Психодрама як метод групової психокорекції

Арттерапія як метод практичної корекції

Арттерапія – терапія мистецтвом, передовсім художньою і творчою діяльністю.

Мета арттерапії – гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовиражатися і самого себе розуміти.

У психоаналізі цьому процесу відповідає механізм сублімації.

В аналітичній психології – процес індивідуалізації та саморозвитку особистості (баланс між свідомим і несвідомим Я). Для цього використовується техніка активної уяви, мета якої зіштовхнути і примирити свідоме і несвідоме за допомогою афективної взаємодії.

Гуманістична психологія – самовираження, утвердження і пізнання свого Я. Полегшує процес комунікації, об’єктивуючи афективне ставлення до світу.

Процес творчості як дослідження реальності, пізнання нових сторін і створення нового продукту.

Механізми психокорекційного впливу:

1) символічна реконструкція травматичної ситуації і знаходження її вирішення через переструктурування цієї ситуації;

2) естетична реакція, перехід від муки до насолоди.

Мета арттерапії:

§ дати соціально прийнятний вихід агресивності;

§ полегшити процес лікування;

§ отримати матеріал для інтерпретації і діагностики;

§ відпрацювати думки і почуття, які раніше витіснялися;

§ налагодження стосунків між клієнтом і терапевтом;

§ розвиток почуття внутрішнього контролю;

§ концентрація уваги на відчуттях і почуттях;

§ розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.

Арттерапію застосовують у психіатричних лікарнях, у груповій роботі.

Форми арттерапії: пасивна і активна (на створення).

Заняття структуровані і неструктуровані.

При орієнтації групової психокорекції на глибинне самопізнання найціннішим є матеріал, що виникає спонтанно в ситуації „тут-і-тепер”. Ця спонтанність каналізується, задається і змістово детермінується тенденціями несвідомого, що забезпечує активінсть і неповторність поведінки учасників психодрами.

Психодрама – метод групової роботи, що являє рольову гру, в ході якої відбувається драматична імпровізація як спосіб вивчення внутрішнього світу і створюються умови для спонтанного вираження почуттів, пов’язаних з особистісною проблемою.

Людині пропонується роль героя у грі, зміст якої стосується його проблеми. Це допомагає вільно виражати почуття. Інші учасники виконують ролі реальних персонажів з життя.

Мета психодрами – діагностика і корекція неадекватних станів та емоційних реакцій, їх усунення, поглиблення самопізнання. Розкриває глибинні (приховані) емоції в яскравій дієвій формі.

Це сюжетно-рольова гра на вибрану тему. Ролі задаються і виконуються так, щоб сприяти глибинному розумінню і рішенню проблеми.

У психодрамі цінується спонтанність, безпосередність і мимовільність дій учасників. Визначення сюжету зводиться до мінімуму.