Правила складання покарань і зарахування строку ув'язнення

1. При призначенні за окремі злочини, що утворюють сукупність злочи­нів або сукупність вироків, різних видів покарання виникає пи­тання, як за­стосувати принцип складання цих покарань. Так, за один злочин особа була засуджена до позбавлення волі, а за інший до виправ­них робіт, або за один з них — до обмеження волі, а за інший, напри­клад, — до арешту і т.д. Частина 1 ст. 72 у такому випадку встановлює жорстке правило: при складанні в цих випадках менш суворе покаран­ня переводиться в більш суворе. Причому за­кон формулює і співвідно­шення окремих видів покарань, визначає «шкалу» їх еквівалентів.

2. Одному дню позбавлення волі відповідають:

- один день тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службов­ців або арешту;

- два дні обмеження волі;

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

- вісім годин громадських робіт.

2. Одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні війсь­ковослуж­бовців або арешту відповідають:

- два дні обмеження волі;

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

3). Одному дню обмеження волі відповідають:

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

4). Одному дню обмеження волі або арешту відповідають:

- вісім годин громадських робіт.

Так, якщо особа засуджена за один із злочинів до позбавлення волі до трьох років, а за інший до виправних робіт на один рік, то суд зо­бов'язаний перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбав­лення волі), керуючись зазначеною вище шкалою у співвідношенні 1:3. У нашому випадку один рік виправних робіт дорівнює чотирьом місяцям по­збавлення волі. Тому суд приєднує чо­тири місяці до трьох років, призначе­них за інший злочин, і за сукуп­ністю визначає покарання три роки і чотири місяці позбавлення волі.

2. Виникає питання, що, до речі, має і велике практичне значення, про призначення покарання за сукупністю вироків, якщо особа засудже­на за ко­жним вироком до службових обмежень для військовослужбов­ців або до ви­правних робіт, але з різними відсотками утримань із заро­бітку (грошового утримання). Розміри утримань із за­робітку складанню не п і д л я г а ют ь. У цих випадках, призначивши покарання, наприклад, за останнім вироком, у виді ви­правних робіт з утриманням із заробітку певного відсотка в прибуток держави, суд повністю або частково приєднує до призначеного покаран­ня за останнім вироком невідбутий строк службових обмежень, призна­чених за попереднім вироком, залишаючи на цей строк розмір утримань, який був ви­значений для цього виду покарання (ч. 2 ст. 72).

3. Проте можливі ситуації, коли різновидні основні покарання, призна­чені за окремі злочини, не співвідносяться між собою ні в якому еквіваленті. Досить уявити собі випадок, коли за один із злочинів як основне покарання призначене позбавлення права обіймати певні посади строком на три роки, а за інше — позбавлення волі на строк два роки, або випадок, коли за один із злочинів призначений штраф, а за інший — позбавлення волі. Звичайно, за­стосування в цих випад­ках принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим можливе, але воно призведе до того, що каральний вплив і особливо спеціальні попереджувальні можливості поглинених покарань (по­збав­лення права обіймати певні посади або штрафу) не будуть викорис­тані, водночас їх складання внаслідок їх повної нееквівалентності неможливе. Отже, вони складанню не підлягають і виконуються са­мостійно, тобто з мо­менту вступу вироку в законну силу, і одне по­карання (наприклад, позбав­лення права обіймати певні посади) і друге (наприклад, позбавлення волі) виконуються одночасно.

Саме це встановлено у частині 3 ст. 72: «Основні покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною ді­яльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не під­лягають, а виконуються само­стійно». Додаткові різновиди покаран­ня, як про це вже говорилося, в усіх ви­падках виконуються самостій­но. Таким чином КК закріплює ще один (крім принципів поглинен­ня і додавання) принцип призначення покарання за суку­пністю злочинів і за сукупністю вироків — принцип самостійного призна­чення і виконання покарання. Внаслідок того, що він стосується лише двох покарань різних видів, принцип цей, який конкретизує прин­цип складання, є щодо нього підпорядкованим.

4. Нарешті, слід мати на увазі, що практично дуже часто особа до призна­чення покарання, у тому числі і за сукупністю злочинів і виро­ків, зна­ходилася в попередньому ув'язненні. У цьому разі ч. 5 ст. 72 наказує суду при засудженні особи до позбавлення волі зараховувати попереднє ув'язнення в строк покарання з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань — відповідно до шкали екві­валентів покарань, зазначених вище і передбачених ч. 1 ст. 72. Якщо ж особа засуджується до інших покарань, у цій шкалі не зазначених (наприклад, до штрафу або до позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити за­судженого від відбування покарання.