СППР Marketing Expert
СППР Marketing Expert належить до класу MDSS — маркетингових
систем підтримки прийняття рішень — і призначається для допомоги
менеджерам з маркетингу в розробці стратегічного і тактичного планів
маркетингу. Розгляньмо основні елементи першої версії програми і те, як
вони можуть бути використані у стратегічному плануванні маркетингу.
Графічну основу програми становить Карта Ринку, на якій користувач
за допомогою спеціального інструментарію може побудувати інфраструктуру
свого підприємства — так звані центри доходів і витрат (ЦДВ), у які входять
сама компанія, її функціональні відділи і канали збуту (комівояжери, агенти,
оптова і роздрібна торгівля), що належать компанії. Карта Ринку відбиває й
такі зовнішні стосовно компанії сегменти ринку:
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
• територія;
• ринок (сегмент товарного ринку);
• товар (товарна група);
• цільова група споживачів;
• конкурент;
• канали збуту, що не належать компанії.
Інструментарій системи дозволяє легко будувати модель компанії, що
оперує на декількох ринках з урахуванням її збутових структур;
установлювати зв’язки між об’єктами різних типів; змінювати масштаб карти
(від 1:1 до 1:8) і колір об’єктів різного типу сегментів; переміщати як окремі
об’єкти на карті, так і всю побудовану структуру; вводити дані для кожного
об’єкта і відображати за допомогою колірної диференціації кількісні
характеристики різних об’єктів.
При цьому застосовується принцип візуалізації інформації, який
використовується в геоінформаційних системах, що дозволяє зручно і
швидко одержувати, а також опрацьовувати розподілену по сегментах
інформацію. Це означає, що з кожним типом сегментів буде пов’язана
відповідна база даних, в якій зберігатимуться не тільки внутрішні зв’язки
сегментів (замовники купують конкретний товар), а й кількісні дані, що
відображають виробничо-збутовий процес. З активізацією певного сегмента
(за допомогою натискання миші) відображатиметься база даних, що
відповідає цьому сегменту.
Карта Ринку дозволяє ефективно вирішувати задачу аудиту маркетингу,
оскільки дає можливість наочно зобразити інфраструктуру компанії та її
зв’язок із усіма зовнішніми сегментами ринку.
СППР надає можливість ефективно провадити процедуру SWOT-
аналізу за допомогою спеціальних дворівневих багатокритеріальних
опитувальних листів, специфічних для кожного типу сегментів ринку.
У результаті заповнення цих листів кожний об’єкт одержує сумарні
оцінки по декількох критеріях. Потім за допомогою процедури
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
багатокритеріального відбору, в якій можна гнучко змінювати систему
критеріальних обмежень, менеджер може відібрати об’єкти певного типу
сегментів ринку (наприклад, канали збуту), що становлять найбільший
інтерес для компанії.
Після заповнення відповідних баз даних за допомогою препроцесора
блок сегментного аналізу дає змогу оцінювати ефективність різних сегментів
компаній, тобто моделювати реакцію різних сегментів (через показники
їхньої ефективності) на варіацію вхідних даних. Це дозволяє
якнайефективніше включати в модель урахування невизначеності, тобто
What-if-аналіз.
7.2.5. Виконавчі інформаційні системи (ВІС)
Традиційно основними користувачами СППР є професіонали та
менеджери
середнього
рівня.
Встановлені
СППР
(орієнтова-
ні на підтримку прийняття рішень з конкретних специфічних галузей на
підприємствах) здебільшого підтримують плановиків, аналітиків та
дослідників. СППР для менеджерів вищого рангу (генеральних директорів,
президентів) називаються виконавчими СППР або виконавчими ІС (ВСППР
або ВІС).
ВІС можна визначити як комп’ютерну систему, що надає допомогу у
вирішенні задач топ-менеджерами завдяки можливості швидкого доступу до
оперативної інформації і прямого доступу до управлінських звітів. Окрім
надання звітів та здатності занурення у зміст проблем (метод «drill-down»),
ВІС відрізняється простотою спілкування з користувачем та наявністю
потужного графічного інтерфейсу. Доступ до електронної пошти та
інформаційні послуги в режимі он-лайн є звичними засобами в системах
цього класу.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
ВСППР фокусується на сучасному і надає користувачеві інформацію
щодо бюджетування, його часових обмежень в організації тощо. ВІС
побудована на демонстраційній технології, вона покликана подавати
статистичні звіти та різноманітні графіки на вимогу. Система, як правило,
пропонує багато аналітичних операцій для пояснення, діагностування та
розуміння інформації.
У ВІС для виконання зазначених функцій використовуються сховища
даних (Data Warehouse) — предметно-орієнтована, інтегрована, така, що не
коригується, та залежна від часу колекція даних, призначена для підтримки
прийняття управлінських рішень. Сховище даних повинно пропонувати таке
середовище накопичення даних, яке оптимізоване для виконання складних
аналітичних запитів управлінського персоналу. Ці запити можуть бути
досить специфічними для кожної організації, кожного підрозділу і навіть
окремого керівника.
Сховище даних повинно автоматично збирати операційні дані,
погоджувати їх і об’єднувати в предметно орієнтований формат, який
потрібен працівникам управління.
Основними характеристиками ВСППР є :
• зручний дизайн, який задовольняє інформаційні потреби
головних менеджерів, тобто легкість у використанні;
• адекватне відстежування та можливості контролю;
• орієнтація на індивідуальні потреби окремих посадових осіб,
урахування
корпоративної
культури
та
управлінських
організаційних стилів;
• широкі графічні можливості для подання інформації та
можливості для створення звітів;
• своєчасне передбачення потреб в інформації для підтримки
прийняття рішень;
• стандартний доступ до нестандартних альтернатив;
• виключне звітування з виявленням відхилення від планів;
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
• текстова та таблична інформація про можливості застосування
системи;
• можливості багатофакторного та глибокого осмислення даних;
• фільтри, архіватори та пошукачі даних;
• підтримка розв’язання відкрито-закритих задач;
• широке застосування зовнішніх БД, за допомогою яких
досліджуються чинники впливу зовнішнього середовища;
• підтримка різних типів даних (зовнішніх, внутрішніх,
структурованих та неструктурованих);
• підтримка певних класів користувачів (виконавців та конт-
ролерів).
Прикладом ВІС може бути система Executive Edge (EE) (розробник —
корпорація Екзекюком Сістемс (США)). Структура системи: ЕЕ включає
генератор СППР корпорації Екзекюком, IFPS-PLUS (інтерактивну систему
фінансового планування) та Vantage Point — програмний засіб для діалогу з
ПЕОМ. IFPS-PLUS забезпечує виконання функцій СУБД для збереження
специфічної інформації ВІС та деяких унікальних аналітичних програм,
орієнтованих на виконавців. Vantage Point може користуватися будь-яким
інтерактивним додатком на віддаленому АРМі. Це забезпечує простоту у
використанні та можливість залучати будь-яку комп’ютерну інформацію або
програму до ВІС-додатків. ЕЕ має у своєму розпорядженні засоби штучного
інтелекту, може використовувати механізми «drill-down» для відповіді на
проблемні питання в процесі розв’язання задач у великих організаціях, а її
відкрито-закрита архітектура робить можливими зв’язок та інтеграцію з
існуючими комп’ютерними інформаційними та операційними системами.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Тема 8. Експертні системи та їх використання
8.1. Організаційні основи експертних систем
Управління підприємством або установою являє собою спосіб
організації спільних дій колективу людей, які володіють деякими ресурсами
для досягнення певних цілей. Цілі задаються під час створення підприємства,
а в процесі його функціонування вони коригуються відповідно до зовнішніх
змінюваних умов.
Під ціллю мається на увазі характеристика підприємства з погляду
результату свідомої діяльності людини. Виділяють два основних класи цілей:
стратегічні й тактичні. Цілі відрізняються між собою рівнем узагальнення і
періодом, на який вони сформовані.
Управління призначене для зберігання основної якості підприємства,
тобто сукупності таких його властивостей, втрата яких тягне за собою
руйнацію підприємства в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем.
Управління прийнято поділяти на такі фази, або функції, як планування,
облік, аналіз і регулювання (рис. 28).
Попередній
Ціль
Ситуація
рівень
П
О
А
управління
Очікуване значення
Рішення
показників
Р
Фактичне значення
показників
Об’єкт управління
Рис. 28. Взаємозв’язок функцій управління
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Планування (П) необхідне для формулювання завдань підприємству в
цілому й окремим його структурним підрозділам, облік (О) — для одержання
об’єктивної інформації про стан справ, аналіз (А) — для виявлення причин
відхилення від заданих планових характеристик і встановлення діагнозу
стану підприємства, регулювання (Р) — для формування альтернативних
варіантів поліпшення стану підприємства.
Далі у викладі матеріалу використовуються поняття «управлінська
економічна ситуація» і «рішення».
Управлінська економічна ситуація — це характеристика сформованого
стану підприємства, що з погляду суб’єкта управління може бути
задовільним або незадовільним. В останньому випадку ситуація відбиває
розбіжність бажаного з дійсним станом підприємства і може бути
охарактеризована як проблемна. Рішення — це знаходження зв’язку між
існуючим і бажаним станом підприємства або організації, обумовленим
ціллю.
Оскільки управління — це безупинний процес цілеспрямованого
впливу на об’єкт, а такий вплив можливий, якщо відомі правила ухвалення
рішення й інформація, на підставі якої воно приймається, то, мабуть, від цих
двох умов багато в чому залежить якість управління. У зв’язку з цим система,
призначена для підтримки прийняття рішень, повинна володіти принаймні
двома властивостями: а) якомога повніше акумулювати в собі знання і досвід
у даній сфері прийняття рішень і б) уміти генерувати прості й ефективні
прототипи рішень.
Взаємозв’язок «ціль — рішення» не є однозначним через велике число
шляхів досягнення однієї і тієї самої цілі. Це особливо стає очевидним, якщо
в ієрархії управління виділити цілі, що відповідають кожному рівню. На
найвищому рівні перебувають цілі, що мають директивний характер. Їх
також називають траєкторними,оскільки вони відображають бажану
траєкторію зміни об’єкта управління в часі (рис. 29). На практиці траєкторія
руху підприємства задається за допомогою значень економічних показників.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
У процесі управління підприємством особа, що приймає рішення,
прагнучи позбутися негативних явищ, домагається збігу фактичної траєкторії
з бажаною. Якщо траєкторні цілі відбивають стратегію і перебувають на
найвищому рівні ієрархії (рис. 30), то під ними знаходяться робочі цілі.
Останні мають творчий характер, оскільки виробляються самою особою, що
приймає рішення (ОПР). Ці цілі підпорядковані траєкторній цілі і
змінюються відповідно до фактичної ситуації. Робоча ціль відповідає
нижньому рівню ієрархії управління, і для нього вона стає траєкторією
(директивною).
Бажана траєкторія
Фактична траєкторія
Значення
показника
Час
Рис. 29. Графік зміни стану економічних показників
Траєкторна ціль
( і – 1)-й рівень управління
Цілеутворення
і-й рівень управління
ОПР
Робоча ціль
( і + 1)-й рівень управління
Рис. 30. Ієрархія цілей і рівнів управління
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Формулювання робочих цілей вимагає знання цілей більш високого
рівня, методики цілеутворення й інформації про фактичний стан
підприємства.
Якщо траєкторна ціль виражена не явно, тобто не структурована, вона
може бути сформульована як робоча. При цьому обов’язковою є така умова:
вся ієрархія траєкторних і робочих цілей повинна відповідати структурі
управління підприємством. Це означає, що кожний структурний підрозділ
повинен мати свій власний набір траєкторних цілей, що відображає службові
обов’язки персоналу. Крім траєкторних та робочих цілей, існують
ситуаційні цілі, що формулюються, виходячи з конкретної фінансово-
господарської ситуації. Вся сукупність цілей, що стоять перед ОПР, подана
на рис. 31.
Траєкторні цілі
Робочі цілі
Рішення
Ситуаційні цілі
Інформаційна підтримка
Рис. 31. Цілі особи, що приймає рішення
Деякі фінансово-господарські ситуації можуть повторюватися досить
часто, що дозволяє звестиїх у ранг типових (базових). Описуючи типову
ситуацію формальним способом, одержують так званий сценарій.
Нагадаймо, що управління включає: планування, облік, аналіз та
регулювання. З них досить автоматизованою є лише функція обліку. Щодо
інших функцій єдиного підходу поки що не існує.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Найпростішим
варіантом
автоматизації
економічного
аналізу
порівняно з його ручним веденням (рис. 32 а) є формування аналітичних
показників за допомогою комп’ютера (рис. 32 б). Ця задача практично
вирішена, хоча комплексна методика цільового економічного аналізу ще
удосконалюється. Така методика складається з технологічної й
інформаційної частин.
Технологічна частина описує спосіб перегляду, порівняння й оцінки
обраних аналітичних показників відповідно до заданої шкали співвідношень.
Інформаційна частина містить перелік аналітичних показників, спосіб
розрахунку їх і нормативні значення. Під час розробки цієї частини об’єкти
аналізу попередньо класифікуються за ознакою приналежності до задач
управління. Згодом це дозволяє виділяти стандартні й нестандартні задачі:
перші підлягають формалізації цілком, другі — частково.
На рис. 32 б наведена схема використання експертної системи як
інструмента автоматизації аналізу ситуації. Експертна система забезпечує:
перегляд аналітичних показників та порівняння їх із заданими нормативами
абсолютних значень; формування виводів виходячи з економічної ситуації;
вироблення альтернатив.
Цей процес може повторюватися циклічно, якщо ОПР що-небудь не
влаштовує. За повторного вироблення альтернатив ОПР може впливати на
даний процес зміною ресурсів і резервів підприємства, а також ступеня
актуальності тих або інших робочих цілей.
Ще один варіант, поданий на рис. 32 в, забезпечує оцінку
запропонованих рішень: для кожної альтернативи розраховується
співвідношення «прибуток — витрати», що вимагає розвинутого
програмного забезпечення.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Ціль
— Аль-
—
Дані
ОПР
терна-
—
ОПР
тиви
—
Рішення
Інформація Користувач
а
Ціль
Автоматизоване
Експертна
ОПР
—
База
формування
система
Аль-
—
даних
аналітичних
База
Система
терна-
—
ОПР
показників
знань
виводу
тиви
—
Рішення
б
Ціль
Автоматизоване
—
ОПР
Аль-
Система
База
формування
Експертна
— терна-
оцінки
даних
аналітичних
система
— тиви
показників
—
рішень
ОПР
Рішення
в
Рис. 32. Рівні автоматизації економічного аналізу
8.2. Склад і функції експертних систем
Зросла популярність експертних систем і їх значне поширення у
різних галузях людської діяльності привели до того, що програмні продукти,
створені для будь-яких потреб людини, їхні автори почали називати
« експертними системами». Підставою для цього послужили недосить чіткі
визначення таких систем. У даному випадку слід з’ясувати, які типові
«розумові» процедури виконує людина-експерт, а які — спроможна виконати
система, що претендує на назву експертної. Чим більше процедур вона може
виконати, тим більше в неї підстав називатися експертною системою.
Фахівці, що приймають рішення, звичайно здійснюють такі «розумові»
процедури:
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
• роблять висновок на підставі аналізу повних, неповних і
ненадійних знань;
• пояснюють і обґрунтовують, чому вони дійшли того або іншого
висновку;
• поповнюють свої знання, наново їх систематизують, навчаються
на своєму і чужому досвіді;
• роблять винятки з правил, використовують суперечливу і
неправдоподібну інформацію;
• визначають рівень своєї компетентності, тобто те, чи можуть
вони приймати рішення в даному випадку чи ні.
Перелічені процедури в повному обсязі не виконуються жодною
програмною системою: зазвичай вони обмежуються першими двома. Тому
побутує думка, що принциповою відмінністю експертних систем варто
вважати їхню спроможність відтворювати уривчасті, неточні й суперечливі
знання і маніпулювати ними. Вони повинні виконувати міркування не тільки
і не стільки на основі формальної (математичної) логіки, скільки на основі
комп’ютерної, тобто наближеної до людської логіки, причому система
повинна вміти пояснювати, чому вона дійшла того або іншого висновку. Ці
функції система зможе виконати, якщо міститиме компоненти, подані на рис.
33. Стисло охарактеризуємо функції основних блоків експертної системи.
База знань за допомогою тих або інших моделей відображає знання
експерта про предметну область, способи аналізу фактів, що надходять, і
методику висновків, тобто породження нових знань на підставі наявних
знань та знань, що надійшли. Факти і правила існують у різних видах знань
людини-експерта. Найбільш визнаними і широко використовуваними в
сучасних експертних системах є такі види знань:
• глибинні й поверхові;
• якісні та кількісні;
• наближені (невизначені) і точні (визначені);
• конкретні і загальні;
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
• описові та наказові.
База знань
Блок логічних висновків
Блок пояснень
Блок здобуття знань
Інтерфейс
Користувач
Експерт
Введення
Формалізація,
Поради,
початкових
модифікація,
ОПР
пояснення,
даних
висновки
Експерт
поповнення
знань
Рис. 33. Склад типової експертної системи
Ці види знань залежно від специфіки предметної галузі і кваліфікації
проектувальника (інженера зі знань) з тією або іншою мірою адекватності
можуть бути подані за допомогою однієї або декількох семантичних
моделей. До найпоширеніших моделей належать: логічні, продукційні,
фреймові та семантичні мережі.
Логічні моделі базуються на поданні знань у системі логіки предикатів
першого порядку. Наприклад, факт «ВО-Азовсталь є постачальником»
відображається у вигляді предиката таким чином:
є (во _азовсталь, постачальник).
Вивід нових знань здійснюється на підставі силогізмів. Правила
формальної логіки поступово розширюються, наближуючись до «людської»
логіки. Остання характеризується нечіткістю, у зв’язку з чим доцільним є
виокремлення модальної, багатозначної, немонотонної, псевдофізичної та
інших видів логіки.
Продукційні моделі подають знання у формі предиката першого
порядку, а правила маніпулюванняними — за допомогою конструкцій
«якщо—то». База правил складається з множини фраз типу:
ЯКЩО РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ знизилася
І ПРИБУТОК збільшився
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
ТО СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ збільшилася.
Фреймове подання знань відбиває систематизовану у вигляді єдиної
теорії психологічну модель пам’яті людини. Основний елемент моделі —
фрейм — є відображенням структури даних для опису концептуальних
(понятійних) об’єктів. Інформація, що стосується одного фрейма, міститься у
слоті. Усі фрейми взаємозалежні й утворюють єдину систему, в якій поєднані
факти (описові знання) і правила маніпулювання ними.
Семантична мережа — найбільш зручна і зрозуміла для експертів
модель подання знань. Під семантичною мережею, як правило, мають на
увазі граф, вузли якого відповідають поняттям або об’єктам.
Логічні виводи можуть ґрунтуватися на прямому або оберненому
міркуваннях. Прямий ланцюжок пов’язаний із міркуваннями, що ведуться від
даних до цілі міркування, а обернений — від цілі до даних —
використовується для доведення міркування. Обернений вивід базується на
графі ТА/АБО, що пов’язує в єдине ціле факти і висновки. Оцінка цього
графа і є логічнии виводом. При цьому оцінюються лише ті частини графа,
що стосуються висновку.
Пряме міркування характеризується простотою вибору правил, однак
часто призводить до некерованого режиму постановки питань у діалозі і, як
правило, до зниження швидкодії системи.
Блок логічних висновків має бути пристосований до роботи з
ненадійними даними, що наближає експертну систему до реальної дійсності.
Для цього розроблені нечітка логіка, коефіцієнти впевненості, байєсівська
логіка, міра довіри тощо.
Блок пояснень також відіграє важливу роль: система повинна уміти
пояснити, як вона дійшла того чи іншого висновку. В експертних системах,
заснованих на правилах, пояснення одержують звичайно простежуванням ще
раз тих кроків міркування, що привели до даного висновку.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
8.2.1. Економічні експертні системи
Управлінська галузь істотно відрізняється від тих предметних галузей,
у яких створені й успішно функціонують експертні системи (медицина,
геологія, конструювання, хімія тощо). Економічна сфера відстає від
перелічених галузей як за кількістю, так і за якістю створених експертних
систем, що можна пояснити складністю, динамічністю і великими обсягами
знань, що підлягають відтворенню за допомогою комп’ютерів. Виявлення
глибинних причин неефективності роботи того або іншого підприємства
істотно залежить від уміння експерта проаналізувати стан виробництва й
управління, сформулювати діагноз і виробити відповідний рецепт — перелік
заходів. Очевидно, що перелічені процедури стосуються різних сфер
діяльності підприємства — маркетингу, виробництва і т. ін. Все це досить
важко відтворити в базі знань. Задані сфери діяльності вказують на перелік
тих компонентів економічної експертної системи (ЕЕС), які повинні
забезпечити управлінську діяльність. Перш ніж перейти до опису ЕЕС, треба
спинитися на технології прийняття управлінських рішень в економічній
сфері.
Формування цілі
Планування дій
Ціль
План
ОПР
Аналіз
Діагноз
економічної
Факт
рецепт
ситуації
Рис. 34. Послідовність виконання функцій управління
Управління
об’єктом
економічного
профілю
(підприємством,
організацією, банком тощо) припускає виконання ряду функцій управління,
основними з яких, як уже згадувалося, є: планування, облік, аналіз і
регулювання. Щоб співвіднести послідовність виконання функцій управління
з послідовністю дій ЕЕС, розгляньмо повторюваний цикл управління.
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
У поданому на рис. 34 циклі усі функції, за винятком формування цілі,
можна автоматизувати. Причому функція обліку зазвичай автоматизується
поза експертною системою і виконує роль допоміжного засобу. Функція
цілеутворення також реалізується поза експертною системою, хоча і на
основі інформації, що нею видається.
Економічні об’єкти, що базуються на жорсткій структурі і мають одну
головну ціль, досягнення якої залежить від підпорядкованих їй підцілей,
породжують ієрархію цілей, що відображає ієрархію структурних підрозділів
підприємства. Розгортання головної цілі в систему підпорядкованих цілей
відбувається доти, поки останні не перетворяться в конкретні дії посадових
осіб.
Перетворення цілей у конкретні дії необхідне для вироблення плану
дій на майбутнє. Виконання робіт обмежується ресурсами або резервами, що
має важливе значення при прийнятті управлінських рішень. Жорстке
визначення поняття «ресурс» відсутнє. Говорять про матеріальні, сировинні,
трудові, грошові, енергетичні та інші ресурси. У найпростішому випадку
можна вважати, що усе, що лежить в основі графа цілей, є ресурсом. Ресурс
можна розглядати як ієрархічно побудовану систему. Причому головний
ресурс забезпечує досягнення головної цілі, ресурси другого рівня —
досягнення цілей другого рівня і т. ін.
Для жорстких організаційних систем (а саме до таких належать
економічні об’єкти) ресурси, як і цілі, задані жорстко. Частина ресурсів
перебуває в довгостроковому користуванні (будинки, устаткування,
транспорт), а частина — швидко використовується (енергія, напівфабрикати,
грошові кошти). Кожному ресурсу в дереві ресурсів відведено цілком певне
місце, що майже не змінюється.
Крім поняття «ресурс», далі використовуватиметься поняття «резерв»,
під яким розуміється наднормативний розмір якогось ресурсу. У межах
розміру резерву можна збільшувати обсяги робіт або
розмір
використовуваного ресурсу (акції, оренда, цінні папери).
PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com
Щоб прийняти рішення, необхідно оцінити економічну ситуацію і
виявити причини відхилення від заданої траєкторії. Якщо причини вдалося
розкрити (установлені діагноз і рецепт дій), з’являється можливість
відкоригувати раніше сплановані дії (план), після чого цикл управління
повторюється.
Звідси стає зрозумілим, які функції повинна виконувати ЕЕС:
1) розпізнавання
сформованої економічної ситуації, її аналіз,
формування діагнозу і найближчих цілей, досягнення яких забезпечить
повернення до бажаної траєкторії розвитку підприємства;
2) вироблення
шляхів досягнення сформульованих цілей без
урахування і з урахуванням резервів підприємства;
3) поповнення бази знань, модифікація і ліквідація застарілих
експертних знань із бази знань;
4) забезпечення «дружнього» інтерфейсу користувача із системою.
Реалізація другої функції вимагає створення спеціального блоку оцінки
можливих шляхів досягнення цілей, сформульованих за допомогою першої
функції. У результаті склад типової ЕЕС дещо змінюється, відображаючи
специфіку економічних задач.
Порівняно з типовою експертною системою в економічну ЕС введені
додаткові блоки (рис. 35): база даних, блок розрахунків, блок введення і