Методи розвитку творчої особистості
Праці Г. Альтшуллера «Алгоритм винаходу», «Творчість як точна наука»стали основою окремої галузі — творчої педагогіки. Його ідеї розвивали російські та українські психологи В. Бухвалов, Б. Злотін, Г. Іванов, С. Ладошкіна, А. Нестеренко, Т. Сидорчук, Л. Шрагіна, М. Шустерман. Вони розробили методи і прийоми навчання школярів на основі ТРВЗ, а А. Страунінг, О. Нікашин адаптували основні принципи ТРВЗ для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. У роботі з ними використовують гру, «мозковий штурм», методи факальних об'єктів, синектики, моделювання маленькими чоловічками.
Гра.Це основний метод виховання і навчання дітей, що має на меті максимально підвищити ефективність основної програми, за якою працює педагог. Суть технології становлять ігри-заняття, які передбачають самостійний вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності. У процесі таких ігор вихованці ознайомлюються з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів, явищ і розв'язувати ці суперечності, що сприяє розвитку творчого мислення.
Дослідивши казки, Г. Альтшуллер налічив приблизно 40 способів розв'язання суперечностей, якими успішно користуються герої і які є універсальними. До основних належать такі:
1. Зроби заздалегідь. Цей спосіб ґрунтується на зміні об'єкта. Наприклад, герої, вирушаючи у далеку дорогу, розмотують нитку клубка, розкидають камінці, що допоможе їм повернутися назад.
2. Перетвори шкоду на користь. Негативні фактори використовують для отримання позитивного ефекту. Наприклад, у казці В. Гауфа «Каліф-лелека» головний герой перетворився на птаха, але під час своїх митарств зазнав доброї науки і змінив норов (позитивний результат).
3. Копіювання. Замість справжнього об'єкта застосовують його оптичну копію. Наприклад, у казці «Молодильні яблука» вовк, перетворившись спочатку на коня, а потім на царівну, досяг своєї мети.
4. Принцип мотрійки. Він оснований на розташуванні одного предмета всередині іншого. Так, Кощій Безсмертний ховав свою смерть на кінчику голки, голку — в яйці, яйце — в качці, качку — в зайці, зайця — в кришталевій скрині, скриню — на дубі.
5. Розв'язання суперечностей у часі. У казці «Дванадцять місяців» одні місяці з'являються на новорічній галявині раніше свого часу, інші — значно пізніше.
6. Принцип зміни агрегатного стану. Об'єкт переходить в інший агрегатний стан, і від цього змінюються його якості. Так, серце Кая з казки Г.-Х. Андерсена «Снігова королева» перетворилося на кригу та змінило свої якості: замість доброго стало злим.
Практики-початківці, як правило, використовують розроблені прийоми розв'язання суперечностей. Досвідчені педагоги, працюючи з дітьми, самі визначають суперечності і способи їх розв'язання в об'єктах природного та предметного світу. Усі прийоми зорієнтовані на те, щоб навчити дітей шукати і знаходити своє рішення, виявляти творчу фантазію. Основна вимога до педагога — привчити дітей до того, що відправною точкою у фантазуванні має бути певна проблема або винахідницьке завдання, яке необхідно розв'язати. Рівень складності на початку досить низький, щоб не послабився інтерес до творчого пошуку.
Метод фокальних об'єктів (МФО). Фокальними (лат. focus — осередок) називають об'єкти, що перебувають у фокусі, в центрі уваги. При перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт діти вчаться аналізувати, зіставляти, робити припущення, унаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати технологічну інерцію. Метод фокальних об'єктів ефективніший у тих випадках, коли необхідно модернізувати, удосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею.
Суть методу полягає в перенесенні властивостей одного предмета на інший. Послуговуючись ним, ставлять такі завдання:
— придумати щось нове, видозмінюючи або вдосконалюючи реальний об'єкт;
— ознайомитись із чимось новим або закріпити здобуті раніше знання, розглядаючи предмет у незвичному ракурсі;
— придумати розповідь або казку про об'єкт, використовуючи знайдені ознаки (повністю або частково);
— проаналізувати художній твір або картину;
— розробити новий вид заняття, обравши несподіване словосполучення, яке найбільше подобається або відповідає меті. У процесі роботи необхідно чітко окреслити, що саме обмірковується — форма чи зміст.
МФО передбачає такий алгоритм дій:
1. Розглядаючи або змінюючи будь-який об'єкт, мимоволі обрати інший предмет чи кілька предметів, які не стосуються фокального слова (для цього вчитель пропонує дітям картинки, іграшки, яскраві предмети).
2. Дати 5—10 визначень обраного предмета (який він).
3. Дібрані ознаки застосувати до фокального слова; отримані словосполучення проаналізувати.
4. Знайшовши потрібне або цікаве словосполучення, надати фокальному слову відповідних якостей. Для цього ввести до фокального об'єкта не властиві йому елементи, які зумовлюють його видозміну.
МФО спрямований на подолання психологічної інерції, адже стимулює прийняття нешаблонних рішень, розвиває нестандартне мислення.
«Мозковий штурм».Він відомий також під іншими назвами: метод Осборна, фабрика ідей, ярмарок ідей, серія нових ідей, конференція ідей, техніка групового творчого мислення та ін. Цей метод полягає в продукуванні максимальної кількості нових ідей за мінімальний час. Використовують його в роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів. Психологічною основою методу «мозкового штурму» є теорія 3. Фройда про те, що у звичайних ситуаціях мислення людини підпорядковане свідомості, а для подолання психологічної інерції потрібно створити умови для прориву підсвідомих сил та інстинктів. Такий метод ураховує психологію не лише окремої людини, а й натовпу, що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв'язання завдання.
Метод «мозкового штурму» створює умови генерування різних варіантів подолання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Його застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, що ґрунтуються на аналізі минулого досвіду і теперішніх умов, не ефективні в розв'язанні проблеми.
«Мозковий штурм» відбувається у два етапи:
1) робота на сесіях «генераторів ідей». Учасники висловлюють усі можливі і малоймовірні способи подолання проблеми. Після закінчення сесії організатор повинен старанно занотувати всі ідеї в порядку їх висунення та роздати «експертам» для здійснення експертизи, результатом якої має стати обґрунтований пріоритетний перелік ідей, що будуть реалізовані. При цьому «експерти» мають право додавати власні ідеї, аргументувати їх наявністю потрібних для реалізації ідеї ресурсів, кваліфікованих кадрів тощо;
2) робота на сесіях «експертів». Організатор збирає переліки, зроблені «експертами», і на підставі бальної експертної оцінки розставляє ідеї за часом їхньої реалізації. Після завершення цієї роботи він роздає «експертам» підсумковий перелік ідей і проводить сесію «експертів», на якій кожен із них має обґрунтувати власні оцінки. Також обговорюють усі ідеї і пропонують остаточний їх перелік для подальшої реалізації.
Ефективність «мозкового штурму» залежить від дотримання таких правил:
— оптимальна для роботи кількість дітей у підгрупі — від двох до семи;
— висловлювати можна будь-яку думку;
— у процесі генерування ідей не можна критикувати жодну думку;
— потрібно заохочувати вільне асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша;
— усе висловлене можна комбінувати як завгодно;
— завершити дискусію необхідно її підсумком і визначенням найцікавішої ідеї.
У роботі з дітьми «мозковий штурм» може виникнути незаплановано під час розв'язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. У процесі обговорення вони самі аналізують і коригують висловлені ідеї.
Залежно від того, на якому етапі вивчення теми чи заняття вдаються до методу «мозкового штурму», його реалізація має певні особливості. На початковому етапі доцільно застосувати таку схему (за М. Кларіним):
1. Формулювання мети.
2. Визначення проблеми.
3. Встановлення обмежень.
4. Висвітлення шляхів традиційного розв'язання зазначеного завдання.
5. Виокремлення елементів, які потребують удосконалення.
6. Висловлення дітьми пропозицій та їх аналіз.
7. Добір рішень із художньої літератури.
8. Індивідуальний захист дітьми свого рішення.
9. Добір оригінальних рішень, які можна реалізувати.
10. Перевірка ідей на практиці.
Організування «мозкового штурму» на завершальному етапі вивчення теми передбачає:
1. Схематичний аналіз об'єкта.
2. Формулювання мети і проблеми заняття.
3. Встановлення обмежень.
4. Пропонування та аналіз ідей.
5. Добір рішень із літератури.
6. Добір оригінальних рішень.
7. Практичне застосування нових ідей.
Метод «мозкового штурму» ефективний для переходу від механічного запам'ятовування до смислового, під час практичних занять і групових консультацій на етапі пізнання об'єкта або формування нових уявлень про нього.
Метод синектики. Наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. на основі методу «мозкового штурму» американський філософ і психолог Вільям-Джеймс Гордон (1842—1910) розробив метод синектики (грец. synektike — поєднання різнорідних елементів). Він передбачав об'єднання людей різних спеціальностей у групу задля пошуку творчих рішень шляхом необмеженого тренування уяви та сполучення несумісних елементів. Залежно від ступеня керованості В.-Дж. Гордон виокремив неопераційний (некерований) процес творчості, основою якого є інтуїція, натхнення, та операційний (керований ), що ґрунтується на використанні різних аналогій. Опрацювавши метод синектики, Г. Альтшуллер розробив концепцію розвитку творчої особистості. Він вважав, що для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне, і навпаки. При цьому потрібно побачити в новій проблемі щось знайоме, що можна розв'язати відомими способами, тобто провести аналогії.
За сутністю Г. Альтшуллер поділив аналогії на прямі, фантастичні, емпатійні (основані на розумінні психічних станів, емоцій іншого).
Пряма аналогія. її суть полягає у виявленні подібностей об'єктів різних галузей за певними властивостями або відношеннями. Вид прямої аналогії залежить від критерію, за яким порівнюють об'єкти:
— аналогія за формою. Виявляється тоді, коли аналог об'єкта містить ті самі ознаки, що і він сам, або коли новостворений об'єкт зовні нагадує будь-який інший (бурулька — олівець, ніж, ручка; годинник — місяць, сонце, гарбуз, квітка; книга — двері, плитка шоколаду, цеглина тощо);
— аналогія за структурою (компонентами). Встановлюється за схожістю елементів (компонентів) об'єктів або їх будови (сніг — морозиво; вата — хмара; піна — солодка вата);
— аналогія за функціями. Визначивши функції об'єкта, шукають об'єкт з іншої галузі, якому властиві ці або аналогічні функції (машина — кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер — пилосос, вентилятор);
— аналогія за кольором. Полягає в доборі об'єктів одного кольору та відтінку (сонце — кульбаба, банан, лимон);
— аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година — захід сонця, свічка, що догорає);
— аналогія за властивостями. Передбачає відповідь на запитання «який (яка, яке, які)?» і виявлення суттєвих ознак;
— комплексна аналогія. Передбачає одночасне застосування різних критеріїв прямої аналогії.
На комплексній аналогії ґрунтується метод гірлянд та асоціацій. Гірлянда аналогій формується як перелік слів (словосполучень), починаючи з основного слова, у якому кожна нова асоціація стосується не першого, а останнього компонента (велика червона квітка — квітка, пахне; бджілка — бджілка, бринить, набридає). За допомогою цього методу можна дізнатись, що найбільше сподобалося чи запам'яталося дітям на екскурсії, святі, адже кожен знаходить аналогію, суголосну йому за настроєм. Прямі аналогії ефективні під час індивідуальної гри з дітьми або в невеликій групі.
Фантастична аналогія. Складність творчого завдання полягає в тому, що для його розв'язання потрібно перебороти психологічну інерцію — бажання наслідувати стереотипи, іти відомим шляхом, що веде до розв'язку. Подолати цю шаблонність допомагає встановлення фантастичних аналогій, що полягає в уявлянні того, як вирішили б проблему казкові герої чи інші вигадані персонажі.
Цей метод використовують під час складання творчих розповідей, казок із новими героями та незвичайними пригодами, захопившись якими, діти висловлюють оригінальні ідеї, неусвідомлено передають свої потаємні думки та бажання. Перенесення робочої ситуації в казку сприяє продуктивнішому навчанню нової справи і закріпленню навичок.
Емпатійна аналогія. Вона ґрунтується на ототожненні себе з об'єктом, уявному перевтілені в його образ, намаганні пережити його відчуття, настрій, турботи, проблеми. Наприклад: «А якби ти перетворився на кущик? Про що ти мрієш? Кого ти боїшся? З ким би ти потоваришував? Про що шепочуть твої листочки?» або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти полюбляєш їсти?». Виробити таке вміння можна за допомогою спеціальних вправ, зокрема з використанням елементів костюма. Ролі діти обирають самі й відповідно до них виконують характерні рухи, розповідають, хто вони і що при цьому відчувають. Відтворюючи певний образ, дитина розкриває власний характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.
Застосування методу синектики в навчально-виховній діяльності сприяє розширенню та закріпленню знань про сутність, структуру та функції предметів, явищ, одержаних на емпіричному рівні в попередніх класах; розвиває вміння використовувати прийоми образного бачення проблеми, перенесення уявного в реальне, і навпаки. Відпрацьовування методу синектики на предметах гуманітарного, культурологічного та естетичного циклів, часткове запозичення в інші предметні галузі сприяють створенню в навчальних планах дослідницьких завдань.
Метод моделювання маленькими чоловічками (метод ММЧ).З його допомогою можна пояснити внутрішню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ і процесів, що відбуваються в живій та неживій природі. Дитина повинна уявити, що всі речовини, предмети, об'єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків, які пересуваються або виконують певні дії. Наприклад, потрібно зобразити чоловічками героїв казки «Коза-дереза», «Троє поросят»; пояснити, якими вони будуть і чому. Доцільно для малюків уточнити завдання: за допомогою яких геометричних фігур можна зобразити героїв казки (виникають конкретні асоціації за формою); з яких зразків текстильного матеріалу можна зробити героїв казки тощо.
Методи ТРВЗ розвивають такі творчі здібності дітей: уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки, інтегрувати і синтезувати інформацію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв'язання завдань на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творчу уяву, дивергентність мислення (здатність припускати існування кількох правильних відповідей на одне запитання і продукувати оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей; інтуїцію.