. Складні слова з першою частиною пів-, напів-, полу- північ, півметра
7. Прислівники, прийменники і сполучники, утворені сполученням двох або кількох слів вниз, обабіч, якщо
Через дефіс пишуться:
1. Складні іменники, що не мають сполучного голосного хліб-сіль, прем’єр-міністр
2. Складні прикметники, що означають різні кольори або відтінок одного кольору червоно-зелений, світло-голубий, але жовтогарячий.
3. Складні іменники з першою частиною віце-, екс-, обер-, унтер-, штаб- віце-президент, екс-чемпіон, унтер-офіцер
4. Складні прикметники, дієслова і прислівники, у яких повторюються однакові або синонімічні частини тихий-тихий, тишком-нишком
5. Іменники на позначення казкових персонажів та складні прізвища Вовчик-Братик, Карпенко-Карий
6. Складні слова з пів-, що є власною назвою пів-Америки, пів-Криму