Поняття системи конституційного права

Система конституційного права

Конституційно-правова відповідальність

Конституційна (державно-правова) відповідальність є одним з механізмів забезпечення реалізації повновладдя народу України. Це невід'ємний елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій, особливим видом юридичної відповідальності. Консти­туційна відповідальність має як багато спільного з іншими видами юридичної відповідальності(має публічний характер, здійснюється від імені держави, передбачена законодавством, запобігає новим правопорушенням, здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності та справедливості), так і свої особливості,що виокремлюють її у специфічний вид (політичний характер, оскільки конституційні відносини по­в'язані з такими соціальними явищами, як влада, народ, держава, нація; у багатьох випадках вона детально не конкретизується, законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності; може втілюватися в життя безпосередньо в межах конститу­ційних правовідносин або через норми інших галузей права ‘, буває двох видів: ретроспективна (за минулі правопорушення), по­зитивна (як почуття відповідальності за свою поведінку, діяльність, почуття обов'язку).

У сфері конституційно-правових відносин переважає позитивна відповідальність, а ретроспективна відіграє роль допо­міжної, хоча далеко не другорядної відповідальності.

Поміж умов конституційної відповідальностірозрізняють нормативні (передбачають тільки можливість юридичної відпо­відальності) та фактичні (за наявності юридичних фактів відповідність стає реальною).

Підставами позитивної відповідальності є такікритерії: без­діяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів. Підстави ж ретро­спективної— наявність нормативної основи (пряма вказівка в законі) та вчинення правопорушення.

Об’єктом правопорушення,за конституційним правом, є відносини, що регламентуються його нормами, зокрема у сфері реалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчих прав громадян тощо.

 

ТЕМ А 2

Конституційне право, як і будь-яка галузь національного права, має свою внутрішню будову, організацію, структуру. Узагальнено її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з трьох порівняно самостійних, але надзвичайно тісно взаємопов'язаних блоків(елементів):

1) принципів конституційного права;

2) норм конституційного права;

3) інститутів конституційного права.

Система конституційного права— конструкція суб'єктивна, результат розумової діяльності людини, але водночас вона має власні закони та принципи побудови, функціонування, вирізняється складністю й динамічністю.

Система конституційного права тісно пов'язана з Конституцією України, єдина з нею у своїй основі, проте це не тотожні поняття, бо кожній з них притаманні власні критерії побудови й обсяг. Система конституції, порівнянне з системою конституційного права, є менш суб'єктивним явищем, її засади об'єктивно зумов­лені історією, досвідом, традиціями. Розміщення інститутів, норм Конституції України та галузей права теж неоднакове.

На систему конституційного права поширюються закони, характерні для подібних систем, зокрема такі: взаємозв'язок, логічна взаємоузгодженість та субординація її елементів; багатоскладність і структурованість системи; наявність системоутворювальних факторів; зв'язок системи із зовнішнім середовищем; постійний роз­виток системи, під час якого відбувається її ускладнення, збагачення змісту, розширення функціональних зв'язків між елементами; існування центру, що інтегрує, об'єднує всі ланки системи, визначає принципи та закономірності її побудови й розвитку; достатньо само­стійне функціонування низових елементів системи та ін.

Конституційне право - це відкрита система, що постійно роз­вивається під упливо,м зовнішніх і внутрішніх системо­утворювальних факторів, залучає до кола свого регулювання все нові й нові елементи та позбувається старих, "віджилих" елементів. Завдяки цьому забезпечується стабільність системи та її правоохоронний уплив на суспільні відносини.