Акцентуаційні норми

З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні,що визначають правильне наголошування слів.

Наголос– це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу.

В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто може падати на будь-який склад слова й змінювати своє місце в спільнокореневих словах або у формах одного й того ж слова: збитки – збитковий, приймальня – прийми.

Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного (семантичного) значення слова: характерний і характерний, прошу і прошу, а також граматичного: сестри і сестри.

Дотримання норм наголошення й вимови є одним із важливих показників культури усного професійного спілкування. Як відомо, в українській літературній мові є чимало слів, у яких мовці порушують усталений літературний наголос, тобто акцентологічні норми.

1. Іменники середнього роду на -ання мають наголос на тому складі, що й неозначена форма дієслова, від якої іменник утворено: читати – читання, навчати – навчання. В окремих словах префікс ви- перетягує на себе наголос: видати – видання, вивчити – вивчання. Ненормативними є наголошення читання, навчання, завдання.

2. У числівниках від одинадцятидо дев’ятнадцятинаголос падає лише на склад на:одинадцять, чотирнадцять, вісімнадцять.

3. У відмінкових формах на -и названі числівники зберігають наголос на цьому ж складі: одинадцяти, дванадцяти, чотирнадцяти, шістнадцяти, сімнадцяти.

4. У відмінкових формах на -ох, -омнаголос переходить на останній склад: одинадцятьох, чотирнадцятьох, сімнадцятьох та ін., одинадцятьом, дванадцятьом, шістнадцятьом тощо.

5. У складних числівниках на -десят наголос на останньому складі: шістдесят, сімдесят, вісімдесят.

У формах непрямих відмінків цих числівників наголос перетягується на закінчення: п’ятдесяти (п’ятдесятьох), п’ятдесятьма (п’ятдесятьома).

У межах літературної норми існують варіанти. Деякі слова української мови мають подвійне наголошення:

Для сучасної української мови характерною є суперечність між намаганням зберегти залежність похідного слова від вихідного.

Ознайомтеся з наведеними нижче похідними прикметниками, що втратили акцентну залежність від вихідного слова:

Акцентну залежність від вихідного слова зберегли такі похідні прикметники:

7. Більшість трискладових слів з компонентом -метр, що є назвами вимірювальних приладів, мають наголос на передостанньому складі: спідóметр, фотóметр, дозúметр, газóметр, барóметр (але: гравімéтр).

8. Складні слова з першим компонентом, утвореним від власного імені, мають наголос на останньому складі: ватмéтр, вольтмéтр, оммéтр.

9. Терміни з компонентами -метрія, -графія належать до моделей, у яких нормативним є наголошення першого складу другого компонента складного іменника: електромéтрія, електрогрáфія, спектромéтрія, спектрогрáфія.

10. У назвах мір з компонентом -метр наголошується останній склад: мілімéтр, кіломéтр, сантимéтр, децимéтр.

11. Складні іменники з компонентом -граф, що називають особу за фахом, мають наголос на передостанньому складі: типóграф, топóграф (але: калігрáф).

12. У складних іменниках з компонентом -граф, що є назвами приладів, апаратів, слід наголошувати передостанній склад: аерóграф, спектрóграф, томóграф (але: полігрáф, телегрáф, радіотелегрáф).

13. Назви осіб певного фаху мають ненаголошений компонент -лог: токсикóлог, геоморфóлог, графóлог, планетóлог, кліматóлог.

14. Компонент -лог наголошується в таких складних словах: каталóг, монолóг, полілóг.

Слово прошу вживається з двома наголосами: прошу – у значенні «звертаюся з проханням, клопочу»; прошу – у значенні «запрошую, будь ласка».

В українській мові є іменники вигода (родовий множини вигід)зі значенням «користь» і вигода (родовий множини вигод)означає «зручність». У відмінкових формах цих іменників та у словах, утворених від них, наголос зберігається на тому самому складі: вигода – вигоди – вигодою; вигідний «корисний» – вигідність – вигідністю; вигода – вигоди – вигодою; вигідний «зручний» – вигідність – вигідністю.

Наголошення багатьох слів української мови відрізняється від наголошення їх лексичних відповідників у російській мові: