Система покарань

Система і види покарань

Розділ XVII

1. Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види пока­рань утворюють певну систему. Система покарань, вста­новлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів по засто­суванню покарань. Законодавець, визнача­ючи систему покарань, тим самим створює базу і для побудови санк­цій у відповідних статтях Особливої час­тини КК, де передбачені види і межі покарань за окремі злочини.

Система покарань покликана визначати однаковість (однознач­ність) у правозастосовній діяльності і згідно з цим бути важливим засобом забезпе­чення законності. Системі покарань невідомі смерт­на кара, а також болісні і такі покарання, що ганьблять і калічать засудженого, наприклад, тілесні по­карання, позбавлення всіх грома­дянських прав та ін. У ній значне місце посі­дають покарання, не пов'язані з позбавленням волі: штраф, громадські роботи тощо. Включаючи в себе цілий комплекс покарань, їх система дає можли­вість забезпечити при застосуванні судами конкретних покарань їх необхідну індивідуалізацію відповідно до тяжкості вчиненого зло­чину і особи засудже­ного.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений криміналь­ним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташова­них у певному порядку за ступенем їх суво­рості.

З цього визначення видно, що поняття системи покарань містить у собі низку ознак, а саме :

а) система покарань встановлюється тільки законом. Жодне по­карання не може визначатися довільно, його вид, розміри, порядок і підстави застосу­вання можуть бути зазначені тільки в законі;

б) перелік покарань, що утворюють систему, обов'язковий для суду. Ін­акше кажучи, суд, прерогативою якого є застосування пока­рання, не має права відступити від цієї системи;

в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним. Це означає, що з погляду закону на даний момент система покарань є закінченою, завер­шеною. Коли говорять про систему покарань як ви­черпний їх перелік, то ма­ють на увазі ту систему, той їх перелік, що наведений у ст. 51 КК. Тому за злочин, вчинений на території Укра­їни, неможливо, наприклад, застосувати таке покарання, як тюрем­не ув'язнення, заслання чи звільнення від посади, тому що КК та­ких покарань не передбачає;

г) система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за сту­пенем їх суворості. У ст. 51 КК вони розташовані починаючи від менш суворих до більш суворого. Подібного роду ступінчастість, «сходи» покарань дають можливість суду вирішувати, яке з покарань є більш чи, навпаки, менш суворим. Ці питання виникають при зміні вироку в касаційній чи на­глядовій інстанції, призначенні покаран­ня в порядку ст. 69 КК чи заміні по­карання більш м'яким (ст. 82 КК).

2. Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, містить в собі такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю; громадські роботи; ви­правні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіс­кація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному ба­тальйоні військовослужбовців; позбав­лення волі на певний строк; до­вічне позбавлення волі. Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

За ухилення від відбування цих покарань настає кримінальна від­повіда­льність за статтями 389, 390 і 393 КК. Так, ухилення від вико­нання громадсь­ких робіт карається за ст. 389 КК — арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Усі покарання, що входять у систему, можуть бути класифіко­вані за певними ознаками, закріпленими у кримінальному законі. Така класифікація має не тільки теоретичне, а й, що дуже важливо, велике практичне значення, тому що вона сприяє правильному за­стосуванню окремих видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призна­чення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можли­вістю визначення строку покарання та ін.

4. За порядком призначення покарань ст. 52 КК підрозділяє всі пока­рання на три групи: а) основні покарання; б) до­даткові покарання; в) пока­рання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Основні покаранняце покарання, що призначаються у вії-році лише як самостійні покарання. Вони ні за яких умов не можуть призначатися на додаток до інших покарань, не можуть бути до них приєднані. За один злочин може бути призначене тільки одне основ­не покарання.

До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні ро­боти, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмежен­ня волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбав­лення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покаранняце такі покарання, що призначають­ся лише на додаток до основних покарань і самостійно застосову­ватися не можуть. Отже, додаткові покарання не можуть самостій­но фігурувати у вироці. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбавлення військового, спеці­ального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як дода­ткові — це позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльні­стю і штраф.

До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додатко­вих покарань у випадках і порядку, передбачених законом. Наприклад, суд, засуджуючи винного за ч. З ст. 368 КК (одержання хабара), може призначити основне покарання у виді позбавлення волі і приєднати до нього такі додат­кові покарання, як позбавлення права обіймати певні посади і конфіскація майна.

5. За суб'єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифіку­ються на загальні і спеціальні.За­гальні покарання можуть бути застосовані до будь-якої особи (на­приклад, позбавлення волі).Спеціальні покарання призначають­ся лише певному колу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи. Так, тримання у дисциплінарному батальйоні при­знача­ється лише військовослужбовцям строкової служби. До спеці­альних пока­рань належать також службові обмеження для військо­вослужбовців, позбав­лення військового, спеціального звання, ран­гу, чину або кваліфікаційного класу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною дія­льністю.

6. За можливістю визначення строку пока­рання всі покарання поділя­ють на строкові і безстрокові пока­рання.Строковими покараннями є по­збавлення волі, обмеження волі, арешт, виправні роботи без позбавлення волі, службові обмеження для військовослужбовців, громадські роботи, по­збавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, три­мання у дисциплінарному батальйоні. Так, виправні роботи, які можуть призначатися на строк від шести місяців до двох років, дисциплінарний бата­льйон — від шести місяців до двох років, позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю — від двох до п'яти років, позбав­лення волі — від одного року до п'ятнадцяти років. Вийти за межі цього строку суд ні за яких умов не має права, за винятком випадку, передбаченого в ст. 71 КК, коли призначається покарання за сукупністю вироків.

Безстроковими покараннями є: позбавлення військового, спе­ціаль­ного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і довічне позбавлення волі.