Рослинний світ України 5 страница

Трав’янистий покрив букових лісів збіднений. Навесні тут можна показати зубницю, копитняк. Зубниця бульбиста часом вкриває ліс суцільним килимом. її легко розпізнати за темно-зеленими трійчастими листками з зубчастим краєм, над якими підносяться суцвіття з великих яскраво-малинових квіток. На узліссях букових лісів зустрічається чудова рослина — білоцвіт весняний. Білі дзвіночки білоцвіту, наче майстринею, прикрашені жовто-зеленими плямками, що надає рослині ще більшої вишуканості. Головне призначення плямок — показувати запилювачам шлях до нектару. Білоцвіт зацвітає одним з перших у березні, цвіте й у квітні, розмножується цибулинами, насінням і, як рідкісна, надзвичайно декоративна рослина, повинен охоронятися.

У листяних лісах Карпат зустрічається чемерник. Ця цікава рослина зацвітає дуже рано, в березні. На голому червонястому квітконосі 30 см заввишки розкриваються 2—3 фіолетово-червонуваті, із середини сіро-зелені великі квітки. Гарні розсічені листки з’являються на кінець цвітіння. Чемерник має отруйні властивості. Як рідкісна рослина він охороняється.

Влітку у букових лісах пишно розвиваються папороті, а на узліссях квітує іван-чай, по берегах річок — крем’яник гарний. Це висока рослина з великими золотистими квітками. Помилувавшись красою рослини, треба розповісти дітям, що крем’яник не лише прикрашає ліс, а й годує бджіл, метеликів, тому потребує охорони.

Пояс хвойних лісів розташовується в більш високій частині Карпат. Основними лісоутворювальними породами тут є ялина європейська, яку в Карпатах називають смерекою, та ялиця біла. Навчити дітей розрізняти ялицю найкраще в порівнянні зі смерекою. Як і смерека, ялиця струнка велична. Розглядаючи голки, треба відзначити, що вони плоскі, з двома світлими смужками на нижньому боці. У смереки стиглі шишки звисають, а у ялиці ростуть на гілках вгору. Після достигання вони розсипаються і на гілках залишаються лише стрижні.

Ялиця, подібно до смереки, є окрасою гір. Деревина її дуже цінна. З неї виготовляють музичні інструменти. З молодих хвоїнок і бруньок виготовляють ліки.

Підлісок і трав’янистий ярус ялинових лісів дуже бідний. Найбільш цікавими рослинами, з якими доцільно познайомити дітей під час ціл ьових прогулянок чи екскурсій, є чорниця і папороті.

Субальпійська рослинність розташовується на різній висоті і в багатьох місцевостях доступна для проведення екскурсій в літню пору року. В цьому поясі налічується майже половина всіх видів рослин Українських Карпат, проте через надмірний випас рослинність деградована.

Навесні на гірських луках Карпат можна зустріти шафран (див. табл. 11,8). Його лійкоподібні квітки, з темними плямками на кінцях пелюсток і жовтогарячими пиляками, надзвичайно гарні. Шафран — медоносна рослина. Вона приваблює комах нектаром і пилком. Рослина зараз стала рідкісною і її занесено до Червоної книги України.

Чудовою весняною рослиною, що зустрічається в Карпатах, є нарцис. Це єдиний в країні дикорослий вид нарцису. Він росте невеликими групами на альпійських луках, гірських схилах, в долинах. Біля Хусти є долина нарцисів, де під час цвітіння утворюється ніжно-білий килим. Це місце входить до складу Карпатського заповідника. Нарцис включено до Червоної книги України.

Влітку на полонинах визрівають ягоди на кущиках чорниці і буяхів. Збір їх не може не захопити дошкільників, що живуть у гірських місцевостях Карпат.

З трав’янистих рослин увагу дітей можна звернути на злаки біловус, мітлицю тонку тощо, розповісти про їхнє значення. Особливої краси полонинам надає цвітіння лучного різнотрав’я. На початку літа тут можна зустріти сугайник, що цвіте золотистими квітками. Зустрічається айстра альпійська — окраса гір.

Барвистість гірським лукам надає цвітіння королиць, гвоздики, дзвоників карпатських, тирлича, аконіта, арніки, нечуйвітру.

Арніка — ошатна рослина з великими жовтогарячого кольору кошиками квіток, Це цінна лікарська рослина. У зв’язку з тим, що вона стала рідкісною, її треба охороняти.

Цікавою рослиною є тирлич. Цвіте вона в липні — серпні дзвоникоподібними квітками жовтого кольору. Слід зазначити, що тирлич не лише окраса природи, але й цінна лікарська рослина, яку треба берегти. Цю рослину, як і арніку, занесено до Червоної книги України.

Аконіт — гарна рослина з своєрідними квітками, що нагадують дітям черевички. Це — отруйна рослина.

Альпійський пояс займає в Карпатах невеликі площі на рівні самих високих вершин гір. Найбільш цікавою рослиною тут е едельвейс альпійський, який місцеве населення називає шовковою косицею. Ця оригінальна рослина цікава своїм пристосуванням до суворих умов життя. Оселяється вона у тріщинах скель на збіднених ґрунтах. Переносить низькі температури та нестачу вологи завдяки опушенню. Рослина подібна до сріблястої променистої зірочки, тому її називають «зіркою полонин і скель». Едельвейс вважається символом мужності і кохання у всіх гірських народів. Цю рідкісну рослину занесено до Червоної книги України.

Окрасою альпійського і субальпійського поясів є також вічнозелений рододендрон східнокарпатський. Цвітіння цього невисокого куща справляє незабутнє враження.

РОСЛИННІСТЬ КРИМСЬКИХ ГІР

У гірській частині Криму нараховується 2200 видів дикорослих рослин, з них 200 видів відноситься до ендеміків, тобто таких, що трапляються тільки в гірському Криму.

Для Криму характерна вертикальна зональність. Від краю берега Чорного моря до висоти 350—400 м на південному схилі головного хребта простягається пояс яловцево-дубових лісів, основними лісоутворювальними породами яких є дуб пухнастий і яловець високий. Вихователям, що працюють в дошкільних закладах Південного берега Криму, доцільно ознайомити дітей з цими цінними рослинами.

Яловець — вічнозелений кущ або деревце 4—6 м заввишки. Хвоя його колюча, з восковою поволокою. Плоди ялівцю називають шишкоягодами. Визрівають вони на другий рік. На одному кущі відразу можна показати дітям зелені та чорні ягоди. Чорні — соковиті, цукристі, з приємним смолистим присмаком. Ягодами ялівцю живляться птахи. Яловець — фітонцидна рослина і тому прогулянки з дітьми серед дубово-ялівцевого лісу корисні для здоров’я.

Постійним супутником дубово-ялівцевих лісів є суничник дрібноплодий. Це невелике дерево має: цікаву біологічну особливість — воно щорічно міняє кору. В червні, липні, коли жарко, цікаво показати дітям, як тріскається і відшаровується від стовбура кора. Дерево наче роздягається. Ця особливість рослини привела до таких назв, як «курортниця», «безсоромниця». Під корою, що відшарувалася, видніє шовковисто-зелена молода кора, яка поступово жовтіє, потім стає жовтогарячою, поки, нарешті, не набуває червонястого кольору, який зберігається від пізньої осені до літа. Одночасно з корою суничник скидає і листя, але на цей час на молодих пагонах уже розгортаються нові листки, тому дерево завжди покрите листям. З біло-жовтих квітів, що розкриваються навесні, утворюються круглі червонясті їстівні плоди, що визрівають у червні. Вони віддалено нагадують суниці, солодкуваті, але не смачні. З них можна варити варення. Суничник дрібноплодий, як рідкісна рослина, внесена до Червоної книги України і повинна охоронятися.

Серед кущів приверне увагу чист кримський, або кам’яна троянда (мал. 79). Це невисокий (40—80 см) пахучий кущ з красиво опушеним сріблястим листям і великими лілово-рожевими квітками, що нагадують квітки шипшини. З молодих стебел і листків цієї рослини добувається ароматична камедь — ладан, що використовується в парфюмерії і медицині.

Цікаво розглянути з дітьми рускус понтійський. Це вічнозелений півкущ з прямими жорсткими стеблами, від яких відходять пагони, що мають форму листків, так звані ф´ілокладії. Вони жорсткі, шкірясті, кінчики їх витягнуті в довге колюче вістря. Справжні листки недорозвинуті і у вигляді маленьких плівочок сидять знизу на середній жілці філокладія. З лютого по березень на деяких філокладіях у пазухах плівчастих листків розкриваються по одній-дві маленьких квітки. Пізніше тут утворюються кулеподібні ягоди на тонких плодоніжках. Спочатку вони зелені, але визріваючи у вересні — грудні, стають яскраво-червоними і надають кущу декоративного вигляду. Рослина використовується для вічнозелених зимових букетів.

Навесні увагу дітей може привернути жасмин кущовий, який квітує золотисто-жовтими квітками.

Серед трав&rsqu o;янистого покриву дубово-ялівцевих лісів досить розповсюджені рослини, що мають цибулини і бульби. Навесні можна зустріти шафран вузьколистий, що цвіте жовтими лійкоподібними квітками, а восени — проліску осінню. Ці рослини рідкісні і повинні охоронятися.

На рівні понад 350 —400 м ростуть соснові і букові ліси. До них домішується дуб, граб, клени польовий і Стевена.

Найбільш поширені ліси з сосни кримської, які створюють особливий, неповторний ландшафт. Кримська сосна носить ім’я натураліста П. С. Паласа.

Цікавим деревом є клен Стевена, названий на честь X. Стевена— засновника всесвітньо відомого Нікітського ботанічного саду на Південному березі Криму. Часто стовбури і гілки дерев і кущів у цих лісах обвиті ліанами — плющем кримським і ломиносом виноградолистим. Серед кущів зустрічаються дерен, глід, бруслини бородавчаста і європейська тощо, серед трав’янистого покриву цих лісів — підсніжники, проліски, зубниці, півонія кримська — гарна декоративна рослина, що охороняється. Ростуть тут і орхідеї — любка дволиста, гніздівка звичайна тощо.

Столоподібні вершини головного хребта Кримських гір — яйли — покриті лучно-степовою і напівкущовою рослинністю. Тут постійно дмуть вітри і пече сонце, тому рослини переважно низенькі, сланкі, опушені або колючі, з дрібними листками. Тут росте близько 1000 видів вищих рослин, тобто більше 40 % кримської флори. Серед них багато ендемічних рослин, які мають вузький ареал поширення. Цікавим є роговик Біберштейна з родини гвоздичних. Цю багаторічну рослину з біловойлочним опушенням і ніжними білими квітками часто називають кримським едельвейсом. Проте нічого спільного, крім опушення і високогірного місця зростання, у роговика повстистого з едельвейсом немає. Декоративними є такі види, як фіалка скельна, еспарцет яйлипський, вероніка кримська, цибуля яйлинська

Рослинність Кримських гір має винятково важливе значення у збереженні водного режиму Криму, запобіганні ерозії ґрунтів. Вони дають цілюще повітря курортним містам і тому ще з двадцятих років нашого століття були прийняті заходи щодо їх охорони.

КУЛЬТУРНІ РОСЛИНИ

Культурними називають рослини, які вирощуються для задоволення різних потреб людини. Всі культурні рослини пройшли багатовіковий шлях формування і відбору, і всі вони походять від дикорослих рослин.

Використовуючи фактори спадковості і мінливості, методи гібридизації, людина змінила властивості диких предків цих рослин. Культурні рослини мають більш крупні і смачні плоди, коріння і бульби містять великий запас поживних речовин.

ХЛІБНІ ЗЛАКИ

Під час проведення навчально-виховної роботи з дітьми на ділянці дошкільного закладу, під час цільових прогулянок на поле, город, сад діти зустрічаються з цими рослинами, і вихователь повинен знати основні стадії розвитку рослин, на які слід звернути увагу дітей під час спостережень, уміти відібрати цікаву інформацію про походження цих рослин, їх значення для людини.

В Україні основними злаковими культурами є пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, просо, рис. Кожна з цих культур походить з різних місць земної кулі.

Пшениця, що займає першість серед вирощуваних злаків, походить з Північної Африки. В Україні найбільш поширена тверда і м’яка пшениця. Тверда пшениця визріває дещо пізніше м’якої, менше страждає від полягання, грибний захворювань. З неї виробляють найкращі сорти борошна, манну крупу, вищі сорти макаронних виробів.

М’яка пшениця має багато форм: ярові і озимі, остисті і безості. Борошно з м’якої пшениці має менший вміст клейковини і використовується насампереддля хлібопекарної промисловості.

Значно менші площі в Україні займає жиго. Це найбільш зимостійка культура, що не потребує дуже родючих ґрунтів. З житнього борошна виробляють хліб з хорошими смаковими властивостями, своєрідним ароматом. Житні висівки використовуються для виготовлення концентрованих кормів для сільськогосподарських тварин, солома — на підстилку, на виготовлення солом’яних капелюхів, для одержання целюлози, паперу.

Ячмінь походить з Північно-Східної Африки і Південно-Східної Азії. Його характерна біологічна особливість — короткий вегетаційний період. Він належить до скоростиглих культур. Зернівки ячменю використовуються для виготовлення перлової і ячневої крупи, ячмінного напою.

Овес походить від дикорослих предків, що засмічували посіви найдавніших культур. З вівса одержують цінні харчові продукти — вівсяну крупу, геркулес, толокно, борошно для приготування киселів, печива, Важливе значення має овес як зернофуражна культура, що використовується як концентрований корм для коней. Солома використовується для корму інших свійських тварин. Часто овес висівають для одержання зеленого корму.

Просо походить з Китаю і Монголії. Це теплолюбна, посухостійка рослина. її використовують в основному для одержання пшона. З соломи проса виготовляють папір низьких сортів.

Кукурудза походить з Центральної і Південної Америки. Це теплолюбна рослина. Зерна кукурудзи містять цінні білки і жири, її використовують для одержання багатьох продуктів харчування, виготовлення целюлози, олії, крохмалю, оцту тощо. З листя і стебел виготовляють папір, ізоляційні прокладки, з зеленої маси — силос. Кукурудзяні стовпчики використовуються як лікарський засіб.

Батьківщиною рису вважають Індію, Індокитай. В Україні рис вирощується на півдні. Рис — теплолюбна, вологолюбна культура. В їжу вживаються очищені зернівки рису, як! мають високі харчові властивості, легко засвоюються організмом. З соломи виробляють кращі сорти паперу, капелюхи тощо.

Під час ознайомлення старших дошкільників з хлібними злаками важливо показати їм кілька фаз їх розвитку. Найкраще це зробити на ділянці дошкільного закладу, де одна з грядок на городі обов’язково відводиться під вирощування найбільш поширених злаків — пшениці, кукурудзи, вівса, проса. Перше спостереження після посіву слід провести у фазі проростання. Зазначити, що перший листок, наче шильце, виходить на поверхню землі. За ним з’являються інші.

Друге спостереження проводиться у фазі кущіння. Увагу дітей слід спрямувати на те. що з’явилося багато листків яскраво-зеленого забарвлення (особливо у вівса, кукурудзи).

Трете спостереження слід провести у фазі виходу в трубку, показати, як швидко витягується стебло у висоту. В цей час добре помітними стають міжвузля.

Четверте спостереження проводять у фазі колосіння, розглядають колос або волоть (рису, проса). Слідом за цим починається фаза цвітіння. У пшениці першими зацвітають серединні колоски складного колосу, у вівса — верхня частина волоті. Цікаво показати дітям своєрідність квіток злаків, пилок, який струшується і переноситься вітром.

Наступні спостереження проводять у фазі формування зернівки (через 8—18 днів після запліднення). Спочатку настає молочна стиглість. Добувши зернятко, показують дітям, що воно ще зелене, якщо надавити на нього — виділяється рідина молочного кольору. Поступово зернівка набуває жовтого забарвлення, вона ще пластична, легко розрізається. Це — воскова зрілість. Коли настає повна зрілість, пагони стають жовтими, листя підсихає, зернівка стає твердою, легко випадає. Слід пояснити дітям, що, якщо спізнитися зі збором урожаю, можна втратити багато зерна. Саме в цей час і слід разом з дітьми зібрати колоски на грядці, очистити зернівки, роздивитися їх, покуштувати. Діставши млинка для кави, розмолотити при дітях сухі зернини, показати одержане з них борошно. За умов сільської місцевості доцільно провести екскурсії на поле, щоб показати збирання зернових комбайном, здійснити екскурсію на тік.

Ознайомлення дітей з хлібними злаками допоможе не лише сформувати перші уявлення про їх ріст і розвиток, але й виховати поважливе ставлення до хліба — основного продукту харчування, повагу до праці хлібороба.

БОБОВІ РОСЛИНИ

З харчових рослин родини бобових у господарствах України найчастіше вирощують горох, квасолю, люпин, сою. Насіння цих рослин містить велику кількість необхідних людині білкових речовин, амінокислоти, крохмаль, жири, мінеральні речовини.

Зелена маса бобових — прекрасний корм для свійських тварин. Коріння бобових утворюють симбіоз з бульбочковими бактеріями. Бобові культури збагачують ґрунт азотом. Крім того, ці рослини (особливо люпин) здатні засвоювати з ґрунту важкорозчинні сполуки фосфору.

Горох — давня культура. Батьківщина його — країни, розташовані по узбережжю Середземного моря. Це — холоднолюбна рослина. Запилюється як бджолами, так і самозапиленням.

Квасоля походить з Центральної і Південної Америки. У нас в країні вона вирощується з XVII—XVIII ст. Це теплолюбна рослина.

Боби — давня культура, що походить із Західної Європи.

Соя — походить з Китаю, Кореї. її боби містять 35—40 % білків і 18—-25 % жирів. Це цінна продовольча, технічна і кормова рослина. З насіння сої виготовляють рослинне молоко, вершки, сир; з олії — найкращі сорти маргарину; з соєвого борошна — печиво, цукерки. Соя — цінна кормова рослина: зелена маса використовується на силос і зелений корм.

Дошкільників знайомлять з бобовими рослинами на городі дошкільного закладу, а в сільській місцевості ще й під час екскурсій і цільових прогулянок на поле. Розглядаючи горох, квасолю, боби, треба порівняти ці рослини і зазначити, що стебло і листя гороху покриті сизуватим восковим нальотом (пристосування до зменшення випаровування). Вусики допомагають підтримувати стебло. Квітки гороху найчастіше білого кольору, своєрідні. Ласуючи з дітьми зеленим горохом, розповісти, що горох смачний не лише свіжий, але й консервований — з нього роблять супи, салати. З горохового борошна виготовляють концентрати супів, шорс.

Порівнюючи горох з квасолею, слід відзначити відмінності: у квасолі сім’ядолі під час проростання виносяться на поверхню ґрунту, більші листки з загостреною верхівкою, різноманітне забарвлення квіток — від білих до пурпурових, крупніші плоди. Квасоля — цінний харчовий продукт, з якого варять супи, каші, додають у вінегрет. Деякі види квасолі використовуються як виткі декоративні рослини.

Розглядаючи боби, потрібно зазначити, що стебло у них пряме, чотиригранне. Це високі рослини з досить великими овальними листками, що вкриті восковим нальотом. Разом з тим слід відмітити елементи схожості бобів і гороху (у будові квітки, листків).

розповісти, що насіння бобів дуже поживне, його використовують у харчуванні. Під час екскурсій в поле можна показати дітям, що боби, горох висівають разом з іншими рослинами для підгодівлі худоби, бо вони дуже поживні. Використовують для корму худоби і сою, зелена маса якої багата на білки.

ОВОЧЕВІ РОСЛИНИ

Найважливішою незерновою культурою вважається картопля. Батьківщина її — Південна Америка (Чілі). У Росію картопля була завезена Петром І на початку XVIII ст. Впроваджувалася ця культура дуже повільно і широке розповсюдження почалося з40 років XIX ст. З картоплі можна приготувати до 200 різних страв. Бульби містять крохмаль, білки, цукор, вітаміни. Картопля — важливий вид сировини для багатьох галузей промисловості — з неї одержують крохмаль, глюкозу, патоку, ацетон, пластмаси, спирт. Культурні види картоплі розмножуються бульбами, а в селекційній роботі насінням.

Помідор - поширена в Україні культура. Походить з Південної Америки. Цю рослину називали томати (tomati), але після введення культури в XVI ст. в Іспанії, Португалії її стали називати «золотим яблуком» (pomodoro, звідси — помідор).

Важливим представником польових є баклажан. Уперше в культуру він був введений в Індії. Плоди баклажана смажать, тушкують, маринують, роблять з нього ікру, соте тощо.

З рослин родини хрестоцвітих в Україні найчастіше вирощують капусту, редис, редьку. Найбільше значення має капуста. Вона походить від диких форм городньої капусти. Як ніяка інша рослина, вона має багато різновидностей. Найчастіше вирощується головчаста, цвітна, кольрабі, брюссельська.

Редька і редис — різновидність редьки — також досить поширені городні культури. Вони містять ефірні масла і вітаміни, мають лікарське значення.

Рослини родини зонтичних: морква, петрушка, селера, кріп. Морква введена в культуру в країнах Середземномор’я понад 4000 років тому і вирощувалася спочатку як лікарська рослина, а пізніше як харчова і кормова Вона містить багато каротину (провітаміну А), ефірні масла, має важливе значення в дієтичному харчуванні при авітамінозах і недокрів’ї.

Досить широко використовуються у харчуванні петрушка, селера, у яких листя і коренеплоди багаті на вітаміни, особливо аскорбінову кислоту (вітамін С).

Широко відомою харчовою рослиною є кріп, у листках якого багато вітамінів. Використовують його як ароматичну приправу для багатьох блюд і під час консервування овочів. Відвари і настої плодів використовують у медицині.

Рослини родини гарбузових об’єднують огірки, дині, гарбузи, кабачки, кавуни. У представників цієї родини стебла мають органи прикріплення — вусики.

Батьківщина огірків — Індія. Стебла у рослини соковиті, ніж ні. На них розвиваються жіночі і чоловічі квітки, які запилюються бджолами. Плоди використовуються у зеленому вигляді, а для одержання насіння їх доводять до повної стиглості. Розглядаючи з дітьми перед висадженням огірків картинку із зображенням рослини, вихователь розповідає дітям:

«Придивіться, яка гарна рослина: золотисті квітки, наче зірочки, широкі вирізні листки і зелені довгасті плоди. А знаєте, що огірок — мандрівник. Його привезли до нас з далекої, дуже теплої країни — Індії. Ось тому він може рости тільки тоді, коли дуже тепло, як у нас у кімнаті, любить, коли його поливають теплою водою. А чи знаєте ви, для чого вирощують огірки. Звичайно, вони дуже смачні, корисні. Ось сьогодні ми будемо сіяти огірки і, коли вони виростуть, почастуємо всіх дітей».

Поширеними рослинами цієї родини є гарбуз і різновидність гарбуза — кабачок. Це рослини з довгими стеблами, великими квітками, які мають багато пилку і запилюються бджолами та іншими комахами. Маса плодів може досягати 90 кг.

На півдні України вирощуються дині, кавуни. Кавун за походженням африканська рослина. Дикорослі кавуни і зараз ростуть у пустелі Калахарі.

Слід відмітити, що рослини родини гарбузових відзначаються своєрідною красою, приваблюють багатьох комах, що створює сприятливі умови для цікавих спостережень.

Ознайомлення дошкільників з овочевими рослинами відбувається найчастіше на городі дитячого садка під час їх вирощування. Важливо дати змогу дітям ознайомитися з насінням цих рослин, прослідкувати найважливіші фази розвитку: появу сходів, розвиток листків, вусиків, цвітіння, утворення плодів, достигання в них насіння.

ОЛІЙНІ І ПРЯДИЛЬНІ РОСЛИНИ

Серед найважливіших олійних рослин найбільше значення має соняшник. Батьківщина його — Північна Америка. Завезений у Європу в XVI ст., він культивувався як декоративна рослина. Зараз виведено сорти, що містять близько 70 % олії. Соняшник потребує багато води в період цвітіння. ГІри недостатній кількості вологи в цей період відбувається недостатній розвиток квіток у центрі кошика.

Соняшникова олія — цінний продукт харчування. її використовують при консервуванні риби, овочів, приготуванні маргарину тощо. Макуху (продукт переробки соняшнику) використовують як концентрований корм для свійських тварин, стебла і кошики після обмолоту — для виготовлення пластмас, паперу, поташу. Соняшник — прекрасний медонос і лікарська рослина.

Спостереження за соняшником на городі дошкільного закладу дуже цікаві. Слід простежити за його проростанням, відмітити залежність росту від тепла і вологи, під час цвітіння помилуватися красою, простежити за діяльністю комах-запилювачів. У соняшнику добре виявлений фототропізм, тобто, йому властива здатність повертати кошик у напрямку сонця. Саме про це і вірш-загадка: «На сонце я схожий, і сонце я люблю. За сонцем повертаю голівоньку свою». Після достигання насіння показати дітям, що в ньому багато олії, для чого роздавити насінину на білому листку паперу; розповісти дітям про значення соняшнику.

Серед прядильних культур в Україні в Зоні Полісся вирощують льон. Ця культура відома здавна. Ще у кам’яному віці людина використовувала льон для одержання волокна і олії. Батьківщина льону — Південно-Західна і Східна Азія. Найбільш поширені сорти льону — льон-довгунець, який дає цінне волокно, і льон-кудряиі, який дає волокно нижчої якості і використовується переважно як олійна культура.

До прядильних культур належить конопля посівна, походження якої пов’язують з кочівниками Азії. Це цікава дводомна рослина. Рослини з жіночими квітками високі, з чоловічими — більш низькі. Запилюються вони за допомогою вітру. Насіння містить від 17 до 35 % олії. Конопляну олію використовують у харчовій і технічній промисловості. З волокна роблять мішковину, мотузки. Коноплі — лікарська рослина.

Коноплі, льон викликають інтерес у дітей також як рослини, насінням яких годують пташок.

ПЛОДОВІ І ЯГІДНІ РОСЛИНИ

Значні площі в Україні зайнято садовими рослинами. Вони охоплюють кілька груп, основні з яких насіннячкові, кісточкові, ягідні, горіхові.

До насіннячкових належать яблуня і груша. До кісточкових — вишня, слива, черешня, абрикос, персик, дерен. До ягідних — смородина, агрус, виноград. До горіхових — волоський горіх.

Серед фруктових дерев найпоширеніші яблуні. Культурні сорти яблунь походять від диких видів. В Україні культивуються багато сортів, серед них Кальвіль сніговий, Пепін шафранний тощо Знайомлячи дітей з деревом, слід звернути увагу на красу цеітіння. Квітки яблуні великі, біло-рожевого або рожевого кольору, зібрані у зонтик. Листя округле, часто опушене. Казково гарно виглядають яблуні з яскраво забарвленими плодами.

Груша, як і яблуня, походить від дикорослої груші. В Україні вирощується велика кількість сортів. Розглядаючи грушу і порівнюючи її з яблунею навесні в період цвітіння, слід відзначити, що квітки у груші завжди білого кольору, вони зібрані у суцвіття — щиток.

Вишня походить з субтропічних районів Східної Азії, Середньої Азії. Під час спостереження за цвітінням вишні доцільно порівняти її з яблунею, відмітити риси схожості і відмінності. Ніжні білі квітки зібрані у зонтик, вони розташовані на довгих квітконіжках. Листки у вишні шкірясті, по краях шильчасті

Черешня у дикому вигляді зустрічається в Україні. Культурні сорти мають великі і солодкі плоди від світло-жовтого до темно-червоного кольору.

Місцем походження домашньої сливи вважають Кавказ. Зараз виведено до 2000 її сортів. Дерево цікаве для спостережень і під час цвітіння, і під час визрівання плодів, вкритих сизим восковим нальотом.

Походження культурного абрикоса пов’язують з диким абрикосом Тянь-Шаня. Дерево цвіте раніше інших, до появлення листків. Саме в цей час і слід розглянути біло-рожеві квітки, простежити за комахами-запилювачами. Пізніше розглянути досить великі, з гострою вершинкою листки, наче вирізані но краю маленькими зубчиками. Протягом літа цікаво спостерігати за ростом і визріванням плодів.

Персик походить з субтропіків Східної Азії. За умов України їх вирощують переважно в Криму.

Культурні сорти малини походять від дикорослих форм. Наземні пагони живуть два роки. Перший рік на них розвивається лише листя, на другий рік вони цвітуть, плодоносять і відмирають. Малина — цінна лікарська рослина.

Культурні сорти смородини походять від дикорослих. Привертає увагу пахуче листя смородини (через наявність особливих залозок на нижній стороні листка). Усі види смородини мають в своєму складі багато вітамінів, особливо аскорбінової кислоти (вітамін С).

Агрус — цінний ягідний кущ. Ягоди його містять цукри, кислоти, пектинові речовини, вітаміни.

Виноград походить від дикорослих видів. Діти легко відрізняють його від інших кущів за довгими пагонами, своєрідними великими листками, наявністю вусиків, якими він чіпляється за опору, за гронами ягід.

Під час ознайомлення дітей з ягідними кущами важливо простежити основні фази їх розвитку — розкриття бруньок, цвітіння, утворення і розвиток плодів, їх достигання.

Ознайомлення дітей з культурними рослинами, більшість з яких є рослинами-переселенцями, дає вихователям цікавий матеріал для формування у старших дошкільників початкових географічних знань, пізнавальних інтересів.

Розповідаючи дітям про походження тих чи інших рослин, слід назвати і показати їх батьківщину (на надувному м’ячі, розфарбованому під глобус, або на глобусі), розповісти про неї, про те, за яких умов зростала там та чи інша рослина, пояснити на прикладі огірків, помідорів, чому пі рослини висаджують досить пізно, коли настає тепло.

Важливо в процесі ознайомлення з культурними рослинами сформувати у дітей правильне ставлення до них, оскільки вони забезпечують нас основними продуктами харчування, одягом.

РОСЛИННІСТЬ ПАРКІВ І СКВЕРІВ

У ході екскурсії і прогулянки з дітьми часто проводяться в парки і сквери. Це штучні угруповання рослин, в яких застосовуються кони садово-паркового мистецтва.

За характером проектування і розміщенням рослин, споруд, майданчиків, доріжок усі садово-паркові композиції поділяються на три основні групи, які часто називають садово-парковими стилями.

Регулярний, або класичний, стиль планування має такі ознаки: чіткий розподіл території на симетрично розташовані ділянки геометричної форми, геометрична форма квітників, застосування формованих (стрижених) дерев та кущів.