Конституційний Суд України

Вища рада юстиції

Згідно зі ст. 131 Конституції України, в нашій державі діє Вища рада юстиції,до відання якої належить:

- внесення подання про призначення суддів на посади чи про звільнення їх з посад;

- прийняття рішень стосовно порушень суддями та прокуро­рами вимог щодо несумісності;

- здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, роз­гляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

Отож основне завдання цього органу - остаточне завершення процесу відбору кандидата на посаду судді. Вища рада юстиції є провідним елементом складного механізму проходження кандидата на посаду судді. За її рішенням вносяться подання Президентові України про перше призначення суддів і подання до Верховної Ради України про обрання суддів безстрокове. На цей орган покладено конституційний обов'язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу. Названа інституція є гарантом незалежності суддів у тому разі, якщо в системі виконавчої чи законодавчої гілок державної влади буде виявлено невдоволення безкомпромісністю судді під час здійснення право­суддя. Діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності при формуванні суд­дівського корпусу, а з іншого — забезпечити реальну незалежність суддів при здійсненні правосуддя.

Вища рада юстиції складаєтьсяз 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокаті н України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів) наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратурі двох членів Вищої ради юстиції. До її складу також належать за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Отже, до процесу призначення суддів на посади залучаються представники найбільш компетентної у сфері юриспруденції частини населення.

Повноваження, порядок створення та діяльності Консти­туційного Суду України закріплені в Конституції України (Розділ XII) та Законі України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовт­ня 1996 р.

Згідно зі ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України - це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Як конституційний орган держави, він не належить до системи судів України загальної юрисдикції та є незалежним від законодав­чої, виконавчої і судової гілок влади. Специфіка діяльності цього органу полягає в тому, що власне правосуддя в повному значен­ні цього слова він не здійснює. Конституційний Суд України вирішує не спори, а питання про відповідність (конституційність) законів та інших правових актів Конституції України. Звідси випливає й основна мета Конституційного Суду України - гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави. На Конституційний Суд України покладається також функція офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

До складу КонституційногоСуду Україниналежать 18 суддів, які призначаються в рівній кількості (по 6), відповідно, Президентом України, Верховною Радою України та з'їздом суддів України строком на 9 років без права бути призначеними на по­вторний строк. Суддею Конституційного Суду може бути громадя­нин України, котрий на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи за фахом не менший 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє держав­ною мовою. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк. При виконанні своїх повноважень судці Конституційного Суду України є незалежними та підкоряються тільки Конституції України, їм гарантується особиста недоторканність, яка полягає в тому, що суддя не може бути затриманий або заарештований без згоди на це парламенту України до винесення обвинувального вироку судом. Судді не несуть юридичної відповідальності за результати голосування чи висловлювання в Конституційному Суді України, крім відпо­відальності за образу чи наклеп при розгляданні справ, прийнятті рішень і винесенні висновків Конституційним Судом України.

У ст. 149 Конституції України обумовлено, що судді Консти­туційного Суду України з метою уникнення політизації цього органу не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати пред­ставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Задоволення вимог про несумісність повинно сприяти незалежності суддів при виконанні службових обов'язків.

Суддю Конституційного Суду України ніхто не має права змінити, припинити його повноваження, крім випадків і в по­рядку, передбачених ст. 126 Конституції України.

Судці Конституційного суду України мають право вимагати від державних і недержавних органів, організацій, установ, посадо­вих осіб будь-які документи й іншу інформацію, що стосується питання, яке готується до розгляду в суді, вислуховувати з цих питань пояснення відповідних посадових осіб. Судді мають право вирішального голосу при прийнятті рішення чи висновку.

Суддя не має права на публічне висловлювання своїх поглядів щодо неконституційності актів, які перебувають на розгляді Консти­туційного Суду України.

Суб'єктами звернень до Конституційного Суду України з питань відповідності Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть'бути: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Громадянам право безпосереднього звертання до конститу­ційного суду з питань конституційності законів та інших правових

актів не надано. Проте це не означає, що вони взагалі позбавлені можливості порушення зазначених питань перед Конституційним Судом України. Вони можуть зробити це опосередковано - через Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, основна функція якого й полягає в здійсненні парламентського контро­лю за дотриманням конституційних прав і свобод людини • та громадянина.

Що стосується повноважень КонституційногоСуду України,пов'язаних з розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих, які вносяться -до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (ідеться, зокрема, про підписані Україною міжнародні договори до їх ратифікації чи затвердження Верховною Радою України), то коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду України дещо обмежене - Президент України та Кабінет Міністрів України, адже саме вони, зазвичай, міжнародні договори укладають та вико­нують. Отже, саме їм більше, ніж будь-кому іншому, відомі як переваги, так і недоліки цих договорів, зокрема їх суперечність Конституції України. Щодо надання висновку про дотримання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президент а України з поста в порядку імпічменту, суб'єктом звернення до Конституційного Суду України може бути тільки Верховна Рада України.

Коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду України з питань, що стосуються офіційного тлумачення Конституції України та законів України щодо їх відповідності Конституції України, в Основному Законі не визначено, тож можна дійти висновку, що воно практично є необмеженим. Отже, за офіційним тлумаченням Конституції України та законів України, до Конститу­ційного Суду України можуть звертатися всі державні органи й органи місцевого самоврядування, об'єднання..громадян, окремі громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. ••

Закони України та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в певній частині, якщо вони не відповідають Конституції України або коли була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності. Закони України, інші правові акти або деякі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конститу­ційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України оскарженню не підлягає.