Види виборчих систем

На посади сільських, селищних, міських голів.

Види виборів

Існує різноманітна класифікація виборів.

За територіальною ознакою розрізняють вибори:

- загальнонаціональні(загальнодержавні), що проводяться на території всієї країни (вибори до Верховної Ради України,вибори Президента України);

- місцеві(до представницьких органів місцевого само­ врядування).

За назвою органу чи посади, на яку здійснюються вибори:

- до парламенту;

- на посаду Президента України;

— до представницького органу територіальної автономії(Верховної Ради Автономної Республіки Крим);

- до представницьких органів місцевого самоврядування(сільських, селищних, районних, районних у містах, міських, обласних рад);

За часом проведення вибори поділяються:

- на чергові(проводяться після закінчення передбаченого Конституцією України та законами України строку повноважень того або того виборного органу чи посади);

- позачергові, або дострокові(проводяться раніше від закін­чення передбаченого законом строку повноважень для певного виборного органу чи посадової особи в разі дострокового при­пинення їхніх повноважень);

- повторні (проводяться, коли вибори у виборчому окрузі визнані такими, що не відбулися, чи недійсними. Від повторних виборів, потрібно відрізняти повторне голосування - коли вибори
відбулися й іде вибір між двома кандидатами, що набрали най­ більшу, порівняно з іншими, кількість голосів, а потрібно обрати одного);

- вибори замість депутатів сільських, селищних рад і міських голів, які припинили свої повноваження;

- вибори, що проводяться в разі утворення нових адміні­стративно-територіальних одиниць.

За кількісною ознакою участі виборців вибори можуть бути:

- загальними(мають право брати участь усі виборці держави);

- частковими(додатковими), коли поповнюється склад сільської, селищної ради в разі дострокового вибуття деяких депутатів або визнання виборів в деяких округах недійсними.

За правовими наслідками розрізняють вибори:

- дійсні(проведені згідно з виборчим законодавством);

- недійсні(під час яких були допущені порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів).

За порядком голосування та підрахунку голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна та змішана.

 

Усі дії в період передвиборчої кампанії, фактично, мають одну мету - отримати перемогу на виборах. Після закінчення голосу­вання розпочинається основний етап виборів - підбивання їхніх підсумків і визначення переможців.

Процедура визначення переможців значною мірою залежить від виборчої системи, передбаченої законодавством країни.

Виборча система- це система суспільних відносин, пов'я­заних з формуванням складу представницьких органів через

вибори.

Мажоритарна виборча система.Назва цієї системи похо­дить від французького слова "мажоріте", що означає "більшість". В її основу покладено принцип більшості: обраним є кандидат по виборчому округу, який одержав більшість голосів виборців. Ця система застосовується на виборах до парламенту в десятках країн світу (Велика Британія, Франція, США).

Розрізняють мажоритарні системи відносної, абсолютної та кваліфікованої більшості.

При мажоритарній системі відносної більшості кандида­тові для того, щоб бути обраним, потрібно отримати більше голосів порівняно з іншими кандидатами. Припустимо, у вибор­чому окрузі, де подано 100 000 голосів виборців, вони роз­ділилися між трьома кандидатами таким чином: кандидат А отримав 40 000 голосів, Б - 35 000, В - 25 000. Обраним буде кандидат А, хоч по суті за інших кандидатів голосувало більше, ніж за нього (35 000 + 25 000 = 60 000). Якщо кандидатів не троє, як у наведеному прикладі, а більше (12-15), обраним вважа­тиметься кандидат, який набрав дуже мало голосів, хоч і більше, порівняно з іншими. Приміром, з 10 кандидатів 8 отримали по 10 % голосів, 1 — 9 %, і ще 1 — 11 %. Обраним буде останній. Хоча за нього голосувало трохи більше від 1/10 виборців.

Ця система дуже результативна, адже не передбачає обтяжли­вого для виборців (та і для держави) другого туру виборів (саме за цією системою в Україні на виборах 2006 р. визначали пере­можців до сільських і селищних рад та на посади міських і селищних голів). Та недоліком цієї системи є те, що вона не зважає на інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців.

Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для обрання отримати не менше 50 % від поданих і визнаних дійсними голосів. Обраним вважається кандидат, який отримав не менше як 50 % + 1 голос (у нашому прикладі, де в окрузі подано 100 000 голосів - 50 001 голос).

, Перевага цієї системи - в її потенційному демократизмі, адже вона бере до уваги інтереси більшості виборців. Однак недоліком системи є її нерезультативність. Голосування за цією системою передбачає, зазвичай, повторне голосування (ця система застосо­вується в Україні в першому турі виборів Президента України).

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що закон встановлює певний відсоток голосів, який повинен зібрати кандидат, аби бути обраним. Цей відсоток завжди вищий від абсо­лютної більшості, тобто перевищує 50 % + 1 (наприклад, 65 %, тобто 65 тис. із поданих в окрузі 100 тис. голосів). Якщо в першому турі ніхто з кандидатів не перемагає, відбувається другий тур голосування, що, звичайно, проводиться через один-два тижні. У другому турі виборцям пропонується чи тільки дві кандидатури, що набрали більшу кількість голосів, порівняно з іншими, чи на голосування виборців виносяться всі кандидатури, які зібрали в першому турі встановлений законом відсоток голосів (наприклад, 15 %).

Ця система застосовується дуже рідко. Основна причина цього — низька результативність.

Пропорційна виборча система- це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і роз­поділ місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Ця система може бути -застосована тільки в багатомандатних і загальнодержавних (теж багатомандатних) виборчих округах. Це й зрозуміло, адже якщо округ одномандатний, то одне депутатське місце неможливо по­ділити між декількома претендентами (партіями). Тому така ' система не може бути використана при обранні президента.

Головне в пропорційній виборчій системі - вирахування виборчої квоти (виборчого місця), тобто кількості голосів, необхідних для обрання одного депутата.

Припустимо, що в окрузі, від якого повинно бути обрано 225 депутатів (округ багатомандатний) подано 22,5 тис. голосів. У виборах брали участь 4 партії. Партія А отримала 10 млн. голосів, Б - 7 млн., В - 5 млн., Г - 500 тис. За цією системою не всі місця отримає партія А так, як би було при мажоритарній системі. Місця будуть поділені пропорційно до зібраних голосів.

Виборча квота може вираховуватися по-різному, залежно від того, який спосіб вирахування встановлює виборчий закон держави. Найпростіший спосіб - визначення, так званої, нату­ральної квоти. Цей спосіб ще називають методом Хейра. Відпо­відно до нього вся кількість поданих і дійсних голосів у окрузі ділиться на число депутатських місць від цього округа. Що ж стосується нашого прикладу, то 22,5 тис. голосів ділимо на 225 депутатських місць і отримуємо квоту - 100 тис. Кожна партія висуває свій список кандидатів, але отримує стільки місць, скільки разів квота вміщується в кількість зібраних нею голосів. Тобто партія А отримає 100 місць (10 млн. : 100 тис. = 100), партія Б - 70 місць (7 млн. : 100 тис. = 70), партія В — 50 місць (5 млн.: 100 тис. = 50), партія Г - 5 місць (500 тис.: 100 тис. = 5). Може утворитися така ситуація: партія А набрала на виборах 10 млн. ЗО тис. голосів, партія Б—7 млн. 40 тис., партія В—5 млн. 10 тис., партія Г - 420 тис. У такому разі додатковий мандат отримає та партія, дрібний залишок у якої більший. Тобто партія А отримає 100 мандатів, партія Б - 71 мандат, партія В - 50 мандатів, партія Г - 4 мандати. Якщо рівності дрібних залишків у двох або більше партій, додатковий мандат отримує партія, за яку було віддано більшу кількість голосів виборців. Якщо партія А набрала на виборах 10 млн. ЗО тис. голосів, партія Б - 7 млн. ЗО тис., партія В - 5 млн. ЗО тис., партія Г - 410 тис., то додатковий мандат отримає партія А - 101 мандат, тому що за неї віддали голоси більше виборців, а інші партії отримають: Б - 70 мандатів, В - 50 мандатів, Г - 4 мандати. Змішана виборча системає комбінацією, поєднанням мажоритарної та пропорційної виборчих систем. Змішані виборчі системи застосовують у тих країнах, де відбувається пошук і встановлення виборчих систем або існує необхідність у досяг­ненні компромісу між принципом представництва в парламенті різних політичних сил і стабільністю сформованого ними уряду. Існує два варіанти, чи різновиди змішаної системи - пініте змішування (одна частина парламенту обирається за мажо­ритарним, інша - за пропорційним принципом - Німеччина, Литва, . Грузія, Словенія), та структурне змішування (одна палата

парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною - Австрія, Італія, Польща).

В Україні на виборах до Верховної Ради в 1998 р. і 2002 р. використовувалася саме змішана (мажоритарно-пропорційна) система. Вибори проводилися за лінійним змішуванням — із 450 депутатів 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному окрузі на основі пропорційного представництва.