Звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітніх

Звільнення від відбування покарання з випробу­ванням до неповноліт­ніх застосовується на тих же за­садах, що й щодо дорослих (ст.ст. 75-78 КК), з ураху­ванням особливостей, передбачених ст. 104 КК.

КК передбачає такіпідстави для звільнення непов­нолітнього від відбу­вання покарання з випробуванням:

1) засудження неповнолітнього до покарання у ви­гляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

2) є можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування призначеного йому покарання. Такий висновок робиться судом на основі об'­єктивних чинників, які стосуються тяжкості вчиненого злочину, особи вин­ного, інших обставин справи. Фактори, які обумовлюють можливість звіль­нення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, в цілому такі ж, які охарактеризовані у § 4 цієї глави підручника.

Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповіда­льності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості. Тобто, воно можливе у випадку при­значення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років як за один злочин, так і за сукуп­ністю злочинів чи сукупністю вироків. Однак вчи­нен­ня кількох злочинів, наявність кількох вироків має враховуватися при ви­значенні того, чи можливе ви­правлення неповнолітнього без реального від­бування покарання.

При звільненні неповнолітнього від відбування по­карання з випробуван­ням йому встановлюється іспи­товий строк меншої тривалості, ніж дорослим засу­дженим, а саме: від одного до двох років. Розмір іспи­то­вого строку визначається у вказаних межах із враху­ванням тривалості позба­влення волі, яке повинен був відбути неповнолітній засуджений, характеру заходів, необхідних для його виправлення, тощо.

На неповнолітнього, звільненого від відбування по­карання з випробуван­ням, можуть бути покладені ті ж обов'язки, що й на дорослих, до яких застосований аналогічний захід. Вони вказані у ст. 76 КК.

Крім того, покладення відповідно до ч. 2 ст. 104 КК на окрему особу за її згодою або на її прохання обов'язку щодо нагляду за засудженим та прове­дення з ним виховної роботи означає, що й на такого непов­нолітнього покла­дається обов'язок сприймати вихов­ний вплив, заходи нагляду, які щодо нього буде засто­совувати особа, призначена судом.

Правові наслідки звільнення від відбування пока­рання з випробуван­ням неповнолітнього та підстави скасування такого звільнення визначені у ст. 78 КК,

Додатковою підставою для скасування звільнення від відбування пока­рання з випробуванням неповноліт­нього може бути відмова особи, на яку покладений обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, від виконання цього обов'язку. Якщо така відмова обумов­лена неналежною поведінкою неповнолітнього (ігноруванням обґрунтованих вимог, ухиленням від виховних заходів тощо), то це свідчить про невико­нання засудженим покладених судом на ньо­го обов'язків і те, що випробу­вання він не витримав.

У разі вчинення неповнолітнім протягом іспитового строку нового зло­чину, йому призначається покарання за правилами, передбаченими у ст.ст. 71-72 КК. При цьому мають дотримуватися також обмеження, визначені ч. 2 ст. 103 КК, тобто, остаточне покарання у всякому разі не може перевищувати 15 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 14 Прикінцевих та перехідних по­ложень КК неповнолі­тнім, які були умовно засуджені згідно з нормами КК 1960 р., іспи­товий строк скоро­чується до максимальної тривалості, визначеної у ч. З ст. 104 КК 2001 р. (тобто, до двох років), якщо раніше визначений іспитовий строк був вище цієї межі.