Поняття про рефлекс і рефлекторну дугу. Класифікація рецепторів.

Рефлексом називається закономірна реакція організ­му на подразнення, здійснювана через ЦНС. Реф­лекторні реакції організму можуть виникати у відповідь на найрізноманітніші впливи як зовнішнь­ого, так і внутрішнього середовищ і можуть виявля­тися у виникненні або зміні діяльності будь-якого органа або їх системи. Шлях, по якому збудження, що виникло в рецеп­торі, передається до робочого органа, називається рефлекторною дугою.

Екстерорецептори сприймають подразнення зовніш­нього середовища. До них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку. Інтерорецептори розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин), які сприймають зміни внутрішнього середовища організму. Пропріорецептори містяться в м'язах і сприймають скорочення та розтягнення мускулатури, тобто сигналізують про положення і рух тіла.

У складі рефлекторної дуги розрізняють 5 ланок: 1 — рецептори — чутливі нервові закінчення, які сприйма­ють подразнення; 2 — доцентровий аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС; 3 — ділян­ка нервової системи (нервовий центр), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон; 4 — відцентровий (еферентний) нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органа; 5 — ефектор (виконавчий орган), який відпові­дає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини). Учення про рефлекторну діяльність ЦНС сформува­ло уявлення про нервовий центр — сукупність нейронів ЦНС, які беруть участь у здійсненні нервового рефлек­торного акту або регуляції тієї чи іншої функції.

Нервовий центр — це складні функціональні об'єд­нання, «ансамблі» нейронів, розташовані в різних відділах ЦНС, які узгоджено беруть участь у регуляції функцій і рефлекторних реакцій. Між ЦНС і робочим, виконавчим органом існують як прямі, так і зворотні зв'язки. Згідно з ученням І.П.Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник — мозкова робота — виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. Але будь-який рефлекс не закінчується роботою виконавчих органів у відповідь на зовнішнє подразнення. Коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, у свою чергу, посилають у мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. П.К.Анохін назвав цей потік інформації зворотною аферентацією. Таким чином, рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцепо­дібне: подразник — мозкова робота, зворотна аферента­ція — нова мозкова робота, нові уточнені накази вико­навчим органам і т.д.