Соціально-економічні та культурні права
Рівноправність громадян
Потрібно розрізняти поняття "рівність" і "рівноправність" громадян. Люди не всі рівні за своїми фізичними можливостями, за рівнем життя, духовними характеристиками, і в цьому сенсі жодні права не спроможні їх зрівняти. Соціальна рівність теж поки що нездійсненна. Конституція може лише надавати рівні права, й це вимога кожної демократичної держави. Рівноправність- юридична рівність, рівність прав та обов'язків. Вона може бути здійснена і в умовах соціальної нерівності, але остання відчутно впливає на рівноправність людей, скасовуючи в певних ситуаціях власне рівноправність (наприклад, при звільненні звинувачуваного під заставу багатий піде на волю,а бідний буде перебувати у в’язниці.
У Конституції України, як і в більшості конституцій світу, і йдеться про три аспекти рівноправності (ст. 24).
1) рівність усіх перед законом;
2) рівність незалежно від раси,"кольору шкіри;
3) рівність прав жінки та чоловіка.
Рівність перед законом означає, що останній поширюється на всіх, незалежно від посади, особливих заслуг, соціального статусу тощо. Юридична відповідальність перед законом за його порушення є однаковою для всіх громадян. Стаття 129 Конституції України, скажімо, проголошує рівність усіх учасників судового процесу перед судом.
Рівність незалежно від раси та кольору шкіри означає, що права людей не залежать від кольору їхньої шкіри чи національності. Усі раси, нації, етнічні групи мають однакові права на існування та самостійне визначення своєї долі.
Рівність чоловіків і жінок передбачає однакові юридичні умови для участі в усіх сферах суспільного життя та в сім'ї. Та досі в деяких мусульманських країнах (для прикладу, в Кувейті) жінки позбавлені виборчих прав, їхнє представництво в парламентах нечисленне (США - 2 %, Україна — 5 %). Одначе в деяких країнах жінки були президентами (Аргентина, Філіппіни), прем'єр-міністрами (Індія, Пакистан, Туреччина, Велика Британія, ФРН).
Поряд з трьома зазначеними аспектами рівноправності, в конституціях вживаються і значно ширші формулювання. У Конституції України мовиться, що не може бути привілеїв чи обмежень за політичні та релігійні переконання, соціальне походження, майновий стан, місце проживання, за мовними чи іншими ознаками (ст. 24).
Соціально-економічні права— це можливість людини реалізовувати свої здібності та здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві матеріальних й інших благ.
Культурні (гуманітарні) права— це можливість збереження та розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння та використання.
Система економічних, соціальних і культурних прав,згідно з Конституцією України, охоплює: право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41), право на підприємницьку діяльність (ст. 42), право на працю (ст. 43), право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44), право на відпочинок (ст. 45), право на соціальний захист (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров'я (ст. 49), право на безпечне для життя та здорове дозвілля (ст. 50), право, зумовлене гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також захист материнства, батьківства, дитинства та сім'ї (статті 51, 52), право на освіту (ст. 53), право на свободу творчої діяльності (ст. 54).
7.11. Політичні права і свободи громадян Політичні права- це можливості людини брати участь у суспільно-політичному житті, впливати на формування та діяльність різноманітних державних органів і громадських об'єднань.
Особливість політичних прав і свободполягає, насамперед, у тому, що їх носіями, суб'єктами є лише громадяни України, а не всі особи, що проживають на її території. Водночас варто зазначити, що політичні права та свободи мають самостійне значення, й саме так вони закріплені в Конституції України та в різних міжнародних документах, починаючи з Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 p.). Важливою особливістю політичних прав і свобод є й те, що вони в певних ситуаціях можуть бути реалізовані лише завдяки участі конкретного громадянина, наділеного цими правами, свободами, в діяльності відповідних об'єднань, політичних партій, профспілкових організацій, державних структур.
До політичних прав і свобод належать:право на свободу думки та слова (ст. 34), право на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34), право на свободу об'єднань у політичні партії та громадські організації (ст. 36), право на участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах (ст. 38), право вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 38), право мирно, без зброї збиратися та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації (ст, 39), право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб (ст. 40), право на страйк (ст. 44).