Заняття № 2 1 страница

Лексика сучасної української мови. ( 2 год. )

ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Лексикологія вивчає словниковий склад мови, або її лекси­ку, визначаючи лексичне значення слів, їх поділ на лексичні групи, з'ясовуючи шляхи розвитку і збагачення словникового складу української мови, стилістичне забарвлення слів та сфе­ру їхнього використання.

Основна мовна одиниця, яка розглядається в лексиколо­гії, — слово. Найважливішою його особливістю є те, що воно не лише називає предмети, явища навколишнього світу, а й узагальнює їх, виражає поняття про ці предмети, явища.

Наприклад, при вживанні слова ліс у людини виникає уза­гальнений образ - велика сукупність дерев із відповідною еко­системою, хоча ліс може бути зовсім різним і за породами дерев, і за порою року, і за наявністю звірів, птахів тощо. Інші слова допоможуть конкретизувати це поняття: хвойний ліс, листяний ліс, великий ліс, багатий на гриби та ягоди ліс, привабливий для мисливців ліс, згорілий ліс, зимовий-ліс, густий ліс, молодий ліс. " Слова щодо свого значення неоднакові, їх можна поділити на дві групи - слова самостійні (повнозначні) і службові (непов-нозначні, несамостійні). До самостійних належать усі ті слова, які називають різноманітні явища дійсності - предмети, дії, якості, кількість, ознаки, стани: будинок, книга, береза, фіал­ка, носити, добре, п'ятдесят, зелений, завтра, смеркає та ін.

Граматично це частини мови - іменники, прикметники, займенники, дієслова з їхніми особливими формами, числів­ники, прислівники.

Найголовнішою ознакою самостійних слів є їх номінативна (називна) функція. Службові ж слова (граматично прий­менники, сполучники, частки) такої функції не виконують, вони лише виражають різні відношення між словами в речен­нях та словосполученнях.

Існує ще одна невелика група слів, яка не називає понять, п є служить для вираження відношень між повнозначними словами, а лише виявляє почуття людей чи передає звуки тва­рин, птахів, явищ, предметів чи дій, це вигуки: о, ой, ех, ст, агов, бах, цінь-цінь, гуррр, плюсь та ін.

Кожне повнозначне слЬво містить якийсь реальний зміст, вироблений у процесі практичної діяльності людей і закріпле­ний віковим досвідом.

Цей реальний зміст, поняття, яке певне слово називає, мо­вознавці визначають як лексичне значення слова, наприклад: диктант - письмова робота, вправа.для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується;

кружляти - виконувати колоподібний рух; рухатися, описуючи кола;

надзвичайний - який відрізняється від інших, винятко­
вий; дуже сильний за ступенем свого виявлення;
просто - без особливих прикрас; звичайно; легко, без
зусиль.

Повнозначне слово має, крім лексичного,, ще й граматичне значення, наприклад:

галявина - поляна, луг на узліссі або серед.лісу (лек­сичне значення); іменник жіночого роду у Н. в. однини (граматичне значення). Службові слова мають лише граматичне значення (але - простий протиставний сполучник сурядності).

Слова характеризуються стійкістю лексичного і граматич­ного значення, завдяки цьому ними можуть користуватися для спілкування всі представники спільноти, які володіють даною мовою.

Лексичне значення слова подається у тлумачному словнику.

СЛОВА З КОНКРЕТНИМ І АБСТРАКТНИМ ЗНАЧЕННЯМ

Слово створюється в мові не для назв окремих, одиничних предметів чи явищ, а для назв узагальнених понять про них. Тобто одним і тим же словом називається цілий ряд однорід­них предметів, властивостей, явищ, процесів, наприклад:

стадіон - спеціально обладнана споруда із спортивною ареною і трибунами для глядачів, призначена для тренувань і змагань з різних видів спорту. Слово «стадіон», з одного боку, називає не якусь конкретну споруду, а найрізноманітніші за виглядом, розмірами, специфі­кою споруди даного типу, а з іншого може бути на­звою і конкретної будівлі. Порівняйте:

Нашій школі так потрібен стадіон! На шкільному стадіоні сьогодні змагаються п'ятиборці. Ступінь узагальнення предметів і явищ у словах неодна­ковий.

Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкрет­ними предметами, явищами і діями, які сприймаються за до­помогою органів чуття, називаються словами з конкретним значенням: вікно, калина, дощ, комбайн; старий, золотий, довгий; думає, мріяв.

Слова, які не позначають конкретні предмети, явища, дії чи ознаки, а вживаються для означення назв процесів і влас­тивостей, називаються словами з абстрактним значенням: старанність, сміливість, радість, птаство, розрізнення, фа­шизм, розвиток, гуманізм.

Серед слів з абстрактним значенням найбільше іменників, які становлять спеціальну лексичну групу абстрактних слів. До цієї групи належать також і узагальнені назви кількісних понять — числівники (три, сорок, п'ятсот), неозначені фор­ми дієслова (робити, переглядати, знати) і прикметники, що перейшли в іменники (майбутнє України, наше минуле).

Іменники з абстрактним значенням можна впізнати за суфіксами:

-ість: справедливість, діяльність, постійність;

-ств-, -зтв-, -цтв-: людство, новаторство, невігластво,

птахівництво, боягузтво; -анн-, -енн-, -тт-: створення, сприймання, чуття, життя,

приниження, прагнення; -ізм-, -изм-, -їзм-: мілітаризм, акмеїзм, альтруїзм, пла­тонізм. До слів з абстрактним значенням належать і іменники з іншими суфіксами або без них: думка, освіта, боротьба, радо­щі, біг, велич та ін.

Слова з абстрактним значенням використовуються найчасті­ше в текстах наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів; слова з конкретним значенням - у художньому та розмовно-побутовому стилях.

ОДНОЗНАЧНІ ТА БАГАТОЗНАЧНІ СЛОВА

Слова, які мають лише одне лексичне значення, "назива­ються однозначними.- Однозначними найчастіше бувають тер­міни, назви конкретних предметів, власні назви: бісектриса,відмінок, суфікс; трактор, блузка; черевики; Харків, Дніпро, Донбас.

Наприклад: .

Статуя - скульптурне зображення людини або твари­ни, звичайно, на весь зріст.

Рейс - шлях за заданим, визначеним мдршрутом, здій­снюваний якимось транспортним засобом (судном, літа­ком, поїздом, автомобілем) з метою перевезення вантажучи .пасажирів. . . . . • ^

У тлумачному словнику ці слова мають по одній словни­ковій статті.

Слова які можуть уживатися у різних значеннях, назива­ються багатозначними". Це мовне явище має назву полісемії.Наприклад:

Ринок. 1. Місце роздрібної торгівлі-харчовими продукта­ми і товарами на певній території або в спеціально облад­наних приміщеннях; базар. 2. Сфера товарного обороту, сукупність актів купівлі і продажу товарів. Команда. 1. Словесний короткий наказ командира, на­чальника; коротке, владне розпорядження. 2. Загін, під­розділ, група людей, які виконують якусь роботу. Воля. 1. Одна із функцій людської психіки, яка поля­гає у владі над собою та керуванні своїми діями і вчин­ками. Сила волі - свідоме прагнення до здійснення, досягнення якоїсь мети.. 2. Бажання, хотіння, вимога.

3.Свобода, незалежність на противагу неволі, рабству.

4.Право розпоряджатися чим-небудь на свій розсуд; вла­да. 5. (Історичне.) Звільнення селян від кріпацтва.

Багатозначні слова містяться в тлумачних словниках в од­
ній словниковій "статті з нумерацією значень, (див. вище) на
відміну від омонімів, значення яких подається у різних слов­
никових статтях.
ПРЯМЕ Й ПЕРЕНОСНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА

Серед кількох значень багатозначного слова одне значення є прямим -основним, таким, яке виникло найпершим.

Переносне значення виникло пізніше внаслідок пе­ренесення назви з одного явища на інше за якимись ознаками (явними чи'прихованими, глибинними).

Наприклад:

Зелений - один із семи кольорів, що знаходиться в спект­рі між жовтим і блакитним; недостиглий (овоч, фрукт) - пряме значення.

Зелений - недосвідчений через свою молодість, незрілий, несформований -переносне значення (Молодий ти ще, зелений, щоб мені вказувати, куди і з ким ходити.) Прикраса - те, що прикрашає, надає краси, гарного вигляду кому- або чому-небудь - пряме значення. Прикраса - перебільшення, вигадка в розповіді - пере­носне значення (Розповідав просто, без прикрас.) Товкти - роздрібнювати чимось твердим; розбивати, роз­колювати на шматочки щось ламке — пряме значення. Товкти - бити кулаками, штовхати; постійно повто­рювати, говорити одне й те саме - переносне значення (Натовкти пику. Товкти воду в ступі). Увертюра - оркестрова п'єса; вступ до опери, балету, драми, фільму -пряме значення.

Увертюра - вступ до чогось, початковий етап чогось - пе­реносне значення., (Розмова з батьками була тільки увер тюрою до тих неприємностей, які очікували хлопця).

На основі переносних значень слів побудовано багато ху­дожніх засобів мови:

- епітет (художнє означення певних особливостей зображу­ваного предмета): залізний характер, темний чоловік, золоті руки, ясний погляд, м'яке серце;

метафора (уподібнення одних предметів і явищ до інших за певними ознаками):

Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю.

(Т. Шевченко)

уособлення, або персоніфікація (різновид метафори, коли неживому предмету надаються властивості живої істоти):

Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві. (М. Рильський)

метонімія (заміна назви предмета іншою на підставі суміжних зв'язків; існує в багатьох різновидах):

а) коли назва твору замінюється ім'ям автора: зачитуюся Симоненком, вивчаю Лесю Українку;

б) коли назва людей замінюється назвою країни, міста, пев­ного місця: піднявся весь Київ, фірма презентує, Західзмагався зі Сходом;

в)коли назва речі заміняється назвою матеріалу, з яко­го вона зроблена: дівчина вся в шовку, на полиці стояв лише кришталь;

г) коли назва дії заміняється назвою знаряддя дії: гостре перо публіциста; видно, що по луках пройшла коса;

д) коли назва кількості їжі заміняється назвою посуду: з'їсти тарілку, випити чашку;

є) коли назва, предмета заміняється назвою людини: водій зупинився в степу, машиніст підвіз мене до наступної станції.

- синекдоха (вид метонімії, оснований на заміні назв пред­метів за кількісною ознакою):

а) множина заміняється одниною:

На бій за волю сміло йди, Ворожі пута розривай. І всіх трудящих вже буди: «Вставай, робітнику, вставай!» (М. Тарнавський)

б) однина заміняється множиною: як ми вже зазначалиу вступі;

в) видове поняття заміняється родовим: риба в ставку, бу­
ряк у полі;

г) родове поняття заміняється видовим: бережи копійку.

На основі переносних значень слів побудовані й фразеологіз­ми, наприклад: клювати носом (дрімати, куняти), замітати сліди (приховувати щось), мокрим рядном накрити (сварити, зробити прикру несподіванку), облизня піймати (не отримати бажаного).

(Про фразеологізми див. далі.)

ОМОНІМИ

Омоніми виникли в мові внаслідок випадкового збігу зву­чання слів (батарея - прилад центрального опалення і ба­тарея - зброя; пара - фізичний стан води і пара - двоє; доривати - закінчувати рити і доривати - закінчувати рва­ти), а також внаслідок розходження значень багатозначного слова (повість вишила у світ, на світ благословилося - сві­тало). Деякі мовознавці вважають, що абсолютної межі між омоні­мами та багатозначними словами немає; інші, навпаки, вис­ловлюють думку, що між ними немає нічого спільного.

Омоніми та багатозначні слова можна розрізнити, дібравши до кожного з них синоніми або спільнокореневі слова. Якщо ряди синонімів, споріднених слів близькі, то це багатозначні слова. Коли ж різні, то це омоніми. Наприклад:

Байка¹ - коротке алегоричне повчальне оповідання в прозовій або вірпюваній формі. . Байка² - м'яка ворсиста бавовняна тканина. Байка¹ - синоніми: оповідання, твір. Байка² - синоніми: тканина, матеріал. Між синонімами немає нічого спільного, отже, слова байка¹ і байка² - це омоніми.

Помітний

1.Який можна побачити, помітити, розрізнити зором.

2.Який сильно відчувається.

3.Який вирізняється чим-небудь серед маси; видний, по­мітний.

Синоніми:

1.Який вирізняється.

2.Сильний, різкий, який виділяється.

3.Оригінальний, видний.

У названих синонімах багато спільного, отже, помітний - це багатозначне слово.

Для певності слід скористатися тлумачним словником, у якому омоніми подаються в різних словникових статтях, а багатозначні слова - в одній під нумерацією.

Омоніми, які мають однаковий звуковий склад у початковій граматичній формі, називаються простими,або лексичними: (лава - стілець, лава - продукт виверження вулкану, ла­ва - бойовий стрій; мул - тварина, мул '- намул у річці, болоті; палата - великий багатий будинок, палата - кім­ната для хворих у лікарні, палата - назва вищої законодав­чої установи, назва парламенту чи деяких установ (Книжкова палата).

Але в українській мові є багато й таких омонімів, які виник­ли внаслідок збігу граматичних форм різних частин мови.

Серед них виділяють:

Омоформи(або похідні, морфологічні омоніми): клич (дієслово) і клич (іменник); дзвінка (іменник у Р. в.) і дзвінка (прикметник); забрало (дієслово мин. ч., с. р.) і забрало (іменник у значенні «бой­овий обладунок»); ніс (іменник) і ніс (дієслово); мати (іменник) і мати (дієслово); поза (іменник) і поза (прийменник - поза школою).

Омографи(омограми) - омоніми, що пишуться однаково, але звучать по-різному внаслідок-різно-го наголошування: дзвони - дзвони, коса -коса, „жила - жила, замок - замок, атлас - атлас, приклад - приклад, прийми - прийми, обід - обід, злива - злива;

Омофони- омоніми, що звучать однаково, а пи­шуться по-різному: потри - по три, сонце - сон це, Сонце, проте - про те, зате - за те, щоб - що б, місяць - Місяць, зайшю - за шию, забага то - за багато, вдень - в день, вранці - в ранці, вгору - в гору, назустріч - на зустріч; Антрацит (місто) - антрацит (сорт вугілля), Близнюки (се­лище) - близнюки, Судак (місто) - судак (риба).

Примітка: Розуміння значення омофонів дуже важ­ливе для правильного їх написання. Порівняйте:

Пліт різко повернули вбік за течією ріки. Щось кольнуло в бік.

На зустріч випускників університету прийшло багато тепер уже знаменитих людей. , Назустріч вискочила групка збуджених школярів.

Існує ще низка міжмовних омонімів:

Луна (укр. відлуння) - луна (рос. місяць).

Шар (укр. нашарування) - шар (рос. куля).

Облік (укр; рахування) - облик (рос. обличчя).

Лавка (укр. вид меблів) - лавка (рос. крамниця).

Часи (укр. пора, доба) - часи (рос. годинник). Значення омонімів розкривається лише у реченні. Тому треба бути уважним і не допускати у висловлюванні двознач­ності, яка може виникнути, коли омонім недостатньо поясне­ний іншими членами речення. Наприклад:

Я заліз на бак. Той вал такий великий. Не зрозуміло, про що йдеться - заліз на велику закриту посудину для рідини чи на носову частину верхньої палуби Корабля; вал великий - це насип навколо міста, фортеці; товсті нитки з клоччя чи деталь якогось механізму. Тому ре­чення слід уточнити.

Я заліз на бак, щоб налити в нього води. Я заліз на бак

корабля, щоб швидше побачити берег. Той вал за містом

був такий великий. Той вал такий великий, що займає

разом з молотаркою півхліва. Омоніми різних видів використовуються в художніх творах як засоби зображення комічного; з ними часто складаються Каламбури(гра слів, що мають різне значення):

З дуба впав незграба і радіє, що не з граба.

Без Віри немає довіри.

Любо глянути на тебе, Любо!

СИНОНІМИ

Синонімія є ознакою багатства, розмаїття та розвиненості Мови, становить її скарб.

Синоніми - слова, різні за звучанням, але близь­кі за найзагальнішим своїм значенням чи можли­востями використання. Синоніми виражають різні відтінки значення слова й мають різне стилістичне забарвлення.

Синоніми об'єднуються в синонімічні ряди на чолі з голов­ним словом (нейтральним, домінантою, таким, яке виражає основне, узагальнене значення синонімічного ряду):

Великий - чималий, немалий, величезний, велетенський, превеликий, здоровенний, отакенний, колосальний, гі­гантський, просторий, широкий, грандіозний, капіталь­ний, монументальний, рослий, об'ємний, об'ємистий. Нагорода - відзнака, винагорода, премія, приз. Швидко - скоро, хутко, шпарко-, жваво, стрімко, стрі­лою, чимдуж, семимильними кроками, з вітром навздо­гін, щодуху.

Синонімічними можуть бути і словосполучення:

Ні риба ні м'ясо, ні се ні те; як украв, як кіт наплакав.

Синоніми зазвичай належать до однієї й тієї ж частини мови, наприклад:

Іменники (робота - праця, труд; купа - кучугура, гора, нагромадження).

Прикметники (культурний - розвинений, цивілізова­ний, вихований, інтелігентний; шановний - поважний, гідний).

Прислівники (цілком - повністю, остаточно, дощен­ту, дотла, вкрай; напрочуд - надзвичайно, дивовижно, неповторно).

Дієслова (наголошувати- акцентувати, підкреслю­вати; відділяти -відмежовувати, відгороджувати, ві­докремлювати, роз'єднувати, виділяти). Займенники (який, котрий; хтозна-який, бозна-який). Прийменники (біля, коло, край, при). Сполучники (ніби, наче, мовби, немовби, неначебто, немовбито, нібито, як).

Частки (майже, приблизно, десь, мало не, ледве не, тро­хи не).

Серед синонімів розрізняють:

Абсолютні (синоніми, що відрізняються лише звучанням, абсолютно однакові за значенням): оплески - аплодис­менти, буква - літера, алфавіт - азбука - абетка, біографія - життєпис, майдан- площа.

Семантичні, або ідеографічні(синоніми, що відрізняються додатковими відтінками лексичного значення): Невдача - промах, невезіння, зрив, нещастя. Класифікувати - упорядковувати, систематизувати. Обрив - прірва, урвище, круча, крутизна.

Стилістичні (синоніми, спільні за значенням, але різні за
експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживан­
ня, належністю до мовних стилів):
Архітектор - будівничий, зодчий. ,

Байдужість - прохолодність, неуважність, безпри­страсність, знеохочення, апатія, індиферентність. Барвистий - кольористий, квітчастий, пишнобарвний. Вдача - характер, природа, натура, норов.

Контекстуальні (слова, які зближуються за значенням лише в певному тексті і тільки в ньому є синонімами. Поза контекстом це слова з різним значенням): Високий і багатий (урожай), висока і відповідальна (по­сада), добрий і смачний (пиріг); провалився і не склав (екзамени).

Синоніми забезпечують можливість якнайточнішого ви­словлювання думки, оцінки певного явища, дають змогу уникнути повторення тих самих або спільнокореневих слів, сприяють образності висловлювання.

Синоніми до слів можна дібрати за допомогою спеціальних синонімічних словників.

Явище синонімії використовується при творенні таких ху­дожніх засобів, як:

Евфемізми(заміна грубих, брутальних слів більш мило­звучними):

Мій шановний опонент обминув правду (І. Франко) - замість збрехав.

Перифрази(заміна назви предмета його поширеним визна­ченням):

Газ - блакитне паливо, нафта - чорне золото, лев - цар звірів.

Ампліфікація(нагромадження синонімів, епітетів, одно­типних висловів для емоційного впливу поетичної мови або ораторського виступу):

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття, Розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття. (В. Чумак)

АНТОНІМИ

Антоніми- це слова з протилежним лексичним значенням (світло - пітьма, успіх - невдача, хва­лити - сварити, тісно - просторо).

Антоніми утворюють, на відміну від синонімічних рядів, пари. Антоніми, як правило, належать до однієї і тієї ж час­тини мови:

іменники (старт - фініш, сльози - сміх); прикметники (щедрий - скупий, чужий - рідний); дієслова (шкодити - допомагати, хвалити - лаяти); прислівники (коротко - довго, мало - багато); прийменники (від - до, в - із, під - над). Антонімами можуть бути лише слова, побудовані на яко­мусь спільному узагальненому понятті: захід - схід (сторони світу), більшість -меншість (кількість), удень - уночі (час доби), блискучий - ма­товий (колір), вади — чесноти (характер). Багатозначне слово може входити до кількох антонімічних пар залежно від того, яке значення воно має:

.тихий (голос) - гучний; тихий (вечір) - вітряний; тихе (море) - розбурхане; тихе (життя) - неспокійне. Антоніми бувають різнокореневими(життя - смерть) та спільнокореневими (чемний - нечемний, безмежний -обме­жений).

Антоніми бувають так само, як і синоніми, контекстуальними(виявляються лише в тексті):

У душі моїй місця немає туманам, у душі моїй - сонце червоне буя

(В. Симоненко). Антоніми допомагають яскравіше й образніше, точніше виразити думку. Вони надають висловлюванню більшої екс­пресії, динамізму.

На основі антонімів часто будуються прислів'я та приказ­ки:

Ліпше своє мале, ніж чуже велике;

Тиха вода топить, а бурна тільки лякає;

Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають;

З маленької іскри великий вогонь буває.

Літо збирає, а зима з'їдає.

Антоніми часто використовуються як поетичні засоби: лід 'і пломінь, любов і ненависть, добро й зло, правда й кривда, день й ніч.

ПАРОНІМИ

Пароніми- це слова, подібні між собою звучанням та частково формою: багатир (багач) - богатир (силач), бережливий (ощадний, економний) - бережний (який уміє берегти що-небудь), ґрунтовий (який стосується ґрунту) - ґрунтовний (який відзначається повно­тою, вичерпністю), дружний (згуртований, одно­стайний) - дружній (доброзичливий, прихильний), ефективний (дієвий, результативний, корисний) - ефектний (який справляє сильне враження), кон­такт (діловий зв'язок) - контракт (письмова угода), титулований (який має титул, почесне звання) - титульний (той, що стосується першої сторінки книги, письмової роботи із заголовком).

Є максимальні пароніми і мінімальні.Максимальні па­роніми відрізняються один від одного лише одним звуком: досвід - дослід - досвіт, кленок - клинок. Інші пароніми належать до мінімальних.

Знати лексичне значення паронімів дуже важливо, щоб до­сягти точності слововживання й уникнути лексичних поми­лок. Для цього слід користуватися словником паронімів.

Майстри художнього слова використовують пароніми для створення поетичних образів, добору потрібних рим. Пароніми надають висловлюванням краси й милозвучності; інколи слу­жать засобом комічного (часто в народних прислів'ях): Сумніваюсь, чи ти козак, чи кізяк (М. Стельмах). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко).

ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ СЛОВА

Мова нагадує живий організм: одні слова народжуються в ній із кожною новою епохою, інші починають рідко вжи­ватися або й зовсім зникають. Одні слова вживаються часто

й зрозумілі всім носіям цієї мови незалежно від місця прожи­вання, роду занять, професії, соціального статусу. Такі слова називаються загальновживаними, і їх в українській мові пе­реважна більшість. Інші слова вживаються лише окремими групами людей (представниками різних професій, жителями певних місцевостей, людьми з низьким соціальним статусом), які представляють дану мову.

В українській мові до загальновживаних належать такі ос­новні групи слів:

-назви людей за спорідненістю і свояцтвом (мати, бать­ко, дядько, син, дочка, баба, дід);

-назви частин та органів тіла людини (голова, нога, рука, око, зуб, серце);

-назви явищ природи (грім, дощ, сніг, мороз, вітер);

-назви елементів навколишнього середовища (земля, вода, сонце, ліс, річка, гори, поле, степ);

-назви рослин (квітка, дерево, трава, жито, дуб, липа, береза, горох);

-назви тварин (коза, корова, кінь, курка, гуси, ластівка, соловей);

- назви приміщень, їх частин, предметів побуту (хата, поріг, піч, вікно, двері, стіл, ліжко, стілець);

-назви понять, пов'язаних із їжею та питвом (каша, хліб, обід, вечеря, молоко);

-назви кольорів та інших ознак предметів (білий, чорний, сильний, веселий, низький, високий, здоровий);

-назви почуттів та якостей людини (любов, турбота, хви­лювання, радість, сум, заздрість, щастя);

-назви дій, станів (думати, сидіти, стояти, розмовляти, писати, малювати, полоти);

-назви чисел (один, три, сім, мільйон);

- назви способу дії (гарно, погано, швидко, розумно) та ін.
Загальновживані слова є основою мови і вживаються в будь-якому стилі мовлення.

ДІАЛЕКТНІ СЛОВА

Мова українського народу історично складалася під впли­вом мов сусідніх народів, відокремленного розвитку певних територій. Тому усне мовлення представників різних місценостей України має відмінності в лексиці, фонетиці, морфоло­гії й синтаксисі.

Слова, вживання яких обмежене певною місцевіс­тю, називаються діалектизмами, наприклад: ґазда (господар), вуйко (дядько), ватра (вогонь), полонина (луки в горах), когут (півень) - у мові українців Прикарпаття;

бараболя (картопля), кияшки (кукурудза) - у мові українців північних територій;

ходю, просю, носю, кукуруза, полотенце, базарь, сахарь - у мові українців південно-східних районів.

Діалектизми найчастіше трапляються в побутовій лексиці.

Письменники використовують діалектизми для створен­ня народного колориту, індивідуалізації мови персонажів. Зловживання діалектизмами утруднює читання й розуміння висловлювань.

ПРОФЕСІЙНІ СЛОВА. ТЕРМІНИ

В українській мові є групи слів, які трапляються переважно в мові людей певних професій: камбуз, кок, рея, кубрик, бак, такелаж, зюйд-вест, норд-ост. (у моряків); майна, віра (у ван­тажників), вікно (вільна година між уроками у студентів, педагогів), щоденник, перерва, кабінет, контингент, невсти-гаючі, відмінники, неблагополучні (сім'ї), урок, семінар, залік, перевірка, журнал (у, вчителів); напруга, струм, рубильник, щиток, високовольтна дуга, індикатор (в електриків); оран­ка, сівба, косовиця, трактор, елеватор (у хліборобів); заутре­ня, паперть, парафія, причастя, проскура, протоієрей, амвон, ризи, псалом, Спас, Трійця (у церковних служителів).

Слова, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними (профееіоналізмами).

Серед цієї лексичної групи виділяють слова-терміни.

Терміни- спеціальні слова, які вживаються для точного найменування певного поняття з якої-небудь галузі знань. Терміни - бувають математичні (синус, косинус, ділення, корінь квадратний, чи­сельник, бісектриса, радіус), фізичні (атом, моле­кула, ом, вольт, квант, електрон), лінгвістичні (фонетика, морфологія, морфема, текст, складне синтаксичне ціле, дієслово), фінансово-економічні (прибуток, ринок, акції, кредит, сальдо, баланс, до­тація), технічні (домна, конвеєр, акумулятор) та інші (філософські, біологічні, музичні, військові, медичні, шахові і под.).

Професіоналізми та терміни широко вживаються в науко­вому стилі мовлення, а також у художньому, коли завданням автора є показати трудову діяльність людини, індивідуальні особливості її мовлення.

Існує багато термінологічних словників із різних галузей знань, якими слід користуватися для точності слововживан­ня.

ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКІ І ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА