Поняття референдуму
Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу
На сьогодні систему чинного українського виборчого законодавства утворюють чотири групи нормативних актів:
1) Конституція України;
2) система спеціальних Законів України про вибори:"Про , вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про вибори Президента України", "Про Центральну виборчу комісію" та ін.;
3) нормативно-правові акти конституційного законодавства:Закони України "Про громадянство України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про політичні партії в Україні" тощо;
4) положення нормативних актів суміжних галузей, що регулюють виборчий процес:норми адміністративного, кримінального, трудового, житлового, цивільного, фінансового й інших галузей права.
Виборчий процес— це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного та кількісного складу органів державної влади, місцевого самоврядування й обрання посадових осіб.
Основні стадії виборчого процесу:призначення виборів; утворення виборчих округів і дільниць; призначення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів, складання й оголошення списків виборців і виготовлення інших виборчих документів; передвиборча агітація; голосування; підрахунок голосів та визначення результатів виборів; реєстрація обраних осіб; опублікування підсумків виборів.
Референдум(від лат. "Referendum" - те, що має бути повідомлено) — це голосування всього населення держави чи певної його частини з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. У більшості країн світу рішення, прийняті на референдумі, мають вищу юридичну силу. Вони не потребують затвердження державними органами та можуть бути скасовані чи змінені лише іншим референдумом.
Референдум - один з найважливіших засобів прямої, безпосередньої демократії. ІЗін має перевагу перед представницькою демократією: народ виявляє свою волю безпосередньо, а не через представників. Оскільки питання, що виноситься на референдум, має, зазвичай, політичне значення, воно має бути доступним для розуміння пересічного виборця. «Тож коли референдум з такого складного питання, як конституція, проводиться без1 попереднього обговорення населенням і без достатнього роз'яснення, то він дає іноді негативні наслідки (у деяких країнах на референдумах схвалювалися реакційні конституції - скажімо, в Греції в 1968 р. при режимі "чорних полковників").
В одних країнах загальнодержавні референдуми проводяться досить часто (Швейцарія), в інших за всю їх історію не було жодного такого референдуму (США).
На референдум, звичайно, виносять питання, що передбачає позитивну ("так'') чи негативну ("ні") відповідь виборця. Рішенням вважається більшість позитивних або негативних відповідей. Можливий й інший варіант, коли пропонується вибір з декількох можливих рішень. Він може обрати одне з рішень або дати позитивну відповідь на декілька варіантів. В останньому випадку рішенням референдуму вважається варіант, який набрав найбільшу кількість позитивних відповідей.
Питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих відповідей називається формулою референдуму.
Організація референдуму аналогічна виборам, але на референдумі виборець голосує не за яку-небудь кандидатуру чи партійний список, а за пропозицію, в якій полягає вирішення того чи того питання. Для проведення референдуму складають списки виборців, утворюють виборчі комісії, проводять агітаційну та роз'яснювальну кампанії, підрахунок голосів і визначення результатів референдуму.