Законодавчий процес в Україні та його стадії

Основним видом парламентських процедур є законодавчий процес- юридичне визначена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених дій зі створення законів, які здійснюються в чітко визначеній послідовності. Він складається з таких дій:

- офіційне внесення законопроекту до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;

- розгляд та обговорення законопроекту в комітетах і на сесії парламенту;

- прийняття закону;

- оприлюднення закону через його опублікування.
Основні положення законодавчого процесу визначено в статтях 93, 94 Конституції України та в Регламенті Верховної Ради України.

Право законодавчої ініціативи(можливість уносити в законо­давчий орган законопроект) належить:

— Президентові України — гаранту державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина;

- народним депутатам України, що представляють інтереси народу;

- Кабінетові Міністрів України - вищому органу в системі органів виконавчої влади.

Особа, що має право законодавчої ініціативи, чи представляє орган, який має таке право, вносить на ім'я Верховної Ради України законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки в письмо­вій формі за своїм підписом. До них додається супровідна записка, що має містити обґрунтування необхідності їх розробки чи прийнят­тя, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їхнє місце в системі чинного законодав­ства, очікувані соціально-економічні, політичні й інші наслідки їх використання. У разі внесення законопроекту, реалізація якого потребує матеріальних або інших витрат з державного чи місцевого бюджету, додається його фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат.

Законопроекти, що вносяться Президентом України у порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України та визначаються ним як невідкладні, розглядаються позачергово (ч. 2 ст. 93).

Законопроекти, внесені до Верховної Ради суб'єктами, визначе­ними в Конституції України, повинні бути обов'язково розглянуті Верховною Радою України. Та парламент при цьому не зобов'я­заний задовольняти виявлену законодавчу ініціативу. Якщо ж ідея про необхідність проведення певних законотворчих робіт виникає в інших суб'єктів, вони також можуть звертатися до Верховної Ради України з відповідними пропозиціями. Однак ці звернення не є обов'язковими для розгляду в парламенті. Щоб це сталося, необхідно внесення пропозицій від імені суб'єктів, наділених правом законодавчої ініціативи.

Законопроекти розглядаються в пленарному засіданні після попереднього обговорення їх відповідними комітетами Верховної Ради України.

Парламент розглядає законопроекту порядку обговорення: заслуховує доповідь і співдоповідь про законопроект, виступи депутатів. Регламент Верховної Ради України передбачає декілька читань законопроекту в пленарному засіданні. У першому чи­танні обговорюється загальна концепція законопроекту. Іноді зачитується тільки заголовок, іноді автор виступає з повідомлен­ням, після якого починається обговорення. Після цього від­бувається голосування. Якщо рішення негативне, то законопро­ект знімається з порядку денного, якщо позитивне - передається до комітету, який відповідає профілю проекту. В комітеті від­бувається доопрацювання законопроекту. Далі відбувається друге читання, з доповіддю автора законопроекту та співдоповіддю профільного комітету. Цей етап є основним у розгляді законо­проекту. До другого читання законопроект подається у формі таб­лиці, що містить: 1) законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; 2) усі внесені й не відкликані пропозиції та поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення; 3) висновки основного комітету щодо внесення пропозицій і поправок; 4) законопроект у редакції, запропонованій основним комітетом для другого чи­тання. На цій стадії обговорюються та голосуються кожна стаття законопроекту, обговорюються й голосуються поправки. У другому та наступному читаннях не можна змінювати загальні принципи законопроекту, що були прийняті в першому читанні. Обгово­рення на пленарному засіданні бувають двох видів - вільні та фракційні. Вільне обговорення передбачає, що виступати та вис­ловлювати свою думку, а отже й голосувати самостійно може кожен депутат. При фракційному обговоренні від імені фракції виступає її керівник або уповноважена особа (рішення про це приймається заздалегідь на засіданні фракції, як і про принципову позицію щодо законопроекту). За результатом другого читання Верховна Рада України може прийняти рішення: 1) про відхилення законопроекту; 2) повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне-друге читання; 3) опуб­лікування для народного обговорення в редакції, прийнятій на першому чи другому читанні; 4) прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його для подання на третє читання. У третьому читанні обговорюється та голосується проект загалом. На цій стадії можливі тільки редакційні поправки. Голосу­вання означає прийняття закону.