Спадковість і вплив середовища на ріст і розвиток організму.

ПЛАН.

ТЕМА. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПЕРІОДУ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ.

Лекція № 2.

Значення знань про особливості розвитку дитячого організму для майбутніх педагогів і психологів.

Відомо, що здоров'я починає формуватися в дитинстві. Тому педагоги повинні бути ознайомлені з основами анатомії і фізіології людини, щоб правильно організувати режим життя дитини та підлітка. Знання особливостей розвитку дитячого організму, а також положень гігієни необхідні вчителеві для розробки та проведення заходів з особистої та громадської гігієни, оскільки педагог є основним носієм гігієнічних знань у школі й безпосередньо сприяє формуванню в учнів санітарно-гігієнічних навичок. Щоб правильно й успішно виховувати та навчати дітей, необхідно знати їх вікові особливості та можливості, враховувати психічний і фізичний розвиток в різні вікові періоди життя.

1. Онтогенез як життєвий цикл. Спадковість і вплив середовища на ріст і розвиток організму.

2. Поняття про поділ клітин (мітоз, мейоз, амітоз).

3. Хромосомні хвороби людини.

4. Біологічні особливості репродукції людини.

5. Критичні періоди розвитку.

6. Біологічні, психологічні і соціально-педагогічні критерії періодизації онтогенезу.

7. Вікова періодизація.

8. Коротка характеристика періодів онтогенезу.

1. Онтогенез як життєвий цикл.

Онтогенез – індивідуальний розвиток особини від зародження і до смерті. Поділяється на ембріональний та постембріональний періоди. Ембріональний період – час, у який ембріон розвивається всередині материнського організму. Завершується цей період народженням. Постембріональний період триває від народження до моменту набуття організмом здатності до розмноження (до статевої зрілості). Після статевої зрілості настає період старіння – починається від моменту втрати здатності до розмноження – знижується обмін речовин, відбуваються незворотні зміни ва організмі, закінчується онтогенез смертю. Проблеми старіння людей похилого віку вивчає геронтологія (від грецьк геронтос дід, старець)

Дитина- пластичний організм, який росте і розвивається, змінюючись під впливом зовнішнього середовища.

Хід морфологічних і функціональних перебудов дитячого організму у різні вікові періоди підлягає дії генетичних (спадкових) факторів і факторів навколишнього середовища.

Спадковість - властивість живих організмів передавати свої ознаки і особливості онтогенезу нащадкам. Носієм спадковості є генотип. Генотип - сукупність генетичної інформації, закодованої в генах клітини або організму. Генетична інформація знаходиться в хромосомах, які розташовані у ядрі Ядро має велике значення для передачі спадкової інформації, що здійснюється внаслідок клітинного поділу.

Спадковими частинами ядра є: ядерна оболонка, каріоплазма, ядерця і хроматин. Через ядерні мембрани здійснюється проникнення речовин з ядра у цитоплазму і навпаки.

Каріоплазма містить ферменти, необхідні для синтезу нуклеїнових кислот і рибосом. Ядерця є джерелом усієї РНК у клітині. Основними компонентами ядра є хромосоми, основу яких становить хроматин. До складу хроматину входять ДНК, РНК та деякі види білків — гістонові й негістонові. У хроматині відбуваються основні генетичні процеси клітини — синтез ДНК, РНК (реплікація і транскрипція), репарація і рекомбінація ДНК. Каріотип людини складається з 46 хромосом. Цей термін ввів у 1942 р. цитолог Г.А. Левітський. У соматичних клітинах організму людини знаходяться 46 хромрсом: з них 22 пари аутосом і одна пара статевих хромосом (гетерохромосом). У жінок статеві хромосоми являють собою дві однакові Х-хромосоми, а в чоловіків — одну Х-хромосому й одну У-хромосому. Жіночі статеві клітини (гамети) мають однаковий набір хромосом — 23Х, а чоловічі — одну половину 23Х, а другу 23У. Тому жіночу стать називають гомогаметною, а чоловічу — гетерогаметною. У кожній хромосомі закладена велика кількість спадкової інформації. Одиницею спадкової інформації є ген. Дослідження показали, що ген — це не вся молекула ДНК, а тільки її частина. В одній клітині людини нараховується приблизно 100 000 різних генів. Розмір гена становить приблизно 1000 нуклеотидів. Отже, не вся молекула ДН К, а тільки її частина (5 %) визначає розвиток тих чи інших ознак організму.

Спадковість залежить від того, в якому стані – домінантному чи рецесивному знаходиться певна ознака. Так, спадковість дітей в одних випадках може бути сильно вираженою, в інших залишатися другорядним фактором. Наприклад, група крові і тип ВНД завжди визначаються спадковим фактором. Обмін речовин може бути зміненим під впливом умов навколишнього середовища. Одні фенотипічні властивості організму формуються під впливом факторів зовнішнього середовища, інші, фенотипічні, служать проявом спадкових факторів. Так, колір волосся, очей, шкіри успадковуються у більшому ступені, ніж форма тіла, ширина кисті, ступні.

Залежно від конкретних умов середовища процес розвитку може бути прискорений або уповільнений, а його вікові періоди можуть наступати раніше чи пізніше і мати різну тривалість. Так, певні, зумовлені спадковістю, якості можуть бути реалізовані і розвинуті, якщо середовище сприяє цьому, чи, навпаки, пригнічені.

Процеси росту і розвитку є загальнобіологічними властивостями живої матерії, починаються з моменту запліднення яйцеклітини, тривають протягом усього життя.

Розвиток - процес кількісних і якісних змін в організмі людини, які приводять до підвищення рівня його морфологічної і функціональної складності. Розвиток складають три чинники:

· Ріст;

· Диференціювання органів і тканин;

· Формоутворення (набуття характерних форм дорослого організму).

Ріст - кількісні зміни, що приводять до збільшення маси тіла та його розмірів внаслідок мітотичного поділу соматичних клітин (епітеліальної, сполучної тканин) або їх розтягування (м’язова, нервова).

Точний показник росту організму підвищення у ньому загальної кількості білка і збільшення розмірів кісток. До важливих закономірностей росту і розвитку дітей належать: 1) безперервність, 2) нерівномірність (гетерохронія) з явищами випереджаючого дозрівання життєво важливих функціональних систем, 3) акселерація.

Гетерохронія пояснюється тим, що періоди посиленого росту тіла змінюються деяким його уповільненням. Найбільш інтенсивним є ріст на 1му році життя (20-25 см за рік); дошкільний період 7 - 8 см за рік, молодший шкільний вік 4 - 5 см, у період статевого дозрівання 8 - 9 см. Так, якщо при народженні ріст в середньому 50 см, на 1 рік 75 - 80 см (збільшується більше, ніж на 50%), маса тіла за рік потроюється - маса немовляти в середньому 3,0 - 3,2 кг, в 1 рік 9,5 - 10,0 кг.

До періоду статевого дозрівання довжина тіла щороку збільшується на 4 - 5 см, маса тіла на 1,5 - 2,0 кг. Так, від періоду новонародженості і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5р, довжина тулуба в 3р., довжина руки в 4р., довжина ноги в 5р.

Пропорції тіла з віком також змінюються - новонароджена дитина відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою. Гетерохронія спостерігається і при розвитку фізіологічних систем. Вона є пристосуванням в процесі еволюції. Швидкий ріст тіла в довжину на 1-му році пов’язаний із збільшенням маси тіла, уповільнення росту в наступні рр.. зумовлене диференціюванням клітин, тканин, органів.